// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 60-69.

Кристина Місаїлова,
здобувачка вищої освіти II магістерського рівня
зі спеціальності С4 «Психологія», кафедра педагогіки та психології,
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,
просп. Перемоги, 54/1, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0007-1451-8846

Денис Лавриненко,
старший викладач кафедри педагогіки та психології,
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,
просп. Перемоги, 54/1, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9306-3830

Оксана Креденцер,
докторка психологічних наук, професорка,
завідувачка відділу соціальної психології особистості,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
Андріївська вул., 15, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4119-190X

ШКАЛА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ (R@W SCALE): АДАПТАЦІЯ ТА ПСИХОМЕТРИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Професійна резильєнтність – це ключовий фактор, що впливає на те, наскільки ефективно працівники справляються зі стресом і зберігають психологічну стабільність, однак в Україні бракує валідних інструментів для її вимірювання.  Метою дослідження було здійснення українськомовної адаптації Шкали резильєнтності на робочому місці (R@W Scale; П. Вінвуд, Р. Колон, К. МакЮен (P. Winwood, R. Colon, K. McEwen, 2013) та перевірка її психометричних характеристик на вибірці працевлаштованих осіб. Процедура адаптації включала прямий і зворотний переклад, лінгвістичне узгодження та соціокультурну адаптацію тверджень. Емпірична перевірка здійснювалася у два етапи. На першому було опитано 123 респонденти, дані яких використано для аналізу дискримінативності тверджень, внутрішньої узгодженості, факторної структури та валідності шкали. На другому етапі було залучено 78 учасників тієї ж вибірки, які повторно проходили опитування через пів року. Це дало змогу перевірити ретестову надійність і стабільність показників у часі. У фінальній українськомовній версії шкали підтверджено 6-факторну структуру, оскільки субшкала «Взаємодія з колегами» була вилучена через її невідповідність психометричним критеріям. У результаті 6-факторна ЕФА-модель із 16 тверджень, що лягла в основу скоригованої українськомовної версії R@W Scale, пояснила 74,3% дисперсії та засвідчила високу чистоту та стабільність факторних навантажень. CFA-модель продемонструвала високі індекси відповідності (CFI=1,000; RMSEA=0,024), а перевірка стійкості показників підтвердила їх високу стабільність у часі.  Конвергентна валідність була підтверджена значущими кореляціями з показниками загальної стресостійкості та професійної життєстійкості. На основі даних, отриманих на вибірці із 123 респондентів, було сформовано процентильні норми для інтерпретації результатів.

резильєнтність, життєстійкість, R@W Scale, робоче місце, робота, адаптація, шкала, психометричні властивості

1. Кокун О. Опитувальник професійної життєстійкості (українська версія). Проблеми екстремальної та кризової психології. 2021. № 1. https://doi.org/10.52363/dcpp-2021.1.8
2. Школіна Н. В., Шаповал І. І., Орлова І. В., Кедик І. О., Станіславчук М. А. Адаптація та валідізація україномовної версії Шкали стресостійкості Коннор–Девідсона-10 (CD-RISC-10). Український ревматологічний журнал. 2023. № (80). С. 72–77. https://doi.org/10.32471/ rheumatology.2707-6970.80.15236
3. Afek A., et al. Psychological resilience, mental health, and inhibitory control among youth and young adults under stress. Frontiers in Psychiatry. 2021. № 11. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2020.608588
4. Ibrahim B. A., Hussein S. M. Relationship between resilience at work, work engagement and job satisfaction among engineers: a cross-sectional study. BMC Public Health. 2024. Vol. 24, № 1. https://doi.org/10.1186/s12889-024-18507-9
5. Kaya A. The association between transformational leadership and teachers’ creativity: professional resilience and job satisfaction as mediators. Frontiers in Psychology. 2024. Vol. 15. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2024.1514621
6. Winwood P. C., Colon R., McEwen K. A Practical Measure of Workplace Resilience. Journal of Occupational and Environmental Medicine. 2013. Vol. 55, № 10. P. 1205–1212. https://doi.org/10.1097/jom.0b013e3182a2a60a