2022-3-doc

Oleksiy Chebykin, Olena Ivanova. LAUGHTER THERAPY AND THE POSSIBILITY OF ITS USE IN THE CORRECTION OF POSTTRAUMATICAL STRESSFUL STATES

(2022) Science and education, 3, 76-84. Odessa.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2022-3-13

Oleksiy Chebykin,
Doctor of Psychological Sciences, Professor,
full member of NAES of Ukraine,
The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University
named after K. D. Ushynsky”,
26 Staroportofrankivska Str., Odessa, Ukraine,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7905-2708

Olena Ivanova,
PhD Student, Department of Theory and Methodics of Practical Psychology,
The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University
named after K. D. Ushynsky”,
26 Staroportofrankovska Str., Odessa, Ukraine,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5653-3661

LAUGHTER THERAPY AND THE POSSIBILITY OF ITS USE IN THE CORRECTION OF POSTTRAUMATICAL STRESSFUL STATES

SUMMARY:

The analysis of research, dedicated to the effects of laughter therapy in the practice of somatic and posttraumatic stressful states of a personality, is presented in this article. The importance and actuality of the present direction of work insufficiently researched and enlightened in the native psychological science and practice is emphasized. Scientific substantiation of laughter’s psychological content is given in the present work, philosophical, cultural, theological, psychophysiological and psychological conceptions of leading native and foreign specialists are described on the nature of laughter. It is shown that laughter is considered as a powerful natural mechanism which has healing effect on the body and psychics. The ultimate form of laughter is “suitable catharsis”. Certain positive data about laughter therapy’s influence on patients in posttraumatic stressful states are given. The concepts about different kinds of humor as means of laughter stimulation are generalized. Laughter therapy is considered as a certain technology built on the base of communicative actions, definite gestures, movements and images. Technologies and exercises of laughter therapy for work with deep layers of psychics are described. The latter, as a rule, are directed to tension and stress relief during trainings on the formation of conditions for laughter appearance. The possibility of such approach implementation for overcoming of posttraumatic stressful states of a person is shown. The training technology of laughter therapy including certain set of exercises is offered. Preliminary research and approbation of certain technologies of laughter therapy for leveling of posttraumatic stressful states of examined people is done. The following methodologies were chosen for the research: “Questionnaire on the self-rating of functional state SAN” (V.А. Doskin and others), questionnaire “The scale of psychological stress PSM-25” (Lemyr-Tessier-Fillion), “The scale of the self-rating of common level of stress from 1 till 10”, “The scale of the self-rating of level of laughter”. The tendencies of positive changes characterized by posttraumatic stressful states of examined people are mentioned.

KEYWORDS:

laughter, humor, comic, laughter therapy, helotology, psychotherapy, adaptation of personality, psychology of humor, creation, stress, joy.

FULL TEXT:

REFERENCES:

