// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 32-41.

Інна Грабчук,
кандидат економічних наук за спеціальністю
«Економіка та управління підприємствами»,
доцент кафедри економіки, підприємництва та туризму,
Поліський національний університет,
Старий бульвар, 7, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/ 0000-0001-5548-6034

Ліна Сікорака,
кандидат педагогічних наук за спеціальністю
«Теорія і методика професійної освіти»,
доцент кафедри природничих та соціально-гуманітарних дисциплін,
Житомирський медичний інститут Житомирської обласної ради,
вул. Велика Бердичівська, 46/15, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/ 0000-0002-4785-1086

 
Тетяна Глюза,
магістр, Поліський національний університет,
Старий бульвар, 7, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0002-0832-2584 

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПАРТИСИПАТИВНОГО СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Актуальність дослідження зумовлена зміною парадигми сучасного управління, де дедалі більшої ваги набувають демократичні та інноваційні підходи до організації праці. В умовах високої конкуренції, швидких змін і зростання ролі людського капіталу традиційні авторитарно-бюрократичні стилі керівництва втрачають ефективність. Натомість акцент зміщується на особистість працівника, його мотивацію, творчість, емоційний інтелект і здатність до співпраці. У такому контексті інноваційний партисипативний стиль керівництва розглядається як один із найбільш перспективних підходів, що поєднує ефективність управління персоналом організації з розвитком його соціально-психологічного потенціалу. Метою дослідження є наукове обґрунтування психологічних чинників інноваційного партисипативного стилю керівництва та визначення його впливу на мотивацію працівників і ефективність праці в організації. Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання: класифікувати ключові психологічні чинники партисипативного управління; розкрити їх вплив на трудову поведінку; схарактеризувати роль цього стилю у формуванні сприятливого соціально-психологічного клімату й підвищенні ефективності праці трудового колективу; обґрунтувати практичні засади його застосування. Методи дослідження включають аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, а також системно-структурний підхід, що забезпечив комплексне вивчення структурних компонентів партисипативного стилю керівництва. Застосування таких методів дозволило виокремити мотиваційні, когнітивні, комунікативні та емоційно-вольові чинники, що визначають ефективність праці персоналу в організації, та запропонувати авторську модель психологічних чинників інноваційного партисипативного стилю керівництва, яка демонструє, як конкретні психологічні чинники керівництва впливають на мотивацію, залученість і результативність праці в організації. Результати дослідження засвідчили, що ефективність інноваційного партисипативного стилю значною мірою залежить від емоційного інтелекту керівника, здатності до емпатії, навичок двосторонньої комунікації, довіри до персоналу та підтримки автономії працівників. У висновках підтверджено, що інноваційний партисипативний стиль керівництва є ефективною моделлю управління, яка сприяє підвищенню мотивації персоналу, формуванню інноваційної поведінки та зміцненню конкурентоспроможності організації. 

психологічні чинники, інноваційний партисипативний стиль керівництва, мотивація, ефективність управлінських процесів

1. Академічний тлумачний словник української мови.: В 11 т. 1970–1980. Київ : Наукова думка. URL: https://sum.in.ua/
2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.
3. Захаркевич Н. П., Трубайчук Р. В. Розвиток партисипативного управління на вітчизняних підприємствах. Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова. Хмельницький, 2021. С. 46–54.
4. Кифяк В. І., Кіндзерський В. В. Управління персоналом як основний бізнес-процес підприємств. Науковий вісник Чернівецького національного університету. Серія «Економіка». 2020. № 827. С. 21–29.
5. Колісніченко Н. Партисипативне управління в галузі освіти: сутність, особливості, тенденції формування і реалізації. Актуальні проблеми державного управління. 2021. Т. 3, № 84. С. 111–116. https://doi.org/10.35432/1993-8330appa3842021246301.
6. Лавринюк О., Кириченко В. Мотивація до навчальної діяльності: аналіз сучасних теорій. Журнал соціальної та практичної психології. 2023. № 1. С. 34–39. https://doi.org/10.32782/psy-2023-1-6.
7. Микитюк С. О., Микитюк C. C. Мотивація начальної діяльності як ресурс освітнього процесу. Збірник наукових праць Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2021. № 76, Т. 2. С. 121–126. https://doi.org/10.32840/1992-5786.2021.76-2.21
8. Огнев’юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку (світоглядно-методологічний аспект) : автореф. дис. … д-ра. філос. наук: 09.00.03. Київ, 2003. 36 с.
9. Павко А. Українська фундаментальна наука – інтелектуальний чинник формування традицій та цінностей європейської цивілізації. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. 2024. № 1 (10). С. 26–31. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2024/ 10-5/11
10. Петренко В. В., Василенко О. М. Професійна спрямованість та чинники, що впливають на вибір професії студентами закладів вищої освіти. Актуальні питання соціальної роботи: надбання, проблеми, перспективи: збірник наукових праць студентів та викладачів. Хмельницький, 2020. Вип. 1. С. 90–93. URL: https://elar.khmnu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/066b60e1-a51d-407b-bfa9-151b30b48e3a/content
11. Стрижеус Л. В. Особливості розвитку «економіки участі» в організації. Ефективна економіка. 2013. № 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1941
12. Sherman M., Puhovskiy E., Kambalova Y., Kdyrova I. The future of distance education in war or the education of the future (the Ukrainian case study). Futurity Education. 2022. № 2(3). Р. 15–24. https://doi.org/10.57125/FED/2022.10.11.30.
13. Escriva-Boulley G., Tessier D., Sarrazin P. La motivation autodéterminée. L’engagement des élèves en EPS. 2012. Ch. 6. P. 67–75. URL: https://www.researchgate.net/publication/331297209_L’engagement_des_eleves_en_EPS_la_motivation_autodeterminee
14. Deci L. E., Ryan R. M. Intrinsic Motivation and Self-determination in Human Behavior. New York, London: Plenum Press, 1985. http://dx.doi.org/10.1007/978-1-4899-2271-7
15. Maister D. True professionalism. New York: Free Press, 2024. 224 p.
16. Maslow A. H. Motivation and Personality. New York: Harper & Row, 1954. 441 p.