// Наука і освіта. – 2024. – №4. – 62-70.

Олександр Санніков,
доктор психологічних наук, професор,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6743-0182

Лаура Жорняк,
бакалавр спеціальності «053 Психологія»,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0006-8526-2705

САМОАНАЛІЗ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ

Представлені результати теоретико-емпіричного дослідження самопізнання власного духовного світу, самоаналізу, тобто рефлексивності, яка розглядається як властивості особистості професіонала. Інтенсивне зростання прикладних досліджень рефлексивних процесів, виділення психології рефлексії в самостійний напрямок прикладної психології робить актуальним вивчення закономірностей її прояву в ситуації вибору, у прийнятті рішень, у різних видах професійної діяльності. Метою статті є визначення ролі й місця самопізнання, рефлексивності в прийнятті рішень, а також установлення закономірних взаємозв'язків рефлексивності й особистісних властивостей прийняття розв'язків. Здійснено аналіз існуючих підходів до розуміння «рефлексивності», показано її функціональні можливості як опорного механізму професіоналізації особистості, умови ситуації, при яких здійснюється розгортання рефлексивності в професійній самореалізації. Рефлексивність розглядається як властивість особистості, яка проявляється в здатності усвідомлювати й адекватно оцінювати себе й зовнішній світ, щоб діяти ефективно в мінливому середовищі. Рефлексивність – це здатність особистості аналізувати саму себе, виявляти мотиви власних учинків та рішень, оцінювати свої дії й події в минулому, в сьогоденні й майбутньому (свої емоційні стани, зміни рис особистості й характеру, успішні або невдалі результати реалізації прийнятих рішень і діяльності). У теоретичному аналізі розглянуті роль рефлексивності в життєдіяльності особистості, особливості її прояву в прийнятті розв'язків, стильова своєрідність рефлексивності в ситуаціях вибору й реалізації дій у професійній діяльності. Емпірично підтверджена функція контролю рефлексивності за простором ресурсів самореалізації особистості професіонала. Результати аналізу досліджуваних характеристик наведені на таких широко використовуваних психодіагностичних методиках, як оцінка рівня рефлексивності, опитувальник прийняття рішень, мультидимензіональні шкали рішимості, особистісні фактори прийняття рішень. За допомогою кореляційного аналізу встановлені статистично значимі взаємозв'язки рефлексивності зі шкалами рішимості й властивостями прийняття рішень особистістю. Статистично значимі взаємозв'язки, які були виявлені, показали більш високий рівень зв'язків рефлексивності, показників далекоглядності й старанності. Якісний аналіз за допомогою методу профілів дозволив вивчити психологічні особливості рішимості професіонала в осіб, які різняться рівнем рефлексивності.

самопізнання, рефлексивність, рішимість особистості, прийняття рішень, вибір, професіонал

