// Наука і освіта. – 2021. – №4. – 17-23.

Вікторія Назаревич,
кандидат психологічних наук, доцент,
Рівненський державний гуманітарний університет,
вул. Степана Бандери, 12, м. Рівне, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0111-7070

ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ СПІЛКУВАННЯ
В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ З ОЗНАКАМИ ОСТРАКІЗАЦІЇ

Актуальність проблеми полягає у вивченні системи організаційних засад комунікації в освітньому середовищі з проявами остракізації, а також впливів остракізаторських тенденцій в шкільних колективах на академічний та соціальний розвиток учнів, професійні досягнення педагогів. Проаналізовано особливості формування системи спілкування в закладах освіти. Визначено, що адміністрація освітнього закладу та педагогічний колектив виступає каталізатором як у формуванні відносин співпраці, так і у виконанні навчальної роботи шкільного підрозділу. Мета статті – здійснити теоретичний аналіз організаційних аспектів системи спілкування в освітньому середовищі з ознаками остракізму. Сформовано структуру умов, які забезпечують екологічність спілкування в освітній системі: учасники відчувають себе в безпеці, наявність під час навчального процесу безоціночної атмосфери, почуття тепла, активний інтерес до учнів, участь дорослих, відсутність тілесних покарань у разі порушення правил або виявлення іншої небажаної поведінки. Для реалізації мети дослідження було застосовано загальнонаукові теоретичні методи дослідження інформації, такі як: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення і класифікація. Розкрито фактори ризику, які впливають на успішність організації міжособистісної взаємодії: ряд зовнішніх чинників, таких як природні явища або соціальні події (конфлікт, зміна колективу, порушення структури навчального простору – зміна лідера), або внутрішні чинники, такі як поведінка педагогів та персоналу, кількість учнів, склад груп, вхід нових осіб у вже сформований колектив, нещасний випадок у групі тощо. Також, включено класифікацію факторів за Marshall, які впливають на спілкування в процесі перебування в навчальному просторі: кількість та якість взаємодій між дорослими та учнями; навчальне середовище, включаючи будівлі, аудиторії, наявні матеріали, а також сприйняття цього простору викладачами та учнями; успішність учнів; наявність атмосфери рівності між усіма суб’єктами навчальної діяльності. Вказано на роль управлінського колективу в процесі створення екологічного освітянського простору, оскільки навички комунікації адміністрації закладу значною мірою визначають ефективність роботи навчального простору та досягнення цілей. Висвітлено характерологічні особистості адміністрації, які є проявом високого рівня емоційного інтелекту, як наслідок можливості побудови ефективної системи комунікативних зав’язків: усвідомлення себе, емпатія, соціальна відповідальність, орієнтованість на реальність, товариськість, контроль імпульсів.

система спілкування, комунікація, екологічне спілкування, міжособистісна взаємодія, педагогічний колектив, ознаки остракізації.

1. Bulhakova, O. (2018). Students’ psychological readiness for social interaction: system and subjective approach. Science and Education, 1, 117–123 [in English].
2. Velitchenko, L. K. (2006). Kontseptualnі osnovy vyznachennia poniattia pedahohіchnoi vzaemodіi [Conceptual bases of defining the concept of pedagogical interaction]. Science and Education, 5-6, 19–24 [in Ukrainian].
3. Cohen, J. (2006). Social, emotional, ethical, and academic education: Creating a climate for learning, participation in democracy, and well-being. Harvard Educational Review, 2 (76), 201–237 [in English].
4. Freiberg, H. J. (1998). Measuring school climate: Let me count the ways. Educational Leadership, 1 (56), 22–26 [in English].
5. Fullan, M. (2017). Indelible Leadership. Always Leave Them Learning. Thousand Oaks, CA: Corwin [in English].
6. Olweus, D., Limber, S., Mihalic, S. (1999). Blueprints for Violence Prevention. Book Nine: Bullying Prevention Program. Boulder, CO: Center for the Study and Prevention of Violence [in English].
7. Glanz, J. (2006). What every principal should know about collaborative leadership. Thousand Oaks, CA: Corwin Press [in English].
8. Goodman, E. M. (1998). Effective in-house suspension. Educational Leadership, 1 (56), 39–41 [in English].
9. Gordon, R., Alston, J. (2010). School Leadership and Administration. New York: McGraw-Hill [in English].
10. Hansen, J. M. (1998). Creating a school where people like to be. Educational Leadership, (56), 14–17 [in English].
11. Haynes, N. M., Emmons, C., Comer, J. P. (2000). Elementary and Middle School Climate Survey. New Haven, CT: Yale University Child Study Center [in English].
12. Hoge, D. R., Smit, E. K., Hanson, S. L. (1999). School experiences predict changes in self-esteem of sixth and seventh grade students. Journal of Educational Psychology, 82, 117–127 [in English].
13. Howard, E., Howell, B. (1987). Brainard, editors. Handbook for Conducting School Climate Improvement Projects. Bloomington: Phi Delta Kappa Educational Foundation [in English].
14.Johnson, J. (2015). Getting your message out (and why It’s not enough). Educational Leadership, 7 (72), 10–16 [in English].
15. Marshall, M. L. (2004). Examining School Climate: Defining Factors and Educational Influences [white paper, electronic version]. Retrieved from Georgia State University Center for School Safety, School Climate and Classroom Management. Retrived from http://education.gsu.edu/schoolsafety/ [in English].
16. McEvoy, A., Welker, R. (2000). Antisocial behavior, academic failure, and school climate: A critical review. Journal of Emotional and Behavioral Disorders, 8, 130–140 [in English].
17. Mousena, E. (2016). An overview of evaluation models on early childhood education and care. Theory and Research in the Sciences of Education, International e-journal, 14, 47–62 [in English].
18.Taylor, D. L., Tashakkori, A. (2005). Decision participation and school climate as predictors of job satisfaction and teacher’s sense of efficacy. Journal of Experimental Education, 3 (63), 217–227 [in English].
19.Remboldt, C. (1998). Making violence unacceptable. Educational Leadership, 1 (56), 32–38 [in English].
20.Routman, R. (2002). Teacher talk. Educational Leadership, 6 (59), 32–35 [in English].