// Наука і освіта. – 2020. – №2. – 5-13.

Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член НАПН України,
Оксана Вдовіченко,
доктор психологічних наук, доцент,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

СПЕЦИФІКА СХИЛЬНОСТІ ДО РИЗИКУ
У ВІКОВІ КРИЗОВІ ПЕРІОДИ ОНТОГЕНЕЗУ

У статті аналізується проблема специфіки схильності до ризику у вікові кризові періоди онтогенезу. Уточнено теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення проблеми ризику у психології, а також виділення його певних рівнів. Узагальнення різних підходів дало змогу відзначити, що проблема ризику виступає багатогранним феноменом та розглядається з двох напрямків: як позитивний, що характеризується певним двигуном прогресу суспільства в цілому і розвитку особистості, зокрема, та як негативний, що призводить до регресу, втрати тощо. Спираючись на виділені підходи, а також на результати наших досліджень будемо дотримуватися розуміння ризику як специфічної емоційно-вольової дії, що активує різні психічні функції, які спрямовані на подолання небезпечної ситуації. Також умовно виділяються три форми ризику: тіментну (уникнення, побоювання), конструктивну (пошук нових рішень, ідей, креативність) і деструктивну (девіантну). Поставлено за мету розкрити вираженість ризику та виділити певні домінуючі його рівні на вікових кризових періодах онтогенезу. До останніх віднесені кризи підліткового (13-16), молодого (30-35) та середнього (45-50) віку. Для виокремлення певних рівнів схильності до ризику нами було використано комплекс психодіагностичних методик як авторської розробки, так і інших дослідників. Емпірично показано, що надмірна, висока, середня та помірна ризикованість більше проявляється в період підліткової кризи; надмірна, висока і низька ризикованість – у період кризи ранньої дорослості; у період кризи середнього віку проявляється висока, помірна і низька ризикованість. Виявлено, що в період підліткової кризи найбільш характерно домінування афективного чинника, що виражається в емоційному неприйнятті ситуації невизначеності, азарту та впевненості у ситуації невизначеності, гніву і збентеженості у ситуації небезпеки, а також особистісної тривожності. Для періоду кризи ранньої дорослості характерно домінування мотиваційно-регулятивого чиннику ризику, а саме показники губристичного прагнення до досконалості і переваги, орієнтації на дію під час планування та реалізації діяльності, залученість в події життя, мотивації досягнення. Що стосується кризи середньої дорослості, то для неї характерно домінування когнітивного чиннику ризику, де найбільше значення мають здатність швидко вирішувати творчі завдання та проявляти толерантність до невизначеності.

ризик, психологія ризику, схильність до ризику, вікові періоді, криза, вікова криза.

1. Абчук В. А. Теория риска в морской практике. Ленинград: Судостроение, 1983. 150 с.
2. Альгин А. П. Риск и его роль в общественной жизни. Москва: Мысль, 1989. 187 с.
3. Вдовиченко О. В. Апробация опросника склонности к риску в различных сферах деятельности. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 12. Психолоічні науки: зб. наук. праць. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. № 17 (41). Част. І. С. 66–69.
4. Вдовіченко О. В. Корегування стресових станів в умовах рекреаційних закладів у підлітків. Наука і освіта. 2016. № 9. С. 23–28.
5. Вдовиченко О. В. Проблема риска: Гендерный аспект. Наука і освіта. 2014. № 11. С. 71–77.
6. Вдовіченко О. В. Тест суб’єктивної оцінки ситуацій як невизначених/небезпечних. Харківський осінній марафон психотехнологій: матеріали наук.- практ. конф., м. Харків, 27 жовтня 2018 р., ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Харків: Діса плюс, 2018. С. 21–22.
7. Лысцов В. Н. Мера риска. Человек и природа. 1985. № 8. С. 34–39.
8. Ойгензихт В. А. Воля и риск. Правоведение. 1984. № 4. С. 40–46.
9. Рудашевский В. Д. Риск, конфликт и неопределённость в процессе принятия решений и их моделирование. Вопросы психологии. 1974. № 2. С. 84–94.
10.Саннікова О. П., Санніков О. І. Авантюрність і ризик у структурі прийняття рішень. Наука і освіта. 2018. № 9-10. С. 111–119.
11.Собчак А. А. О некоторых спорных вопросах общей теории правовой ответственности. Правоведение. 1968. № 1. С. 55–60.
12.Чебыкин А. Я., Вдовиченко О. В. Выраженность риска у студентов: монография. Одесса: Видавець Черкасов М. П., 2004. 200 с.
13.Bilous T. M., Dikal M. V., Kaniovska L. M. Risk Assessment of the Development and Signs of Emotional Burnout Syndrome in Lecturers of Theoretical and Practical Departments of Medical University. Science and Education. 2018. № 7. С. 70–75.
14. Glynis M. Breakwell The Psychology of Risk. Cambridge: Cambridge University Press; 2 ed. 2014. 384 p.
15. Harrison S. Germanwings crash and the psychology of risk. PSYCHOLOGIST. 2015. Vol. 28 (6). Р. 434.
16. Mata R., Frey R., Richter D., Jürgen S., Hertwig R. Risk Preference: A View from Psychology. Journal of Economic Perspectives. Volume 32. № 2. 2018. P. 155–172.
17. Nina P. Grishina PSYCHOLOGY OF RISK AND RISK PERCEPTION: THEORETICAL ASPECT IN DECISION-MAKING. International Annual Edition of Applied Psychology: Theory, Research, and Practice. Volume 5, Issue 1, 2018. Р. 9–19.
18.Roland-Levy C. D. Risk and Risk-taking from a social psychology perspective. INTERNATIONAL JOURNAL OF PSYCHOLOGY. 2016. Vol. 51. P. 1036.
19.Steinberg L. A. Social Neuroscience Perspective on Adolescent Risk-Taking. Developmental Review. 2008. N 28. Р. 78–106.
20.Trimpop R. The Psychology of Risk Taking Behavior. North-Holland, 2014. 413 p.
21. Vdovichenko O. V. Subjective risk assessment of uncertainty and danger situations: diagnostics, psychological predicators and age dynamics. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Сер. Психологія. 2018. Вип. І (57). С. 31–39.
22.Zuckerman M. Psychobiology of Personality. New York: Cambridge University Press, 2005. 322 p.