1. Ватан Ю. П. Структура та сутність метакогнітивної активності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серия «Психологія». 2021. Випуск 3. С. 10–14. DOI: 10.32782/psy-visnyk/2021.3.2.
2. Горбань Г. О. Прийняття рішення як психологічна проблема. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. 2021. Ужгород : Видавничий дім «Гельветика», 2021. Вип. 1. С. 9–11. DOI: 10.32782/psy-visnyk/2021.1.2.
3. Заїка Євген, Зімовін Олексій. Рефлексивність особистості як предмет психологічного пізнання. Психологія і суспільство. 2014. № 2. С. 90–97. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psis_2014_2_9.
4. Кондратенко Л. О. Професійна рефлексія як засіб підвищення фахової компетентності педагога та саморозвитку: [метод. рекомендац.]. Суми : НВВ КЗ СОІППО, 2022. 40 с. URL: http://www.soippo.edu.ua/images/Психологічна_служба/Методична_скарбничка/Професійна%20рефлексія%20як%20засіб%20підвимщення%20фахової%20компетентності%20педагога%20та%20саморозвитку.pdf.
5. Маскалева Л. А. Психолого-педагогічні умови розвитку рефлексивності майбутніх психологів : Дис. … канд. психолог. наук: 19.00.07. Київ, 2019. 219 с. URL: http://psychology-naes-ua.institute/files/pdf/disertaciya_maskaleva_(1)_1558512349.pdf.
6. Пісоцький О. П. Когнітивний стиль як чинник розвитку інтелектуального потенціалу майбутнього практичного психолога : Дис. ... канд. психолог. наук: 19.00.07. Київ, 2008. 247 с. URL : http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/44277.
7. Роганова M. В., Рашидова С. С., Роганов M. M. Професійна рефлексія викладача закладу вищої освіти як умова його педагогічної культури. Духовність особистості: методологія, теорія та практика: збірка наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2023. Том 1. № 1 (105). С. 141–151. DOI: 10.33216/2220-6310/2023-105-1-141-151.
8. Санніков О. І. Психологія прийняття життєвих рішень особистістю : Автореф. дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.01. Одеса, 2016. 41 c. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/506/1/Sannikov%20pdf.
9. Санніков О. І., Солунін Н. О. Раціональність та рефлексивність як чинники вибору особистості. Диференціально-психологічні виміри особистісного самоздійснення Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. «Проблеми сучасної психології особистості» (21 березня 2019 р.). Одеса : ВМВ, 2019. С. 131–140.
10. Саннікова О. П. Континуально-ієрархічна модель особистості. Психологія і суспільство. 2018. № 3–4 (73–74). С. 166–177. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/35721/1/Саннікова.pdf.
11. Саннікова О. П., Санніков О. І. Модель вибору професіонала : особистісний підхід. Науковий журнал «Перспективи та інновації науки». Серія «Психологія». 2024. № 9(43). С. 644–660. DOI: 10.52058/2786-4952-2024-9(43)-644-660.
12. Шамлян К. М. Проблема волі у сучасній психології. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія «Психологія». 2024. № 1. С. 76–83. DOI : 10.32782/2311-8458/2024-1-11.
13. Sannikova O., Sannikov O., Husak L. Features of decisiveness in individuals with different emotional disposition. Georgian Medical News. 2020. № 4 (301). P. 136–142. URL: https://www.geomednews.com/s/480918712df344a4a77508d4cd7815ab/files/uploaded/V301_N4_April_2020.pdf.

// Наука і освіта. – 2024. – №4. – 56-61.

Олена Рибчук,
ад’юнкт кафедри суспільних наук,
Національний університет оборони України,
просп. Повітряних Сил, 28, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7544-6109

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ОФІЦЕРА У ПРОЦЕСІ ОПЕРАТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ

У статті розглянуто концепцію критичного мислення та досліджено роль критичного мислення у діяльності офіцерів Збройних Сил України в контексті сучасних безпекових викликів, зокрема когнітивної війни. Здійснено аналіз концепції критичного мислення, спираючись на праці провідних дослідників, таких як М. Ліпман, Р. Пауль, Д. Клустер та Д. Халперн, С. Пінкер, Дж. Хейбер та сучасних українських дослідників С. Терно, Д. Козаченко та інших. Виокремлено ключові характеристики, компоненти та етапи перебігу критичного мислення. Досліджено важливість розвитку критичного мислення у процесі професійної підготовки офіцерів. Здійснено порівняльний аналіз етапів критичного мислення та процесу прийняття військового рішення (ППВР), як одного із головних елементів професійної діяльності офіцера. Результати аналізу демонструють як структурований процес прийняття рішень у військовій сфері співвідноситься з загальними принципами критичного мислення, спільні та відмінні риси. Особлива увага приділяється важливості установки на критичне мислення як передумови ефективного процесу прийняття рішень, адже саме ця установка дозволяє офіцеру уникнути поспішних висновків та забезпечує ґрунтовне обмірковування проблеми. Стаття також висвітлює взаємозв'язок між метакогнітивними навичками та критичним мисленням у контексті військової діяльності. Наголошується, що метакогнітивні навички сприяють розвитку критичного мислення, забезпечуючи інструменти для моніторингу та оцінки власних розумових процесів, а критичне мислення, в свою чергу, стимулює розвиток метакогнітивних здібностей.

мислення, критичне мислення, офіцери Збройних Сил України, розвиток критичного мислення, процес прийняття військового рішення

1. Доктрина розвитку військового лідерства у Збройних Силах України : ОП 1-296 (2024). Київ, 2024. 43 с.
2. Долженков О. О., Черненко Н. М. Особистісна готовність керівників до управління ризиками. Наука і освіта. 2017. № 5. С. 18–23.