1. Arystotel. Rytoryka. Poэtyka. Moskva, Labyrynt, 2000, 221 s.
2. Bern Erik. Ihry, u yaki hraiut liudy. Svitovyi bestseler iz psykholohii stosunkiv. Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvillia». Kharkiv. 2016. 256 s.
3. Holozubov A. V. Teolohyia smekha kak fenomen zapadnoi kulturы. Kharkov. Эkskliuzyv, 2009. 468 s.
4. Karasev L. V. Fylosofyia smekha. RHHU. 1996. 224 s.
5. Koval T. P. «Universalnist helotolohichnoho metodu v pedahohichnomu dyskursi». Naukovi zapysky. Seriia «Filolohichna». Vypusk 19. 2011. UDK 371.32:821.161.2. S. 39-47.
6. Propp V. Ya. Problemы komyzma y smekha. M. Yskusstvo, 1999. 288 s.
7. Sёlly Dzhem «Smekh eho fyzyolohyia y psykholohyia», S.-Peterburh, yzdanye V. Y. Hubynskaho, typohrafyia ymperatorskoho Chelovekoliubyvoho Obshch. Lyhovskaia ul., 26, 1905.
8. Spenser Herbert «Fyzyolohyia smekha», S.-Peterburh, typohrafyia A. S. Suvoryna. Эrtelev per., d. № 11-2, 1881. 9. Freid Z. Ya y Ono: Sochynenyia. M. Эksmo, 2007.
10. Chebykin O.Ya., Sinielnikova T. V. Psykholohichni osnovy treninhovykh tekhnolohii [monohrafiia]. Odesa. Vydavnytstvo TOV «Leradruk», 2013. 229 s.
11. Chebykin O. Ya. Kontseptualni pidkhody mozhlyvostei doslidzhennia osnov emotsiinoho zdorovia uchasnykiv navchalnoi diialnosti v umovakh koronavirusnoi pandemii. Nauka i osvita № 4, 2021. S. 23-29.
12. Bergson Henri. Le rire. Paris, Librairie Félix Alcan, 1938. 224 p.
13. Berk L. The Laughter-Immune Connection. New Discoveries. Humor and Health Journal, vol. 5. 1996.
14. Gunther U. What’s in a laugh. Humour, jokes and laughter in the conversational corpus of the BNC. PhD thesis. U. Gunther. Freiburg. 2003. 239 p.
15. Koestler A. The Act of Creation. NY. Macmillan. 1964.
16. Proust M. Du côté de chez Swann. M. Proust. Editions Gallimard. 1954.
17. Ruch W. Exhilaration and Humor. M. Lewis, J. M. Haviland (eds.) Handbook of Emotions. N.- Y., London. 1993. P. 605-615.

Олексій Чебикін, Олена Іванова. СМІХОТЕРАПІЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В КОРЕКЦІЇ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ СТАНІВ

// Наука і освіта. – 2022. – №3. – 76-84.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2022-3-13

Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член НАПН України,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7905-2708

Олена Іванова,
аспірантка кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5653-3661

СМІХОТЕРАПІЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В КОРЕКЦІЇ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ СТАНІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті подано аналіз досліджень, присвячених ефектам сміхотерапії у практиці соматичних та посттравматичних стресових станів особистості. Наголошується на важливості та актуальності такого напряму роботи, не досить дослідженому та висвітленому у вітчизняній психологічній науці та практиці. В роботі наводиться наукове обґрунтування психологічного змісту сміху, описані філософські, культурологічні, теологічні, психофізіологічні та психологічні концепції провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців про природу сміху. Показано, що сміх розглядається як потужний природний механізм, який має оздоровчий ефект на тіло та психіку. Вищою формою сміху є «відповідний катарсис». Наведені певні позитивні дані про впливи сміхотерапії на пацієнтів у посттравматичних стресових станах. Узагальнені уявлення про різні види гумору як засобу стимулювання сміху. Сміхотерапія розглядається як певна технологія, яка побудована на основі комунікативних дій, відповідних жестів, рухів та образів. Описуються техніки та вправи сміхотерапії для роботи з глибинними пластами психіки. Останні, як правило, спрямованні для зняття напруги, стресу під час проведення тренінгів для створення умов виникнення сміху. Показана можливість застосування такого підходу для подолання посттравматичних стресових станів особистості. Запропоновано тренінгову технологію сміхотерапії, яка включала певний комплекс вправ. Здійснено попереднє дослідження та апробацію її деяких технік для нівелювання посттравматичних стресових станів у респондентів. Для дослідження були вибрані такі методики: «Опитувальник самооцінки функціонального стану САН» (В.А. Доскіна та ін.), опитувальник «Шкала психологічного стресу PSM-25» (Лемура-Тесьє-Філліона), «Шкала самооцінки загального рівня стресу від 1 до 10», «Шкала самооцінки рівня сміху». Відзначені тенденції в позитивних змінах, що допомагають у роботі з посттравматичними стресовими станами досліджуваних.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

