// Наука і освіта. – 2021. – №3. – 22-29.

Світлана Ситнік,
доктор психологічних наук,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член НАПН України,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

СПРЯМОВАНІСТЬ У СПІЛКУВАННІ ЯК ОСОБИСТІСНИЙ РЕСУРС
ЕФЕКТИВНОЇ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

У статті представлені результати емпіричного дослідження характеру впливу різних типів спрямованості у спілкуванні на сформованість особистісного ресурсу міжособистісної взаємодії. Для перевірки гіпотези про те, що тип спрямованості у спілкуванні позначається на сформованості особистісного ресурсу міжособистісної взаємодії, аналіз результатів дослідження складався з трьох послідовних кроків. По-перше, це з’ясування загальних тенденцій прояву різних типів спрямованості у спілкуванні у сучасної молоді. По-друге, встановлення характеру взаємозв’язків типів спрямованості у спілкуванні з особистісними компонентами міжособистісній взаємодії. По-третє, порівняння груп досліджуваних різними типами спрямованості у спілкуванні. У результаті проведеного дослідження визначено, що у спілкуванні сучасної молоді найчастіше зустрічаються три тенденції: а) будувати його на взаємній довірі, повазі, взаєморозумінні та відкритості; б) спрямовувати зусилля на добровільну та безкорисливу центрацію на партнері; в) ставитися до партнерів як до засобу, об'єкту прихованих маніпуляцій. Встановлено в процесі кореляційного аналізу, що всі типи спрямованості у спілкування певним чином позначаються на становленні особистісного ресурсу міжособистісної взаємодії. Найбільшою мірою це виявляється у прямих зв’язках альтероцентричних тенденцій з мотиваційним, емоційним, когнітивним компонентами та загальним показником ефективності міжособистісної взаємодії, а також у від’ємних зв’язках авторитарної та індиферентної спрямованості з мотивацією, емоційно-вольовою регуляцією, і, як наслідок, особистісною основою міжособистісної взаємодії загалом. Крім того, виявлено прямі кореляції діалогічної спрямованості спілкування з мотиваційним компонентом, маніпулятивної та конформної спрямованості - з когнітивним компонентом міжособистісної взаємодії. Виявлено шляхом порівняння груп досліджуваних з домінуванням різних типів спрямованості у спілкуванні, що альтероцентричний тип більше за інші типи, сприяє найвищому прояву особистісного ресурсу міжособистісної взаємодії, що виявляться як на рівні всіх його компонентів, так і на загальній ефективності цього процесу. Авторитарний тип призводить до дефіцитарного характеру становлення особистісного ресурсу, що знижує ефективність міжособистісної взаємодії. Діалогічна спрямованість спілкування притаманна молодим людям з помірною сформованістю всіх компонентів міжособистісної взаємодії. Особливістю молоді з домінуванням конформного типу спрямованості є висока упевненість у собі, самостійність, витримка та самовладання. Домінування індиферентного типу призводить до браку комунікативних здібностей, а тому представники цього типу частіше спотворено сприймають переживання партнерів, не вміють домовлятися.

спрямованість особистості, спілкування, міжособистісна взаємодія, особистісні компоненти.

1. Андрєєва Я. Ф., Литовченко Н. Ф. Проблема становлення діалогізму як професійно-важливої якості студентів-психологів. Technologies of intellect development. 2018. Т.2. Вип. 8 (19). DOI: https://doi.org/10.31108/3.2019.2.8.1.
2. Верченко Л. С. Діагностика рівнів розвитку соціально комунікативної компетентності майбутніх викладачів вищої школи. Вісник Університету імені Альфреда Нобеля: Серія Педагогіка і психологія. Педагогічні науки. 2018. Вип. 2 (16). С. 160–169. URL: http://ir.duan.edu.ua/handle/123456789/2725 (дата звернення: 06.09.2021).
3. Доцюк Л. Г., Кушнір І. Г. Особливості міжособистісної взаємодії студентів першого курсу спеціальності "Фізична реабілітація". Молодий вчений. 2018. № 3.3. С. 149–152. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2018_3 (дата звернення: 06.09.2021).
4. Коломієць Т. В., Литвинчук А. І., Можаровська Т. В. Емпатія як чинник ціннісно-смислової спрямованості сучасних юнаків у ситуації міжособистісної взаємодії. Теоретичні і прикладні проблеми психології: 2018. № 1. С. 144–156. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tippp_2018_1_17 (дата звернення: 04.09.2021).
5. Кочетова Ю. А. Эмоциональный интеллект и тип межличностного общения на этапе ранней юности. Мир науки. Педагогика и психология. 2019. №5. URL: https://mir-nauki.com/PDF/51PSMN519.pdf (дата звернення: 06.09.2021).