3. Клустер Д. Що таке критичне мислення. Міжнародний журнал про розвиток мислення через читання та письмо. 2001. № 4. С. 36–40.
4. Козаченко Н. П. Критичне мислення: граничні підходи та оптимальні шляхи. Актуальні проблеми духовності / Криворізький державний педагогічний університет. Кривий Ріг, 2017. С. 165–179.
5. Ліпман М. Критичне мислення: чим воно може бути? Постметодика. 2005. № 2 (60). С. 33–41.
6. Пометун І. О., Сущенко І. М. Навчаємо мислити критично. Дніпропетровськ: Ліра, 2016. 144 с.
7. Пінкер С. Раціональність / пер. з англ. Ю. Костюк, О. Староста. Київ : Лабораторія, 2024. 368 с.
8. Саух П. Розвиток критичного мислення як провідний тренд сучасного освітнього процесу. Неперервна професійна освіта: теорія і практика (Серія: педагогічні науки). 2021. Вип. 2 (67). С. 7–13.
9. Терно С. О. Теорія розвитку критичного мислення. Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2011. 105 с.
10. Фрейре П. Формування критичної свідомості / пер. з англ. Київ : Юніверс, 2003. 176 с.
11. Хейбер Дж. Критичне мислення / пер. з англ. О. Бойченко. Київ : ArtHuss, 2023. 200 с.
12. Dewey J. How We Think. New York : Prometheus Books, 1991. 183 p.
13. Facione P. A. Critical Thinking: A Statement of Expert Consensus for purposes of Educational Assessment and Instruction ; Executive Summary. California : California Academic Press, 1990.
14. Halpern D. Thought and Knowledge : An Introduction to Critical Thinking. New Jersey : Lawrence Erlbaum Associates, Inc. Publishers, 2003. 394 p.
15. Paul R., Elder L. Critical Thinking : Tools for Taking Charge of Your Learning and Your Life. Prentice Hall, 2001. 428 p.
16. Paul R. Critical Thinking: What Every Person Needs to Survive in a Rapidly Changing World. Rohnert Park, CA : Center for Critical Thinking and Moral Critique, Sonoma State Univ., 1990.
17. 2nd EEAS Report on Foreign Information Manipulation and Interference Threats. URL: https://www.eeas.europa.eu/eeas/2nd-eeas-report-foreigninformation-manipulation-and-interference-threats (дата звернення: 08.12.2024).

// Наука і освіта. – 2024. – №4. – 51-55.

Ірина Кучманич,
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри психології,
Чорноморський національний університет імені Петра Могили,
вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6954-6082

КОМПОНЕНТИ ТА ЕТАПИ СЕПАРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИНАХ

Процес сепарації є вельми важливим у розвитку особистості. У загальному розумінні сепарація – це від’єднання дитини від значущого дорослого (зазвичай мами чи іншої особи, яка є опікуном), в результаті чого особистість набуває усвідомлення власного Я, самостійність та автономію. У межах системного підходу сепарацію розуміють як процес диференціації в сімейній системі, в результаті чого в особистості формуються навички розрізнення власних емоційних та інтелектуальних процесів. Саме це становить підґрунтя для формування ідентичності особистості та подальшої її ефективної соціалізації та адаптації. Мета дослідження – схарактеризувати основні компоненти та етапи сепараційного процесу в межах дитячо-батьківської підсистеми; описати патерни батьківської поведінки, які перешкоджають ефективному процесу від’єднання дитини. У дослідженні було використано комплекс теоретичних методів дослідження: аналіз, синтез та узагальнення дослідних даних із окресленої проблематики. Оскільки сепарація є доволі складним процесом, виокремлюють певні його компоненти, які водночас описують й різні сторони феномена. Так, схарактеризовано когнітивно-поведінковий компонент (можливість дитини мати власні судження, чітке усвідомлення власних особливостей), емоційний (можливість витримати й пережити складні емоційні переживання: провину, тривогу, злість тощо) та комунікативний (можливість кожного із учасників сепарації усвідомлювати іншого, як окрему особистість). Доведено, що сепарація – процес тривалий та поетапний. У роботі схарактеризовано певні етапи формування особистості та визначено таку поведінку батьків, яка може перешкоджати ефективному процесу від’єднання дитини з батьківської підсистеми. Так, описано етап 1 року життя дитини, як початок процесу сепарації; вік 3-х років; підлітковий період онтогенезу; доросле життя (з 17–18 років). Визначено, що особистість, яка не пройшла процес сепарації, має певні характеристики, серед яких визначальною є психологічна залежність від іншої особи. Через це, люди, які не пройшли сепарацію, мають проблеми з вибудовуванням взаємин із партнером у подальшому житті.

