// Наука і освіта. – 2020. – №4. – 53-59.
Олена Денис,
аспірант кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти,
Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка,
вулиця Івана Франка, 24, м. Дрогобич, Україна
САМОРЕГУЛЯЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
АНОТАЦІЯ:
У статті розкрито сутність поняття «саморегуляція» та «саморегуляція особистості». Наявний стан проблеми саморегуляції особистості розглянуто в наступних позиціях: функцій або властивостей самоорганізованих систем; складної багаторівневої системної освіти; розвитку усвідомленої саморегуляції в діяльності, а також це поняття вивчалось в аспекті - «особистість-діяльність». Розглянуто наявний стан проблеми саморегуляції особистості на основі існуючих наукових підходів таких, як: суб’єктно-діяльнісного підходу через розуміння усвідомленої саморегуляції діяльності як системно-організованого процесу внутрішньої психічної активності людини за ініціації, побудові, підтримці і управлінню різними видами і формами довільної активності, що безпосередньо реалізовує досягнення цілей, які приймаються людиною; структурнофункціонального підходу через саморегуляцію довільної активності, яка характеризується як здатність суб’єкта і як процес. Значний інтерес для нашого дослідження представляють наукові концепції, що розвива- Psychology - Education Science and Education, 2020, Issue 4 54 лися у рамках: 1) системно-діяльнісної концепції саморегуляції стану, в якій саморегуляція характеризується і як діяльність, і як стан; 2) концепції індивідуального стилю саморегуляції довільної активності людини; 3) концепцій, що розвивають погляд на саморегуляцію як на ієрархічно організовану систему, в якій задіяні процеси різних рівнів індивідуальності. Проведений теоретичний аналіз проблеми становлення поняття «саморегуляція особистості» в науковій літературі різних галузей знань. Розкрито ретроспективу наукових досліджень щодо саморегуляції особистості: від розуміння її як найважливішого пояснювального принципу в системному підході, що ґрунтується на теоріях функціональних систем як здатностях й властивостях організму індивіда, до вивчення цієї категорії як процесу й самостійної діяльності в регуляції функціонального стану. Розглянуті основні концептуальні положення та напрями досліджень, в яких сформульовано основні поняття з досліджуваної проблеми. Розкрито механізми саморегуляції особистості такі, як самооцінка, рівень власних домагань, самоконтроль, рефлексія, самостимуляція.
КЛЮЧОВІ СЛОВА:
регуляція, саморегуляція, самоорганізація, саморегуляція особистості.
ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:
ЛІТЕРАТУРА:
1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. Москва: ВЛАДОС, 1994. 336 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. Москва: Мысль, 1991. 299 с.
3. Божович Л. И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды. 3-е изд. Под ред. Д. И. Фельдштейна. Москва: МПСИ, 2001. 352 с.
4. Брушлинский А. В. Субъектнодеятельностная концепция и теория функциональных систем. Вопр. психол. 1999. № 5. С. 110–121.
5. Буева Л. П. Общественная детерминация и управление формированием личности. Проблема управления процессом воспитания (материалы симпозиума). Москва, 1971. С. 28.
6. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. Москва: Изд. АПН, 1960. С. 41.
7. Галян І. М. Психологічний аналіз сутності саморегуляції як особистісної здатності. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. ІваноФранківськ: Вид-во ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2015. Вип. 20 (1). С. 154–161.
8. Дикая Л. Г. Психическая саморегуляция функционального состояния человека (системнодеятельностный подход). Москва: Изд-во Институт психологии РАН, 2003. 318 с.
9. Ершов Ю. Г. Человек. Социум. История (социально-философские проблемы теории исторического процесса). Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1990. С. 29.
10. Иванников В. А. Психические механизмы волевой регуляции. Москва: Изд-во МГУ, 1991. 140 с.
11. История социологии в Западной Европе и США : учебник для вузов. Отв. ред. акад. РАН Г. В. Осипов. Москва: Издательская группа НОРМАИНФРА, 1999. С. 46.
12. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. Москва: Наука, 1980. 256 с.
13. Миславский Ю. А. Природа и структура системы саморегуляции и активности личности: автореф. дис. ... д-ра психол. наук. Москва: ПИРАО, 1994. 45 с.
14. Моросанова В. И. Индивидуальный стиль саморегуляции: феномен, структура и функции в произвольной активности человека. Москва: Наука. 2001. 192 с.
15. Парсонс Т. Система современных обществ. Под ред. М. С. Ковалевой (пер. с англ. Л. А. Седова и А. Д. Ковалева). Москва: Аспект Пресс, 1998. 270 с.
16. Прохоров А. О., Кулыгина И. В. Повседневный копинг: операциональные средства и комплексы саморегуляции психических состояний субъекта. Психология совладающего поведения : материалы Междунар. науч.-практ. конф. Кострома: КГУ им. Н.А. Некрасова, 2007. 426 с.
17. Психологический словарь. Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. Москва, 1990. 607 c
18. Психологічна енциклопедія. авт.-упоряд. О. М. Степанов. Київ: Академвидавництво, 2006. 424 с.
19. Рубинштейн С. Л. Избранные философскопсихологические труды. Москва: Наука, 1997. 463 с.
20. Русалов В. М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. Москва: Наука, 1979. 352 с.
21.Сафонова Т. О. Уровневые характеристики саморегуляции личности. Вестн. КемГУ. 2010. № 3 (43). С. 100–106.
22. Сеина С. А. Проблема многоуровневого обеспечения регуляции поведения. Учёные записки. Электронный научный журнал Курского государственного университета. 2009. № 3. С. 122–128.
23. Тетерук С. П. Формування механізмів саморегуляції студентів в іншомовному просторі : автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Київ, 2006. 21 с.
24. Schunk Dale H., Ertmer Peggy A., Boekaerts Monique (Ed.), Pintrich Paul R. (Ed), Zeidner Moshe (Ed). Self-regulation and academiclearning: Self-efficacy enhancing interventions. Handbook of self-regulation. San Diego, CA, US: Academic Press, 2000. 783 p.
25. Schraw G., Crippen K.J. & Hartley K. Res. Promoting Self-Regulation in Science Education: Metacognition as Part of a Broader Perspective on Learning. Research in Science Education. 2006. Volume 36 (1-2). P. 111–139.
26. Sun J.C-H. & Rueda R. Situational interest, computer selfefficacy and self-regulation: Their impact on student engagement in distance education. British Journal of Educational Technology. 2012. Volume 43 (2). Р. 191– 204.
27. Zabгucky, K. M. Metacognition and learning. In N. Salkind (Ed.), Encyclopedia of Educational Psychology – Thousand Oaks, CA: SAGE Publications, Inc, 2008. Р. 673–676.
28. Zimmermann B. Investigating Self-Regulation and Motivation: Historical Background, Methodological Developments, and Future Prospects. American Educational Research Journal. 2008. Volume 45 (1), Р.166–183.