// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 5-12.

Ганна Соколова,
доктор психологічних наук, доцент,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ОСОБЛИВОСТІ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

У сучасній українській психології необхідність соціальної та психолого-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми проблемами, зокрема з порушеннями мовлення, складає завдання вітчизняної науки. На перший план теоретико-емпіричних досліджень виходить соціально-культурна, психолого-педагогічна обумовленість виникнення особливих освітніх потреб, спрямованість усіх освітніх та корекційно-виховних заходів на соціальне становлення дитини у контексті формування компетентностей, врахування індивідуально-психологічних особливостей та залучення до цього процесу батьків, що підкреслює актуальність дослідження. Мета проведеного дослідження полягає в емпіричному вивченні когнітивної сфери дітей з порушеннями мовлення, яка є одним із важливих чинників їх соціалізації. Використано метод теоретичного аналізу, узагальнення наукових першоджерел з досліджуваної проблеми, спостереження та психодіагностичного обстеження. Для теорії та практики особливого значення набуває спрямованість досліджень на виявлення особливостей когнітивного та особистісного розвитку дітей з особливими освітніми потребами. У цій статті показано, що у дітей з порушеннями мовлення особливості пам’яті, уваги, процесів мислення мають гендерні особливості і це має бути враховано в процесі організації соціального простору та процесу соціалізації. Крім того, сформоване у дітей позитивне ставлення до себе та уміння оцінювати себе і свою діяльність створює підґрунтя для ефективного розвитку когнітивної сфери, що є надзвичайно важливим завданням, оскільки саме завдяки їм дитина навчається встановлювати причинно-наслідкові зв’язки вчинків, розвивати адекватні ситуаціям рольові стосунки з дорослими та однолітками на заняттях та поза ними, прагнути до співпраці, проявляти увагу до оточуючих.

 особистість, особливі освітні потреби, порушення мовлення, когнітивна сфера, самооцінка, увага, пам’ять.

1. Калініна Т. С., Мірошник Л. А. Вивчення особливостей шкільної тривожності у молодших підлітків із затримкою психічного розвитку в спеціальній школі. Педагогіка здоров’я. Здоров’я людини в умовах ноосферогенез. Збірник наукових праць ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 150- річчю з дня народження академіка В.І. Вернадського. Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2013. С. 302–306.
2. Луценко І. В. Запровадження інклюзивної освіти у дошкільних навчальних закладах. Практика управління дошкільним закладом. 2016. № 1. С. 6–11.
3. Макарчук Н. О. Роль саморегуляції в становленні особистості підлітків із порушеннями розумового розвитку. Педагогічні та психологічні науки: напрямки та тенденції розвитку в Україні та світі. Матеріали міжнар. наук.-прак. конф. (м. Київ, Україна, 6 червня 2014 року). К.: Київська наукова організація педагогіки та психології. 2014. С. 88–96.
4. Прохоренко Л. І. Мотиваційні чинники навчальної діяльності школярів із затримкою психічного розвитку. Особлива дитина: навчання і виховання. 2015. № 1(73). С. 58–64.
5. Соколова Г. Б. Психологічні особливості захисної поведінки батьків, що виховують дітей із синдромом Дауна. Наука і освіта. 2017. №3. С.23–28.
6. Татьянчикова І. В. Соціалізація дітей з вадами розумового розвитку: гострота проблеми й основні ризики. Актуальні проблеми юридичної та екстремальної психології. 2012. Т.2. С. 129–132.
7. Федоренко О. Особливості соціальної інтегрованості молодших школярів зі зниженим слухом в умовах інклюзивного навчання. Особлива дитина : навчання і виховання. 2015. № 1(73). С. 79–85.