сепарація, дитячо-батьківська підсистема, залежність, розвиток дитини, ідентичність

1. Кульчицька А., Полікарчик С. Психологічний аналіз проблеми психоемоційних станів особистості в умовах сепарації. Психологічні перспективи. 2023. Вип. 41. С. 133–145.
2. Kerr M., Bowen, M. The Emotional System in Family Evaluation. M.E.N-Y: Norton & Company, 1988. 405 p.
3. Hoffman J.A. Psychological separation of late adolescents from their parents. Journal of Counseling Psychology. 1984. 31. P. 170–178.
4. Mahler M. S. A study of the separation individuation process and its possible application to borderline phenomena in the psychoanalytic situation. Psychoanal. Study Child, 1971. P. 403–424.
5. Weinhold J., Weinhold B. Breaking Free of the Co-dependency Trap. New World Library: Novato, CA. 2008. 245 p.

// Наука і освіта. – 2024. – №4. – 31-50.

Лариса Бутузова,
кандидатка психологічних наук,
доцентка кафедра психології, логопедії та інклюзивної освіти,
Житомирський державний університет імені Івана Франка,
вул. Велика Бердичівська, 40, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2112-5211

Анна Брайковська,
кандидатка економічних наук,
доцентка менеджменту, клінічна психологиня,
Психологічна студія VQ Partner, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-6049-8258

Ксенія Тімофєєва,
магістриня соціальної роботи, психологиня,
Психологічна студія VQ Partner, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0009-2157-7750

ОПИТУВАЛЬНИК ОСОБИСТІСНИХ АДАПТАЦІЙ В. ДЖОЙНСА JPAQ: АДАПТАЦІЯ УКРАЇНОМОВНОЇ ВЕРСІЇ

У статті описано результати адаптації психодіагностичної методики JPAQ українською мовою. Українська версія методики особистісних адаптацій JPAQ (Джойнс, Стюарт, 1986) має практичний сенс застосування як в психодіагностиці, так і лонгітюдних дослідженнях розвитку психологічного благополуччя. Методологія та вибірка. Переклад опитувальника JPAQ з англійської мови на українську виконано методом зворотного (подвійного) перекладу трьома білінгвами: 1) професійним перекладачем, психологом (практиком транзакційного аналізу), 2) професійним (дипломованим) перекладачем та 3) білінгвом-психотерапевтом, супервізором в транзакційному аналізі (CTA, PTCTA) (Великобританія). Вибірку основного дослідження склали 344 респонденти віком від 16 до 66 років (М=27.97, SD=11.62), переважно студенти та молоді працюючі дорослі. Перевірка конструктної валідності опитувальника здійснювалася окремо на вибірці 157 студентів віком від 16 до 33 років (М=17.49, SD=1, 99). Опитування здійснено через форми онлайн-сервіс Google Forms. Ретест відбувався через 14–20 днів після тесту за спеціально розробленою програмою опитування, яка у вигляді діаграми надавала респондентам результати опитування. Для перевірки конструктної валідності 157 студентам було запропоновано додатково пройти опитування за «П'ятифакторним особистісним опитувальником» Р. МакКрае, П. Коста («Велика п'ятірка»). Аналіз отриманих даних здійснено за допомогою пакету статистичної обробки даних «IBM SPSS Statistics 21»; використано методи: описові статистики, аналіз внутрішньої та ретестової надійності: конструктної, змістової та дискримінантної валідності; дискримінантності шкал (критерій Фергюсона); кореляційний аналіз (коефіцієнт Спірмена); експлораторний факторний аналіз (EFA). Надійність та дискримінанту валідність досліджено на основі моделі Кронбаха з обчисленням коефіцієнту узгодженості альфа. Результати. Аналіз внутрішньої узгодженості (надійності) україномовної версії тесту було проведено за допомогою коефіцієнта α-Кронбаха для кожної його шкали. Для всіх шкал значення коефіцієнта α-Кронбаха перевищує 0,80, тобто є прийнятним рівнем для психологічних досліджень (>0,7). Результати дослідження продемонстрували високу узгодженість серед усіх шкал опитувальника, що свідчить про успішну адаптацію тесту українською мовою. Українська версія тесту JPAQ (ООАД) показала високу ретестову надійність та стабільність результатів у часі (значення коефіцієнта Спірмена між результатами першого і другого тестування (з інтервалом у два тижні) варіювалися від 0,81 до 0,88). Також опитувальник продемонстрував дискримінантність (за критерієм дельта Фергюсона усі шкали мали значення δ>0,85). Для визначення конструктної валідності опитувальника ООАД було використано методику «П'ятифакторний особистісний опитувальник». Кореляційний аналіз за допомогою коефіцієнта Спірмена (р<0,01) виявив фактичні зв’язки між адаптаційними стратегіями та рисами особистості, що підтвердили конструктну валідність україномовного варіанту опитувальника. Факторний аналіз підтвердив, що українська версія опитувальника ООАД відповідає теоретичній моделі В. Джойнса JPAQ. Зважаючи на зазначене, українська версія тесту JPAQ (ООАД) може ефективно використовуватись для оцінки особистісних адаптацій в українському контексті без значних ризиків похибки.

