Ірина Мельничук СИСТЕМНО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 49-59.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-4-6

Ірина Мельничук,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психіатрії, медичної та спеціальної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1982-7393

 

СИСТЕМНО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено теоретико-емпіричне обґрунтування системної моделі емоційної стійкості як інтегральної властивості особистості, що забезпечує успішне здійснення діяльності в умовах підвищеного емоціогенного навантаження. Актуальність дослідження зумовлена зростанням частоти непередбачуваних, конкурентних і кризових ситуацій у сучасному соціальному просторі, а також обмеженою придатністю традиційних описів до пояснення процесуальної динаміки емоційного реагування та поведінкових індикаторів емоційної стійкості. Метою дослідження є концептуалізація емоційної стійкості, операціоналізація її ключових компонентів і пілотна психометрична апробація авторського опитувальника. Методологічну основу становлять системний, суб’єктно-діяльнісний та ресурсний підходи, що дозволяють розглядати її як феномен суто емоційного порядку зі своєю ієрархічно організованою саморегульованою системою, спрямованою на узгодження відповідних процесів зовнішнім вимогам та цілям суб’єкта.  У результаті виокремлено п’ять провідних регулятивних емоційних властивостей, що конкретизують зміст емоційної стійкості, а саме: емоційної чутливості, емоційної лабільності, емоційної гностичності, емоційної домінантності та емоційного стоїцизму. Показано, що ці властивості інтегруються в процес реагування від сприйняття емоціогенного стимулу й оцінки значущості до активації домінантного відгуку, адаптивного налаштування, цілеспрямованої дії та результативності зі зворотним зв’язком. При цьому їх прояв є контекстно варіативним. Розроблено авторський опитувальник емоційної стійкості, який моделює специфіку регулятивності п’яти емоційних властивостей через систему поведінкових індикаторів у дев’яти сферах життєдіяльності (навчальна, професійна, сімейна, суспільно-побутова, міжособистісна, змагально-конкурентна, кризова, екстремально-загрозлива, сфера збереження здоров’я). Його психометрична апробація продемонструвала прийнятну внутрішню узгодженість (α=0,783), високу ретестову надійність (r=0,723). Встановлено значущі кореляційні зв’язки із зовнішніми критеріями: позитивні – з описовою шкалою емоційної стійкості, резильєнтністю, самооцінкою та інтернальністю, і негативні – з труднощами емоційної регуляції, що підтверджує критеріальну та конструктну валідність інструмента. За даними процентильного аналізу запропоновано інтерпретаційні межі низького, середнього та високого рівнів емоційної стійкості та її компонентів. Засвідчено, що емоційна стійкість є інваріантною за структурою, але варіативною за сферою реалізації, а розроблений опитувальник може бути використаний для її діагностики.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

емоційна сфера, регулятивність, емоційні властивості, чутливість, лабільність, гностичність, домінантність, стоїцизм, сфери життєдіяльності, психометрична апробація