сміх, гумор, комічне, сміхотерапія, гелотологія, психотерапія, адаптація особистості, психологія гумору, творчість, стрес, радість.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аристотель. Риторика. Поетика. Москва, Лабіринт, 2000, 221 с.
2. Берн Ерік. Ігри, у які грають люди. Світовий бестселер із психології стосунків. Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». Харків. 2016. 256 с.
3. Голозубов А. В. Теологія сміху як феномен західної культури. Харків. Ексклюзив, 2009. 468 с.
4. Карасьов Л. В. Філософія сміху. РГГУ. 1996. 224 с.
5. Коваль Т. П. «Універсальність гелотологічного методу в педагогічному дискурсі». Наукові записки. Серія «Філологічна». Випуск 19. 2011. УДК 371.32:821.161.2. С. 39 – 47.
6. Пропп В. Я. Проблеми комізму та сміху. М. Мистецтво, 1999. 288 с.
7. Селлі Джем «Сміх його фізіологія та психологія», С.-Петербург, видання В. І. Губінскаго, друкарня імператорського Людинолюбного Общ. Ліговська вул., 26, 1905.
8. Спенсер Герберт «Фізіологія сміху», С.-Петербург, друкарня А. С. Суворіна. Ертельов пров., буд. № 11-2, 1881.
9. Фрейд З. Я та Воно: Твори. М. Ексмо, 2007.
10. Чебикін О.Я., Сінєльнікова Т. В. Психологічні основи тренінгових технологій [монографія]. Одеса. Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2013. 229 с.
11. Чебикін О. Я. Концептуальні підходи можливостей дослідження основ емоційного здоров'я учасників навчальної діяльності в умовах коронавірусної пандемії. Наука і освіта № 4, 2021. С. 23-29.
12. Bergson Henri. Le rire. Paris, Librairie Félix Alcan, 1938. 224 p.
13. Berk L. The Laughter-Immune Connection. New Discoveries. Humor and Health Journal, vol. 5. 1996.
14. Gunther U. What’s in a laugh. Humour, jokes and laughter in the conversational corpus of the BNC. PhD thesis. U. Gunther. Freiburg. 2003. 239 p.
15. Koestler A. The Act of Creation. NY. Macmillan. 1964.
16. Proust M. Du côté de chez Swann. M. Proust. Editions Gallimard. 1954.
17. Ruch W. Exhilaration and Humor. M. Lewis, J. M. Haviland (eds.) Handbook of Emotions. N.- Y., London. 1993. P. 605-615.

Oleksandr Safin. CONDITIONS FOR THE DEVELOPMENT OF PSYCHOLOGICAL READINESS OF PSYCHOLOGIST STUDENTS FOR PROFESSIONAL ACTIVITIES

(2022) Science and education, 3, 70-75. Odessa.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2022-3-12

Oleksandr Safin,
Doctor of Psychological Sciences, Professor,
Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna,
St. Sadova, 2, Uman, Ukraine
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5745-8635

CONDITIONS FOR THE DEVELOPMENT OF PSYCHOLOGICAL READINESS OF PSYCHOLOGIST STUDENTS FOR PROFESSIONAL ACTIVITIES

SUMMARY:

The article, based on the results of an empirical study, defines the personal and operational conditions for the development of psychological readiness for professional activity of psychology students in the process of studying at a higher education institution. In particular, it is noted that the structure of psychological readiness for professional activity among psychology students is a complex synthesis of closely interconnected structural components. They include motivational and value, emotional and cognitive components. At the same time, the motivational and value component is integrative and occupies a central place. The degree of formation of cognitive, emotional and motivational-value components and the peculiarities of their interaction is a criterion for determining the levels of development of readiness for professional activity of psychology students. Three levels of development of readiness for professional activity of psychology students are distinguished – actual, potential and elementary. The development of readiness for professional activity of psychology students is influenced by a combination of personal and operational conditions. The most important condition for the development of readiness for professional activity is the level of development of the need-motivational component, which integrates the determination of the level and nature of the development of readiness. The personal conditions that determine the level of development of readiness for professional activity include the level of social intelligence, emotional and value attitude towards oneself and consistency of value orientations by means and goals. The learning process and production practices belong to the operational conditions that determine the dynamics and direction of development of readiness for professional activity. Based on the above, the educational process in the institution of higher education should be built on the basis of actual, potential and elementary levels of development, taking into account personal and operational conditions.