адаптація опитувальника, особистісна адаптація, виживальна адаптація, виконавська (схвалювальна) адаптація, «Блискучий-Скептик», «Відповідальний-Роботоголік», «Грайливий-Опозиціонер», «Творчий-Мрійник», «Чаруючий-Маніпулятор», «Надреагуючий-Ентузіаст», JPAQ, ООАД, транзакційний аналіз, психодіагностичниа методика, психометрична надійність, валідність, дискримінантність

1. Бурлачук, Л.Ф. Психодіагностика особистості: понятійний апарат та методи дослідження. Психологія і суспільство. 2014. 4 (58) С. 85–103.
2. Бутузова Л.П. Концепція особистісних адаптацій у фокусі транзакційного аналізу. Materials XLVІ International scientific and practical conference «Scientific Research in the Era of Digital Technologies: Challenges and Opportunities» (November 6-8, 2024) Barcelona, Spain. International Scientific Unity, 2024. P. 278–286. URL: http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/42218 (Дата звернення: 9.11.2024).
3. Бутузова Л.П., Гавриловська К.П. Потенціал особистісних адаптацій у подоланні тривожності студентів. XX International scientific and practical conference «Scientific Research: Modern Challenges and Prospects» (April 24–6, 2024) Prague, Czech Republic. International Scientific Unity, 2024. P. 179–183. URL: https://isu-conference.com/wp-content/uploads/2024/04/Scientific_research_modern_challenges_and_prospects_April_24_26_2024_Prague_Czech_Republic.pdf; http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/39888 (Дата звернення: 29.05.2024).

