// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 5-9.

Інесса Візнюк,
кандидат психологічних наук, доцент,
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського,
вул. Острозького, 32, м. Вінниця, Україна

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО
СПОСОБУ ЖИТТЯ

У статті наведено розгляд явища особистої зрілості вчителя як ключового чинника ефективності педагогічної діяльності. На основі аналізу психолого-педагогічних підходів до інтерпретації сутності особистісного розвитку ми визначаємо такі критерії особистої зрілості вчителя: самовизначення, здатність до самосвідомості, спонтанність, справжність, готовність до емоційно близьких стосунків тощо, а також адекватність самосприйняття та сприйняття оточення, внутрішній контроль, толерантність, гнучкість, толерантне ставлення до суперечностей, розуміння відносності речей, позитивного самоіміджу, схильності до творчості, існування індивідуальної життєвої філософії та професійної позиції. Гуманізація школи та організація навчально-виховного процесу на засадах особистісного підходу вимагає від вчителя високого рівня особистої зрілості, який може представити себе учням не як безособовий функціонер, виконавець професійних обов’язків, а як оригінальна особистість, яка має власну позицію, яка відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій та поглядів. Навчання таких викладачів вимагає реалізації комплексу педагогічних умов у освітньому середовищі вищих навчальних закладів, пов’язаних із забезпеченням суб’єктивної позиції студентів, активізацією їх рефлексивних процесів, діалогізацією, проблематизацією та персоналізацією педагогічного спілкування. Підготовка таких викладачів вимагає реалізації у навчальному просторі вищого навчального закладу комплексу педагогічних умов, пов’язаних із підтримкою предметної позиції студентів, активізацією їх рефлексивних процесів, діалогічного характеру, уособленням та ускладненням педагогічної взаємодії, застосування технології соціально-психологічної підготовки особистісної зрілості.

зрілість, особистісна зрілість, критерії особистої зрілості вчителя, розвиток особистої зрілості вчителів.

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание : пер. с англ. Mосква : Progress, 1986. 421 с.
2. Божович Л. Проблемы формирования личности. Воронеж : Московский психолого-социальный институт, МОДЭК, 2001. 352 с.
3. Кон І. Психология ранней юности. Москва : Просвещение, 1989. 255 с.
4. Леонтьев Д. Личностный потенциал: структура и диагностика. Москва : Смысл, 2011. 675 с.
5. Маслоу А. Мотивация и личность / Пер. А. М.Татлыбаевой. Евразия, 1999. 478 с.
6. Моргун В., Ткачева Н. Проблема периодизации развития личности в психологии // Изд-во «Институт практической психологии». Воронеж : НПО «МОДЭК», 1996. 512 с.
7. Олпорт Г. Становление личности: избранные труды. Москва : Смысл, 2002. С. 167–169.
8. Орлов А. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики: учеб. пособие для студ. психол. фак. Вузов. Москва : Издательский центр «Академия», 2002. 272 с.
9. Осухова Н. Гуманистические ориентации учителя: пересмотр целей и поиск технологии. ВВШ, 1991. № 12. С. 30-36.
10. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. Москва : Прогресс, 1994. 480 с.
11. Сухобская Г. Понятие «зрелость социальнопсихологического развития человека» в контексте андрагогики. Новые знания. 2002. № 4. С. 17-20