// Наука і освіта. – 2017. – №1. – 42-48.

З огляду на те, що проблема милосердя досі вкрай рідко була предметом дослідження психологів, а особистісне милосердя майже не розглядалося як самостійна психологічна категорія, у статті схарактеризовано морально-психологічну природу милосердя; здійснено ретроспективний аналіз поняття «милосердя» у світлі релігійної, етико-філософської, педагогічної, психологічної позицій та в аспекті соціальної роботи. Дослідження мало на меті вивчити проблему онтогенезу вчинку милосердя у процесі морального становлення особистості. Базуючись на вченні В. А. Роменця про «Велику логіку вчинку» як канонічну структуру вчинку в циклічній наступності ситуаційного, мотиваційного, діяльного і післядіяльного компонентів в інтелектуальній проекції на історію всесвітньої психології і феноменологію людського буття, здійснено спробу дослідити основні складові феноменології вчинку милосердя, зокрема: життєву ситуацію, породжене нею моральночуттєве переживання, моральне усвідомлення ситуації та мотивів поведінки, вибір і прийняття рішень, вольовий стимул, учинок, постдійове усвідомлення. Визначено, що онтогенез учинкової активності милосердя полягає в тому, щоб, визначившись у ситуації життєдіяльності, зваживши на наявні зовнішні та внутрішні пріоритети й залежності, конфліктні чи навіть колізійні стосунки з оточенням і самою собою, людина з‟ясувала те, що їй потрібно для автентичного буття. Ситуаційний аспект учинку – своєрідне поєднання зовнішніх і внутрішніх умов, що зумовлюють певну форму активності особистості – вчинкової активності. На етапі боротьби мотивів людина обирає найзначущіше, визначається у головній меті й відкидає все другорядне. Доведено, що тільки наявність морального ідеалу дає їй змогу зрозуміти й відчути в конкретній ситуації внутрішню поєднаність своєї свободи з відповідальністю за вчинки милосердя. Мотив учинку, який переміг, втілюється у відповідній учинковій дії на двох етапах: підготовчому і оцінному. Здійснено припущення, що кожен здійснений учинок милосердя на етапі післядії викликає у людини амбівалентні почуття, які стають психологічним підґрунтям для наступних таких учинків.

милосердя, психологічна природа милосердя, вчинок милосердя, канонічна структура вчинку милосердя, компоненти канонічної структури вчинку милосердя.

 1. Бех І. Д. Виховання особистості : Сходження до духовності / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості : У 2 кн. Кн. 1 : Особистісно-орієнтовний підхід : теоретико-технологічні засади / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280 с.

3. Бех І. Д. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини / І. Д. Бех // Педагогіка толерантності. – 2001. – № 2. – С. 52-58.

4. Білоусова В. О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія. – К. : ІЗМН, 1997. – 192 с.

5. Бог багатий милосердям. Dives in misericordia: Енцикліка вселенського архієрея Івана Павла ІІ. – Львів : Місіонер, 1999. – 64 с.

6. Глухова И. Милосердие как экзистенциальный ресурс личности [Эл. ресурс]. – Режим доступа : http://hpsy.ru/public/x6109.htm

7. Гуменюк О. Є. Психологія впливу : Монографія / О. Є. Гуменюк. – Тернопіль : Економічна думка, 2003. – 304 с.

8. Кальстер С. «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» // Сопричастя. – Львів : Свічадо. – 2005. – № 1-2. – С. 24-35.

9. Кириленко Т. С. Чуттєво-емоційні виміри вчинковості. Людина – Суб‟єкт – Вчинок: Філософсько-психологічні студії / Т. С. Кириленко. – К. : Либідь, 2006. – С. 176-196.

10. Малахов В. Милосердя / Малахов В. – К. : Либідь, 2001. – С. 344-346.

11. Милосердие. Настольная книга священнослужителя: [в 6 т.]. – Т.6. – Тематический материал для проповеди. Евхаристия – Молитва. – М., 1988. – С. 308-326.

12. Милосердие. Учебное пособие / Под ред. М. П. Мчедлова. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1998. – 214 с.

13. Міцкевич Ф. Блаженні милосердні / Ф. Міцкевич // Сопричастя. – Львів : Свічадо. – 2005. – № 1-2. – С. 3-14.

14. Морозова Н. С. Детское милосердие как одно из направлений социальной работы / Н. С. Морозова // Теория и практика социальной работы : отечественный и зарубежный опыт. – М., 1991. – Т. 1. – 272 с.

15. Психологія вчинку : Шляхами творчості В. А. Роменця : зб. ст. / упоряд. П. А. М‟ясоїд; відп. ред. А. В. Фурман. – К. : Либідь, 2012. – 296 с.

16. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття : навч. посіб. / В. А. Роменець. – К. : Либідь, 2007. – 832 с.

17. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття / В. А. Роменець, І. П. Маноха. – 2-ге вид., стер. – К. : Либідь, 2003. – 992 с.

18. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття / В. А. Роменець, І. П. Маноха. – К. : Либідь, 1998. – 992 с.

19. Свідерська Г. М. Морально-психологічна природа феномену милосердя / Г. М. Свідерська // Пробл. заг. та пед. психології : зб. наук. пр. – 2011. – 13, Ч. 4. – С. 343-350.

20. Свідерська Г. М. Психологія чуйності : монографія / Г. М. Свідерська. – Т. : ТНПУ, 2013. – 305 c.

21. Фурман А. А. Психологія особистості : ціннісно-орієнтаційний вимір : [монографія] / Анатолій Анатолійович Фурман. – Одеса : ОНПУ; Тернопіль : ТНЕУ, 2016. – 312 с.

22. Фурман А. В. Володимир Роменець як методолог психософійного духу / А. Фурман // Психологія і суспільство. – 2011. – № 2. – С. 39-50.

23. Фурман А. В. Психософія вчинку В. А. Роменця як методологія пізнання людського буття / А. В. Фурман // Методологічний альманах «Вітакультурний млин» : зб. наук. праць. – 2016. – С. 21 – 31.

24. Фурман А. В., Підгурська М. В. Історія соціальної роботи : [навчальний посібник] / Анатолій Васильович Фурман, Марія Василівна Підгурська. – Тернопіль : ТНЕУ, 2014. – 174 с.

25. Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и безсмертия / П. Гуревич. – М., 1991. – С. 24. Психологія – Psychology Science and Education, 2017, Issue 1 47

26. Шутова В. Воспитание милосердия (педаго- гическая мастерская для родителей) / В. Шутова // Воспитание школьников. – 2004. – № 6. – С. 33-36.