4. Виноградов О. Г. «Залежить від ситуації»: якісний аналіз ситуаційних уточнень. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2015. № 3 (28). C. 14–25.
5. Климчук В.О. Математичні методи в психології : навчальний посібник. Для студентів психологічних спеціальностей. Київ : Освіта України. 2009. 288 с.
6. Косьянова О., Кириченко К., Кімінчижи М. Взаємозв'язки показників невротизації особистості та її соціально-психологічної адаптації. Наука і освіта. 2022. № 4. С. 49–56.
7. Максименко С.Д., Кокун О.М., Тополов Є.В. Адаптація психодіагностичних методик. Шкала професійної стресованості та Шкала професійної завантаженості. Практична психологія та соціальна робота. 2012. № 5. С. 34–37.
8. Особистість: практичні засади вивчення. Том 2. Навчально-методичний посібник. Укладачі: Бутузова Л. П., Дмитрієва С. М., Дубравська Н. М., Максимець С. М., Мачушник О. Л., Сидоренко Н. І., Стахова О. О., Фриз І. В. Житомир: видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2017. 330 с.
9. Стюарт Й., Джойнс В. Основи ТА: транзакційний аналіз : пер.з англ. Київ : ФАДА, ЛТД, 2002. 393с.
10. Ящук Р. Робочі матеріали: перший рік в ТА: посібник. Київ : Дєоніс плюс. 2024. 346 с.
11. Amirkhan J. H. Stress Overload: A New Approach to the Assessment of Stress. American Journal of Community Psychology, 49(1–2). URL: https://sci-hub.se/10.1007/s10464-011-9438-x (Date of access: 06.11.2024).
12. Bando H., Yokoyama T.. New Edition of Tokyo University Egogram (TEG) Along With Social Changes as Transactional Analysis (TA). SunText Review of Neuroscience & Psychology. 2022. 3(3). P.153.
13. Bartram D., Hambleton R. K. The ITC guidelines: International standards and guidelines relating to tests and testing. In F. T. L. Leong, D. Bartram, F. M. Cheung, K. F. Geisinger, & D. Iliescu (Eds.), The ITC international handbook of testing and assessment 2016. Oxford University Press. Р. 35–46. https://doi.org/10.1093/med:ps ych/9780199356942.003.0004.
14. Butuzova L., Shulzhenko D., Kolykhan V., Nesprava M., Podofiei S., Mamicheva O. Neuropsychological technologies for maintaining occupational health of an individual. Revista Românească pentru Educație Multidimensională. 2022. 14 (4). P. 145–158. https://doi.org/10.18662/rrem/14.4/634.
15. Gudmundsson E. Guidelines for translating and adapting psychological instruments. Nordic Psychology, 2009. 61(2), Р. 29–45.
16. Joines V. Using redecision therapy with different personality adaptations. Transactional Analysis Journal, 1986. 16 (3), р. 152–160. https://doi.org/10.1177/036215378601600302.
17. Joines Vann. Personality Adaptation Questionnaire (JPAQ). 3rd edition. Administration, scoring and interpretation manual. Southeast Institute for Group and Family Therapy. Chapel Hill, North Carolina, USA. 2002. 95p.
18. Joines Vann. Personality Adaptations Further Clarified. Transactional Analysis Journal. 2011. 41 (1). P. 92–96.
https://doi.org/10.1177/036215371104100111. URL: https://www.researchgate.net/publication/258191578_Personality_Adaptations_Further_Clarified (Date of access 16.09.2023).
19. Joines Vann, Stewart Ian. Personality Adaptations: A New Guide to Human Understanding in Psychotherapy and Counselling. Lifespace Publishing. 2002. 419 р. URL: https://books.google.com.ua/books?id=LJgPAAAACAAJ(Date of access: 16.09.2023).
20. Kahler T. Personality pattern inventory (revised). Little Rock: Kahler Communication, Inc. 1996.
21. Kahler T. Process communication model. Little Rock: Kahler Communication, Inc. 1982.
22. Kahler T. The process therapy model: the six personality types with adaptations. Little Rock: Taibi Kahler Associates, Inc. 2008.
23. Kline P. A Handbook of Test Construction (Psychology Revivals). London : Routledge, 2015. 274 p. https://doi.org/10.4324/9781315695990.
24. Lee J., Allen J. Young Adults' Economic Well-Being and Mental Health: The Mediation Model of Self-Esteem /University of Illinois Press: The American Journal of Psychology, 2020, 133(3). P. 329–339. https://doi.org/10.5406/amerjpsyc.133.3.0329.
25. Mousavi R. Relationship between Big Five Personality Factors Neuroticism, Extraversion, Agreeableness, Openness, Loyalty and Marital Adjustment. NeuroQuantology. 2017 15(4). 63–68. https://doi.org/10.14704/ nq. 2017.
26. Mokkink L.B., Terwee C.B. de Vet H.C.W. COSMIN: Consensus-Based Standards for the Selection of Health Status Measurement Instruments. In: Michalos, A.C. (eds) Encyclopedia of Quality of Life and Well-Being Research. Springer, Dordrecht. 2024. https://doi.org/10.1007/978-94-007-0753-5_595.
27. McCrae R. R. Costa P. T. Validation of the Five Factor model of personality across instrument and observers. Journal of Personality and Social Psychology. 1987. Vol. 52. P. 81–90.
28. Oh Soo & 이영태 & 허만. Examining reliability and validity of the Korean version of Joines Personality Adaptation Questionnaire. Transactional Analysis Counseling Research. 2018. vol.8. P. 55–75. URL: https://www.researchgate.net/publication/333400864_Examining_reliability_and_validity_of_the_Korean_version_of_Joines_Personality_Adaptation_Questionnaire (Date of access: 18.09.2024)
29. Thunnissen M. Insight Out: The 6 Personality Types That Hold the Key to Success in Your Life and Relationships: by Vann Joines, Outskirts Press, 2023, 195 pp. https://doi.org/10.1080/03621537.2024.2323871.
30. Vos J., van Rijn B. A systematic review of psychometric transactional analysis instruments. Transactional Analysis Journal, 2021. 51(2). P. 127–159. https://doi.org/10.1080/03621537.2021.1904360.
31. Ware P. Personality Adaptations: (Doors to Therapy). Transactional Analysis Journal, 1983. 13(1), Р. 11–19. https://doi.org/10.1177/036215378301300104.
32. Woods S., Lievens F., Fruyt F., Wille B. Personality across working life: The longitudinal and reciprocal influences of personality on work. Journal of Organizational Behavior, 2013, 34(1), P. 7–25. URL: https://www.researchgate.net/publication/259683184_Personality_across_working_life_The_longitudinal_and_reciprocal_influences_of_personality_on_work (Date of access: 06.11.2024).