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 

ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика : автореф. дис. … д-ра психол. наук : 19.00.02. Київ : Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2007. 33 с. URL: https://uacademic.info/ua/document/0507U000470 (дата звернення: 04.02.2025).
  2. Березовська Л. Взаємозв’язок емоційної стійкості та професійного вигорання офіцерів. Вісник Національного університету оборони України. 2024. № 5(81). С. 27–35. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-81-5-27-35.
  3. Вельдбрехт О., Зінченко Н., Тавровецька Н. Шкала самооцінки Розенберга: українська адаптація та психометричні властивості. Інсайт: психологічні виміри суспільства. 2025. № 13. С. 142–172. DOI: https://doi.org/10.32999/2663-970X/2025-13-7.
  4. Гудзенко О. Г., Пастрик Т. В., Лазько А. М., Гальчун Н. П. Емоційно-регулятивні стратегії у мовленнєвій взаємодії: психолінгвістичні аспекти комунікативного дискурсу. Академічні студії. серія «гуманітарні науки». 2025. № 2. С. 89–97. DOI: https://doi.org/10.52726/as.humanities/2025.2.13.
  5. Дзвоник Г.П. Роль емоційної стійкості в професійному самоздійсненні фахівця. Актуальні проблеми психології. 2016. Т. 5. № 16. С. 24–29. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/706108 (дата звернення: 09.02.2025).
  6. Клочков В. Психологічні чинники стійкості особистості: наукові погляди. Вісник Національного університету оборони України. 2022. № 5(69). С. 58–66. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2022-69-5-58-66.
  7. Ковальчук З. Емпіричне дослідження емоційної стійкості офіцерського складу підрозділів МВС України. Теоретичні і прикладні проблеми психології. 2023. № 3 (62). Т. 2. С. 114–125. DOI: https://doi.org/10.33216/2219-2654-2023-62-3-2-114-125.
  8. Коломієць Л. І., Шульга Г. Б. Особливості стратегій емоційної саморегуляції осіб юнацького віку. Габітус. 2020. Т. 2, № 18. С. 66–71. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.18.2.12.
  9. Кравцов Д. Р. Поняття стресу та психологічної стійкості в межах різних теоретичних підходів. Габітус. 2020. № 18 (1). С. 112–116. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.18.1.20.
  10. Кудінова М. С. Порівняльний аналіз понять «стресостійкість» та «емоційна стійкість». Теорія і практика сучасної психології. 2016. С. 22–28. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tpcp_2016_1_7 (дата звернення: 09.03.2025).
  11. Лялюк Ю. Р. Основні компоненти структури емоційної стійкості особистості. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія психологічна). 2023. № 2. С. 73–79. DOI: https://doi.org/10.32782/2311-8458/2023-2-10.
  12. Мальхазов О.Р. Розвиток емоційної стійкості осіб, що переживають наслідки травматичних подій : монографія. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2022. 215 с. URL: http://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/733174/1/Malkhazov%20O.R.%20Development%20of%20emotional%20resilience-monograph-2022.pdf (дата звернення: 14.12.2025).
  13. Методика дослідження рівня суб’єктивного контролю (РСК) (Дж. Роттер в адаптації Є. Бажина, С. Голинкіної, А. Еткінда). Психодіагностика лідерських якостей військовослужбовців : метод. посіб. / О.М. Кокун та ін. Київ : ТОВ «7БЦ», 2023. С. 159–167. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/735409/1/Метод%20Посібник%20Психодіагностика%20лідерських%20якостей.pdf (дата звернення: 01.05.2025).
  14. Окаєвич А. Формування емоційно-вольової стійкості майбутніх офіцерів Збройних сил України як актуальна психолого-педагогічна проблема. Педагогіка формування творчої особистості у вищих та загальноосвітніх школах. Запоріжжя, 2020. Т. 2, № 71. С. 173–176. DOI: https://doi.org/10.32840/1992-5786.2020.71-2.32.
  15. Олексюк Н. Особливості формування емоційно-вольової стійкості у майбутніх офіцерів як основи їх професіоналізму. Humanitas. 2024. № 3. С. 106–111. DOI: https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.3.15.
  16. Оніпко З. С. Дослідження сформованості рівня емоційної стійкості у студентів технічного ВНЗ. Габітус. 2021. Т. 2. № 24. С. 73–77. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2021.24.2.13.
  17. Сак Л. В., Федотова З. В. Крос-культурна адаптація та валідизація україномовної версії шкали труднощів емоційної регуляції DERS: апробація у хворих підлітків на нервову анорексію та їх батьків/опікунів. Психіатрія, неврологія та медична психологія. 2023. № 21. С. 38–45. DOI: https://doi.org/10.26565/2312-5675-2023-21-05.
