// Наука і освіта. – 2022. – №2. – 54-61.

Світлана Чуніхіна,
кандидат психологічних наук,
заступник директора з науково-методичної роботи,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
вул. Андріївська, 15, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0813-6741

Любов Найдьонова,
доктор психологічних наук, член-кореспондент НАПН України,
заступник директора з наукової роботи,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
вул. Андріївська, 15, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1222-295X

Наталія Умеренкова,
кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
вул. Андріївська, 15, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3084-2834

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПРОТОКОЛІВ ПОСТВЕНЦІЇ СУЇЦИДІВ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ: ЗАПИТИ ОСВІТЯН

Актуальність проблеми, якій присвячено статтю, пов’язана з тим, що самогубство є третьою за частотою причиною смерті у віці 15-19 років, а у зв’язку з розвитком медіатехнологій суїцидальні ризики загострюються також для дітей молодшого віку. Під час війни кількість самогубств зменшується, проте у поствоєнний період високою є вірогідність зростання числа суїцидів серед усіх вікових, гендерних, соціальних груп населення. Створення дієвих механізмів профілактики суїцидів у системі загальної середньої освіти є нагальним завданням поствоєнного відновлення України. Метою статті є аналіз актуальних запитів представників освітньої сфери щодо імплементації протоколів третинної профілактики (поственції) суїцидів або їхніх спроб у закладі освіти. Представлено результати проведеного в березні 2021 р. анонімного опитування працівників психологічної служби системи освіти України (n=132), у тому числі 130 жінок і 2 чоловіків віком від 22 до 65 років. Виявлено два типи гіпотез щодо впливу повідомлень про дитячий суїцид на інших дітей. Респонденти, що поділяють «попереджувальну» гіпотезу, мають більш проактивні настановлення щодо власних дій у випадку суїциду або його спроби в закладі освіти, готові задіяти ширший інституційний контекст заходів та залучити на допомогу фахівців різних служб та інституцій. «Індуктивній» гіпотезі відповідає більш вузьке бачення поственційних заходів (допомогу слід запитувати лише у колег-психологів) або навіть заперечення можливості отримати або надавати будь-яку дієву допомогу. Обґрунтовано необхідність алгоритмізації протоколів третинної профілактики (поственції) суїцидів в закладі та психологічного забезпечення кризової взаємодії усіх залучених фахівців між собою, з представниками постраждалого колективу та із зовнішніми контрагентами впливу (громадою, медіа, органами управління освітою тощо).

третинна профілактика, суїцид, кризова взаємодія, заклад освіти, колектив, поственція.

1. Найдьонова Л., Зарицька Н. Проблема впливу медія на суїцид: еволюція пояснювальних моделей і українські реалії. Український психологічний журнал. 2019. № 1. С. 141–160.
2. Найдьонова Л., Чуніхіна С., Умеренкова Н. Особливості організації поственції суїциду (буліциду) у закладі освіти. Психологія кризових станів: наука і практика. 2021. С. 127–129.
3. Організаційна модель поственції суїциду (буліциду) або його спроби в закладі освіти: аналіз зарубіжного досвіду / Л. Найдьонова та ін. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2021. 48(51). С. 124–144.
4. Петухова Т.А. Безпека життєдіяльності в освітянському просторі. Наука і освіта. 2015. № 4. С. 153–158.
5. Слюсаревський М.М., Чуніхіна С.Л. Психологічна безпека людини в умовах інформаційного і технологічного стресу. Актуальні проблеми психологічної протидії негативним інформаційним впливам на особистість в умовах сучасних викликів: Матеріали методологічного семінару НАПН України 8 квітня 2021 року: зб. матеріалів. 2021. С. 317–327.
6. Amiri S. Prevalence of suicide in immigrants/refugees: a systematic review and meta-analysis. Archives of suicide research. 2020.
7. Bürgin D., Anagnostopoulos D. Impact of war and forced displacement on children’s mental health–multilevel, needs-oriented, and trauma-informed approaches. Eur child adolesc psychiatry. 2020.
8. Is exposure to suicide beyond kin associated with risk for suicidal behavior? / M. Maple et al. A Systematic Review of the Evidence. Suicide and Life- Threatening Behavior. 2016.
9. Jordan J. R. Postvention is prevention–The case for suicide postvention. Death studies. 2014. Vol. 41, no. 10. P. 614–621.
10. Kinman G., Torry R. Developing a suicide postvention framework for staff in primary healthcare. Occupational medicine. 2021. Vol. 71, no. 4-5. P. 171–173.
11. Lester D. Suicide during war and genocides. 2021.
12. Lester D. Suicide rates before, during and after the world wars. European psychiatry. 1994. Vol. 9, no. 5. P. 262–264.
13. Selakovic-Bursic S., Haramic E., Leenaars A. A. The balkan piedmont: male suicide rates pre-war, wartime, and post-war in serbia and montenegro. Archives of suicide research. 2006. Vol. 10, no. 3. P. 225–238.