// Наука і освіта. – 2023. – №1. – 51-57.

Олена Милославська,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри прикладної психології,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
вул. Майдан Свободи, 4, м. Харків, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0351-8182

Сергій Богдановський,
магістр факультету психології,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
вул. Майдан Свободи, 4, м. Харків, Україна

ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ

Статтю присвячено вивченню резильєнтності як ресурсу саморегуляції військовослужбовців. Вивчення резильєнтності та специфіки стилю саморегуляції діяльності військовослужбовців є особливо актуальним під час повномасштабного вторгнення. У статті надано аналіз сучасних теоретичних та емпіричних досліджень феноменів резильєнтності та саморегуляції. Зазначено, що резильєнтність модифікує рівень саморегуляції та допомагає в оволодінні новими адаптивними формами поведінки, зумовлює процес посттравматичного зростання. Резильєнтність розглядається як багатопрофільний конструкт, чинниками якого виступають позитивний копінг, позитивний афект, позитивне мислення, реалістичність та контроль поведінки. Задля досягнення поставленої мети дослідження було використано відповідний психодіагностичний інструментарій та математико-статистичні методи. Установлено, що високий рівень резильєнтності відбивається у вірогідно більших показниках таких складників саморегуляції, як планування та самостійність, а також загального рівня саморегуляції. Це свідчить про те, що військовослужбовці з високим рівнем резильєнтності демонструють цілеспрямованість до вирішення завдань, схильність до більш еластичного планування, здатність критично ставитися до результатів власної діяльності, індивідуалістичну позицію у міжособистісній взаємодії. Визначено, що у військовослужбовців високий рівень резильєнтності знаходить свій вираз в усвідомленому плануванні діяльності і розвиненості регуляторної автономії, а також сформованості індивідуальної системи усвідомленої саморегуляції довільної активності. У досліджуваних із середнім рівнем резильєнтності ці якості розвинені меншою мірою. Для оволодіння новими видами діяльності вони повинні розвивати здатність адаптуватися до змін, усвідомлювати свої зовнішні та внутрішні ресурси, продумувати способи своїх дій та поведінки для досягнення поставлених цілей. Окреслено перспективу подальших досліджень, яка полягає у поглибленні розуміння конструкту резильєнтності та його взаємозв’язків з іншими психологічними феноменами.

резильєнтність, стиль саморегуляції, усвідомлене планування діяльності, розвиненість регуляторної автономії, військовослужбовці

