// Наука і освіта. – 2022. – №4. – 34-40.

Ольга Зіборова,
аспірантка кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Фонтанська дорога, 4, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3275-1119

ОСОБЛИВОСТІ МАТЕРИНСЬКО-ДИТЯЧОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПРИ ВІДХИЛЕННЯХ У ПСИХОФІЗИЧНОМУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

У статті представлені результати емпіричного дослідження взаємозв’язку девіацій материнсько-дитячої взаємодії з індивідуально-типологічними особливостями материнського ставлення при відхиленнях у психофізичному розвитку дитини. Проведена за авторським опитувальником діагностика стилю материнського ставлення до дитини з особливими потребами виявила достовірний розподіл матерів на групи відповідно ознакам адекватного стилю (35%), тривожного стилю (25%), амбівалентного стилю (21,67%) та емоційно-відстороненого стилю (18,33%). Дефіцитарність материнсько-дитячої взаємодії виявлено у 65% матерів особливих дітей, що негативно впливає на розвиток дитини та може пояснюватися психотравмою матері та слабкими емоційними стимулами дитини. Компенсація дефіцитарності материнської потребо-мотиваційної сфери можлива при соціально-психологічної підтримці матерів у переживанні травми та корекції материнсько-дитячої взаємодії. Особливості материнсько-дитячої взаємодії взаємопов’язаності з ознаками стилю материнського ставлення та потребують дослідження. Ознаки материнсько-дитячої взаємодії діагностовані за методикою PARI. Проведена діагностика виявила у матерів, що проявляють тривожний стиль материнського ставлення показники оптимального контакту та емоційної дистанції з дитиною. Вони є середніми за методикою, найбільш вираженою ознакою в поведінці цих матерів є надлишкова концентрація на дитині, що відповідає ознакам тривожного стилю та свідчить про створення залежності у взаємодії. У жінок, що показали амбівалентний стиль материнського ставлення, виявлено низькі рівні оптимального контакту, середні рівні емоційної дистанції та середні рівні надмірної концентрації на дитині, що не сприятиме створенню стабільної ситуації у взаємодії. Матері, що ставляться емоційно-відсторонено до особливої дитини, показали низькі рівні оптимального контакту та найвищі за матерів усіх груп показники емоційної дистанції з дитиною і надмірної концентрації на дитині, що викликає у взаємодії прояви суворості, уникнення контакту та подавлення емоцій дитини.

особлива дитина, девіації материнського ставлення, ознаки материнсько-дитячої взаємодії, авторський опитувальник ОМВ, стиль поведінки.

1. Адлер А. Наука жити. Київ : Port Royal, 1997. 315 с.
2. Bern E. Analyse transactionnelle et psychotherapie. Souvenir Press. 1994. 176 с.
3. Бондарук Ю.С. Особливості психологічних підходів у роботі з дітьми та сім’ями, що переживають наслідки травмуючих подій та опинились у складних життєвих обставинах. Габітус. № 31. 2021. С. 4–51.
4. Бочелюк В.І. Психологія прояву комунікативних здібностей дітей з особливими потребами. Запоріжжя : 2012. 223 с.
5. Виготский Л.С. Собрание сочинений. В 6-ти т. Т. 5. Основы дефектологии. Москва : Педагогика, 1983. 366 с.
6. Gerhardt S. Why Love Matters How affection shapes a baby’s brain. Routledge.2 012. 320 с.
7. Гоулмен Д. Эмоциональный интеллект / пер. с англ. А. П. Исаевой. Москва : Манн, Иванов и Фербер, 2013. 560 с.
8. Дегтяренко Т.В., Зіборова О.О. Психологічні особливості материнського ставлення у жінок, які виховують дитину з відхиленнями у психофізичному розвитку. Наука і освіта. Психологія. 2013. № 7. С. 146–149.
9. Зарицька В.В. Усвідомлення власних емоцій як чинник розумної поведінки. Вісник ОНУ ім. І.І. Мечнікова. Психологія. 2015. Т. 20. Вип. 1. С. 41–49.
10. Зіборова О.О., Дегтяренко Т.В. Авторський опитувальник «Опросник определения особенностей (стиля) материнского отношения к ребенку, имеющему отклонения в психофизическом развитии (ОМО)»: зареєстрованих Державною службою інтелектуальної власності України від 05.03.2014 року, А.с. № 53965. Україна, 2014.
11. Зіборова О.О. Протиріччя соціальної ролі матері дитини з особливими потребами (The contradiction in the social role of the mother of a child with special needs). Науковий журнал “Psychology and Behavioral Sciences” Volume 11, Issue 5, 2022. PP. 169–173.
12. Мюллер М. Якщо ви пережили психотравмуючу подію / пер. с англ. М. Мюллер. Львів : Вид-во Укр-го Католицького Ун-ту, 2014. 116 с.
13. Наказава Д.Д. Осколки детских травм. Почему мы болеем и как это остановить / пер. с англ. Т. И. Порошиной. Киев : Форс, Украина, 2020. 336 с.
14. Печнікова Л.С. Особливості материнського ставлення до дитини з раннім дитячим аутизмом. Москва : 2007. 183 с.
15. Радченко М.У. Особистісні риси батьків, які виховують розумово відсталу дитину. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. пр. Ун-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2002. Т. С. 4, 4.3. С. 208–212.
16. Скрипник Т.В. Феноменологія аутизму : монографія. Київ : Видавництво «Фенікс», 2010. 368 с.
17. Уолинн М. Это началось не с тебя: как мы наследуем негативные сценарии нашей семьи и как остановить их влияние. / пер. с англ. Е. Цветковой. Киев : 2020. 101 c.
18. Чухрій І.В. Особливості соціально-психологічної дезадаптованості матерів у ставленні до дітей-інвалідів та її психокорекція : автореф. дис. канд. психол. наук, 2013. 18 с.