  18. Семенів Н. Визначення емоційної стійкості в студентському середовищі як необхідної риси майбутніх фахівців. Молодий вчений. 2022. № 5(105). С. 73–77. DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-5-105-14.
  19. Слободяник Н. В. Стресостійкість як психологічний ресурс особистості в ситуації змін. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. 2024. № 4. С. 91–95. DOI: https://doi.org/10.32782/2709-3093/2024.4/14.
  20. Чайка Г. Взаємозв’язок емоційної стійкості та міжособистісних взаємин: статево-віковий аспект. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Психологія. 2022. № 1 (54). С. 84–90. DOI: https://doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.12.
  21. Чебикін О. Я. Теорія і методика емоційної регуляції навчальної діяльності. Одеса : Астро-Принт, 1999. 157 с.
  22. Школіна Н. В., Шаповал І. І., Орлова І. В., Кедик І. О., Станіславчук М. А. Адаптація та валідизація україномовної версії шкали стресостійкості Коннора – Девідсона-10 (CD-RISC-10): апробація у хворих на анкілозивний спондиліт. Український ревматологічний журнал. 2020. № 2 (80). С. 66–72. DOI: https://doi.org/10.32471/rheumatology.2707-6970.80.15236.
  23. Bonanno G. A., Diminich E. D. Annual Research Review: positive adjustment to adversity – trajectories of minimal-impact resilience and emergent resilience. Journal of child psychology and psychiatry. 2012. Vol. 54, no. 4. P. 378–401. DOI: https://doi.org/10.1111/jcpp.12021.
  24. Britt T. W., Shen W., Sinclair R. R., Grossman M. R., Klieger D. M. How Much Do We Really Know About Employee Resilience? Industrial and Organizational Psychology. 2016. Vol. 9, no. 2. P. 378–404. DOI: https://doi.org/10.1017/iop.2015.107.
  25. Chebykin O. Experimental Study of the Emotional Sphere of Children, Adolescents and Early Adulthood in Ukraine. London : Routledge, 2023. 290 p. DOI: https:// doi.org/10.4324/9781003330943.
  26. Chebykin O., Bedny I., Skoromna M., Kosyanove O. Emotional maturity and war-related stress. 16th International Conference on Applied Human Factors and Ergonomics (AHFE 2025). 2025. DOI: https://doi.org/10.54941/ahfe1006127.
  27. Estrada A. X., Severt J. B., Jiménez-Rodríguez M. Elaborating on the Conceptual Underpinnings of Resi lience. Industrial and Organizational Psychology. 2016. Vol. 9, No. 2. P. 497–502. DOI: https://doi.org/10.1017/iop.2016.46.
  28. Etkin A., Büchel C., Gross J. J. The neural bases of emotion regulation. Nature Reviews Neuroscience. 2015. Vol. 16, No. 11. P. 693–700. DOI: https://doi.org/10.1038/nrn4044.
  29. Gross J. J. Emotion regulation: Current status and future prospects. Psychological Inquiry. 2015. Vol. 26, No. 1. P. 1–26. DOI: https://doi.org/10.1080/1047840X.2014.940781.
  30. Huerzeler H. E., Boss P., Thoma M. V. Addressing the heterogeneity of resilience scales: a systematic review and development of a unified resilience construct within a standardized resilience framework. The Journal of Positive Psychology. 2025. P. 1–20. DOI: https://doi.org/10.1080/17439760.2025.2574049.
  31. Kay S. A. Emotion Regulation and Resilience: Overlooked Connections. Industrial and Organizational Psychology. 2016. Vol. 9, No. 2. P. 411–415. DOI: https://doi.org/10.1017/iop.2016.31.
  32. Laborde S., Mosley E., Thayer J. F. Heart Rate Variability and Cardiac Vagal Tone in Psychophysiological Research – Recommendations for Experiment Planning, Data Analysis, and Data Reporting. Frontiers in Psychology. 2017. Vol. 08. Article 213. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2017.00213.
  33. Özer Şahin Z., Esen Çoban A. The Predictive Role of Emotion Regulation and Parental Attitudes in Psychological Resilience of Preschool Children. OPUS Journal of Society Research. 2025. Vol. 22, no. 3. P. 503–517. DOI: https://doi.org/10.26466/opusjsr.1684542.
  34. Popovych I., Kryzhanovskyi O., Zavatskyi V., Tkachenko N., Hrytsuk O., Kolly-Shamne A., Danko D. Self-regulatory behavior styles of juniors in achieving winning outcomes. Journal of Physical Education and Sport. 2025. Vol. 25, no. 1. P. 11–20. DOI: https://doi.org/10.7752/jpes.2025.01002.
  35. Shwartz-Asher D., Tziner A. Mapping the multifaceted resilience construct: a facet-based approach. Frontiers in Psychology. 2025. Vol. 16. Article 1674912. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1674912.
  36. Zhuravlova L., Chebykin O. The Development of Empathy: Phenomenology, Structure and Human Nature. London : Routledge, 2021. 276 p. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003145370.
         

       
   
   
         

 

©2026 Університет Ушинського. Всі права захищені, мабуть.