1. Балабанова К.В. Психологічні особливості життєздатності працівників ДСНС України : дис. … канд. психол. наук : 19.00.09. Харків : НУЦЗУ, 2020. 210 с.
2. Васильєв С.П. Особливості саморегуляції курсантів в період адаптації до навчання у цивільному вищому навчальному закладі : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 ; Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Хмельницький, 2010. 20 с.
3. Грицина О.М. Розвиток психологічної стійкості у керівників органів охорони державного кордону України : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.09. Хмельницький, 2018. 20 с.
4. Євдокімова О.О. Саморегуляція як критерій життєстійкості курсантів. Актуальні проблеми сучасної психології та педагогіки в діяльності вищих навчальних закладів МВС України : матеріали наук.-практ. конф. Харків, 2015. С. 13–16.
5. Кіреєва З., Односталко О., Бірон Б. Психометричний аналіз адаптованої версії шкали резильєнтності (CD-RISC-10). Габітус. 2020. № 14. С. 110–117.
6. Колесніченко О.С., Мацегора Я.В., Приходько І.І. Психологічна само- та взаємодопомога військовослужбовцям Національної гвардії України в умовах ведення бойових дій : посібник / за заг. ред. проф. І.І. Приходька. Харків : НА НГУ, 2019. 105 с.
7. Лазос Г.П. Резільєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Актуальні проблеми психології. Консультативна психологія і психотерапія. 2018. № 14. С. 26–64.
8. Ламаш І.В., Мікаілова Н.А. Життєстійкість як ресурс саморегуляції курсантів із різним досвідом військової діяльності. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2017. № 6(1). С. 51–56.
9. Маннапова К.Р. Життєстійкість в системі поняття життєздатності. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія. 2012. Вип. 44(1). С. 143–150. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnpu_psykhol_2012_44(1)__18.
10. Олефір В.О. Психологія саморегуляції суб’єкта діяльності : дис. … д-ра психол. наук : 19.00.01. Харків, 2016. С. 20–21.
11. Радзіковський С., Середенко М. Практика використання прийомів емоційно-вольової саморегуляції військовослужбовців у бойових умовах. Психосоціальна підтримка осіб із травмою війни: міжнародний досвід та українські реалії : збірник матеріалів, доповідей Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Маріуполь, 28 лютого 2018 р. Маріуполь : ДонДУУ, 2018. С. 265–267.
12. Суббота С. Психологічні особливості посттравматичного зростання особистості. Psychological journal. 2019. № 5.9. С. 259–270. URL: https://doi.org/10.31108/1.2019.5.9.
13. Титаренко Т.М. Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека : навчальний посібник. Київ : Марич, 2009. 105 с.
14. Чабан О.С., Безшейко В.Г. Симптоми посттравматичного стресу, тривоги та депресії серед учасників бойових дій у зоні антитерористичної операції. Український вісник психоневрології. 2017. Т. 25. Вип. 2(91). С. 80–84.
15. Чернобровкіна В., Чернобровкін В. Феномен резильєнтності у контексті соціоекологічного підходу і дискурсу. Психологія та психосоціальні інтервенції. 2020. № 3. С. 59–66.
16. Ягупов В.В., Фурс О.Й. Особливості діагностування психічної саморегуляції у майбутніх фахівців екстремальних видів діяльності. Організаційна психологія. Економічна психологія. 2018. № 1(12). С. 116−123. URL: http://orgpsy-journal.in.ua/userfiles/issues/i12/n12/14.
17. Agius M., Goh C. PW01-170 – The stressvulnerability model; how does stress impact on mental illness at the level of the brain….and what are the consequences?. European Psychiatry. 2010. Vol. 25. P. 1591. URL: https://doi.org/10.1016/s0924-9338(10)71572-8.
18. Bolton K. Тhe development and validation of the resilience protective factors inventory: a confirmatory factor analysis. University of Texas at Arlington, 2013. 118 p.
19. Brudek, P. Poczucie bezpieczeństwa i prężność osobowa jako korelaty umiejscowienia kontroli zdrowia w okresie wczesnej starości. III Międzynarodowa Konferencja Interdyscyplinarna: Bezpieczeństwo współczesnego świata – wyzwania izagrożenia. Poznań, 2013.
20. Connor K.M., Davidson J.R.T. Development of a new resilience scale: The Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety. 2003. Vol. 18. № 2. P. 76–82. URL: https://doi.org/10.1002/da.10113.
21. Falewicz A. Prężność osobowości i jej rola w procesach radzenia sobie ze stresem. Studia Koszalińsko-Kołobrzeskie, 2016. № 23. P. 263–275.
22. Gabana N. A Strengths-Based Cognitive Behavioral Approach to Treating Depression and Building Resilience in Collegiate Athletics: The Individuation of an Identical Twin. Case Studies in Sport and Exercise Psychology. 2017. Vol. 1. № 1. P. 4–15. URL: https://doi.org/10.1123/cssep.2016-0005.
23. Gąsior K., Chodkiewicz J., Cechowski W. Kwestionariusz Oceny Prężności (KOP- 26). Konstrukcja i właściwości psychometryczne narzędzia. Polskie Forum Psychologiczne. 2016. № 21(1). P. 76–92.
24. Hanson R., Hanson F. Rezyliencja. Jak ukształtować fundament spokoju, siły i szczęścia. Sopot: GWP, 2019.
25. Lepore S.J., Revenson T.A. Resilience and posttraumatic growth: Recovery, resistance, and reconfiguration. In L.G. Calhoun, & R.G. Tedeschi (Eds.), Handbook of posttraumatic growth, research and practice. Mahwah, NJ: Routledge, 2006. P. 24–46.
26. Masten A.S. Ordinary magic: resilience in development. Guilford Publications, 2014.
27. Meredith L.S. Promoting psychological resilience in the U.S. military. Santa Monica, CA : Rand Corporation, 2011. 158 p.
28. Morosanova V.I. «Self-regulation and personality». Procedia-Social and Behavioral Sciences 86 (2013): 452–457.
29. Resilience through the lens of interactionism: a systematic review. / A. Pangallo et al. Psychological assessment. 2015. Vol. 27. № 1. P. 1–20. URL: https://doi.org/10.1037/pas0000024.
30. Trauma, resilience and saliostasis: effects of treatment in post-traumatic stress disorder / J.R.T. Davidson et al. International clinical psychopharmacology. 2005. Vol. 20. № 1. P. 43–48. URL: https://doi.org/10.1097/00004850-200501000-00009.