Pedagogy Students’ Professional Competence Formation

// Наука і освіта.  2017.  №10. 188-193.


DOI:

Алла Миколаївна Крамаренко,
доктор педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри початкової освіти,
Бердянський державний педагогічний університет,
вул. Шмідта, 4 м. Бердянськ, Україна,
Олена Борисівна Горбенко,
кандидат педагогічних наук, доцент, кафедри музично-теоретичних та інструментальних дисциплін,
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,
вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький, Україна,
Іван Михайлович Силадій,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології,
Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ,
площа Кошута, 6, м. Берегово, Закарпаття, Україна


ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА


АНОТАЦІЯ:

Статтю присвячено проблемі формування професійної компетентності майбутніх учителів, яка в складній ін- тегративній структурі педагогічної діяльності є ключовою. Визначено основні критерії сформованості професій- ної компетентності майбутнього педагога: ціннісно-мотиваційний (мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, настано- ви, потреби); когнітивно-знаннєвий (знання, інтелект, ерудиція); операційно-технологічний (уміння, навички, способи діяльності, професійно-значущі особистісні якості: толерантність, емпатія, гнучкість мислення, вольова сфера); самостійно-творчий (планування, прогнозування, проектування, пошуково-творча діяльність); рефлексив- но-оцінювальний (самосвідомість, оцінка, самооцінка, рефлексія), що тісно взаємопов’язані й взаємозумовлюють один одного. Визначено рівні сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців, а саме: високий (творчий), достатній (нормативний), середній (наслідувальний), низький (індиферентний). Педагогічними умова- ми у рамках запропонованої системи формування професійної компетентності виявлено: створення творчого середовища на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого та розвивального навчання; індивідуально- диференційований та варіативний підходи, які є такою організацією педагогічного впливу, що передбачає ураху- вання індивідуальних особливостей, діагностику особистісно-типологічних характеристик і здібностей студентів, упровадження інноваційних технологій, завдань різної складності; пріоритет самостійної практичної діяльності, яка є рушійною силою в процесі формування професійних компетенцій і набуття досвіду студентами; поетапне засвоєння студентами теоретичного й практичного навчального матеріалу, що надає можливість поступово ускладнювати й розв’язувати завдання, спрямовані на формування окреслених компонентів професійної компете- нтності майбутніх фахівців. Основними методами розвитку виокремлених структурних компонентів професійної компетентності майбутніх педагогів виявлено: метод аналізу, метод аналогій, метод проектів, які позитивно впливають на формування професійних компетенцій, сприяють вдосконаленню ціннісно-особистісної сфери майбутніх фахівців (здатності до емоційного співпереживання, емпатії, співдії, взаємодопомоги, творчого спілку- вання, рефлексії). Формувальна робота здійснювалася упродовж трьох етапів: ціннісно-орієнтаційного, творчо- діяльнісного, творчо-репрезентативного. Наприкінці кожного з них здійснювалися діагностичні зрізи: творчі завдання, комплексні тести, опрацьовувалися результати різних форм звітностей студентів (колоквіуми, заліки, екзамени, самостійна робота). Ефективність визначеної організаційно-методичної системи перевірялась шляхом проведення до і після формувального експерименту контрольних діагностичних зрізів, які дали можливість простежити динаміку рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої організаційно-методичної системи. Підсумкова діагностика свідчить про якісну динаміку рівнів сформованості професійної компетентності у студентів експериментальної групи порівняно із показниками студентів контрольної групи.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

професійна компетентність, організаційно-методична система, педагогічні умови, комплекс- но-інтеграційна технологія, майбутній педагог.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. Кн. 2 : Особистісно- орієнтований підхід: науково- практичні засади / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 344 с.
2. Зимняя И. А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / И. А. Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С. 9– 15.
3. Зязюн І. А. Інтелектуальнотворчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти / І. А. Зязюн // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / за ред. І. А. Зязюна. – К. : Віпол, 2000. – C. 11–57.
4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : бібліотека з освітньої політики / Бібік Н. М., Ващенко Л. С., Локшина О. І., Овчарук О. В., Паращенко Л. І.; О. Овчарук (заг. ред.). – К. : К.І.С., 2004. – 112 с.
5. Пєхота О. М. Особистісно орієнтоване нав- чання: підготовка вчителя : монографія / О. М. Пєхота, А. М. Старєва. – Миколаїв : ІЛІОН, 2005. – 272 с.
6. Підласий І. П. Практична педагогіка або три технології / І. П. Підласий. – К., 2006. – 616 с.
7. Хоружа Л. Л. Етична компетентність майбут- нього вчителя початкових класів: теорія і практика / Педагогіка – Education Science and Education, 2017, Issue 10 193 Л. Л. Хоружа. – К. : Ін-т педагогіки АПН України, 2003. – 319 с.
8. Яланська С.П., Атаманчук Н.М. Психологія формування толерантного середовища в умовах нової української школи /С.П. Яланська, Н.М. Атаманчук // Наука і освіта. – 2017. – №1. – 71-75.

         

       
   
   
         

 

©2020 Університет Ушинського. Всі права захищені, мабуть.