KEYWORDS:

psychological readiness, psychology students, professional activity, cognitive component, emotional component, motivational and value component.

FULL TEXT:

REFERENCES:

1. Kokun, O. M. (2012). Psyhologija profesijnogo stanоvolennja suchasnogo fahivcja [Psychology of professional development of a modern specialist]: monografija. Kyiv: DP «Inform.-analit. agenstvo». 200 s. [in Ukrainian].

Олександр Сафін. УМОВИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

// Наука і освіта. – 2022. – №3. – 70-75.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2022-3-12

Олександр Сафін,
доктор психологічних наук, професор
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
вул. Садова, 2, м. Умань, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5745-8635

УМОВИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

АНОТАЦІЯ:

У статті за результатами емпіричного дослідження визначено особистісні та діяльнісні умови розвитку психологічної готовності до професійної діяльності студентів-психологів у процесі навчання у закладі вищої освіти. Зокрема, зазначається, що структура психологічної готовності до професійної діяльності у студентів-психологів є складним синтезом тісно взаємопов’язаних структурних компонентів. До них можна віднести мотиваційно-ціннісний, емоційний та когнітивний компоненти. При цьому мотиваційно-ціннісний компонент є інтегруючим та посідає центральне місце. Критерієм визначення рівнів розвитку готовності до професійної діяльності студентів-психологів є ступінь сформованості когнітивного, емоційного та мотиваційно-ціннісного компонентів та особливості їхньої взаємодії. Виокремлено три рівні розвитку готовності до професійної діяльності студентів-психологів – актуальний, потенційний та елементарний. На розвиток готовності до професійної діяльності студентів-психологів впливає сукупність особистісних та діяльнісних умов. Найважливіша умова розвитку готовності до професійної діяльності – рівень розвитку потребово-мотиваційного компонента, який інтегрує визначення рівня і характеру розвитку готовності. До особистісних умов, що визначають рівень розвитку готовності до професійної діяльності, належать рівень соціального інтелекту, емоційно-ціннісне ставлення до себе та узгодженість ціннісних орієнтацій за засобами та цілями. До діяльнісних умов, що визначають динаміку та напрям розвитку готовності до професійної діяльності, належать процес навчання та виробничі практики. Виходячи з вищезазначеного, підкреслимо, що освітній процес у закладі вищої освіти має будуватися на основі актуального, потенційного та елементарного рівнів розвитку з урахуванням особистісних та діяльнісних умов.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічна готовність, студенти-психологи, професійна діяльність, когнітивний компонент, емоційний компонент, мотиваційно-ціннісний компонент.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кокун О.М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця : монографія. Київ : ДП «Інформ.-аналіт. агенство», 2012. 200 с.

Iryna Pyvovarchyk, Liudmyla Tsybukh, Liudmyla Badiul. PSYCHOLOGICAL WELL-BEING AND INTELLIGENCE

(2022) Science and education, 3, 61-69. Odessa.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2022-3-11

Iryna Pyvovarchyk,
Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor,
KZVO “Odessa Academy of Continuous Education of Odessa Regional Council”
https://orcid.org/0000-0003-4980-677X

Liudmyla Tsybukh,
Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor,
KZVO “Odessa Academy of Continuous Education of Odessa Regional Council”
https://orcid.org/0000-0001-5759-7977

Liudmyla Badiul,
Senior teacher of the Department of foreign languages
Odesa National Economic University
https://orcid.org/0000-0002-7191-5297

PSYCHOLOGICAL WELL-BEING AND INTELLIGENCE

SUMMARY:

The work considers the problem of the relationship between the person’s psychological well-being and his/her level of intelligence. Basing on theoretical analysis, the authors consider the main approaches to the research of the psychological well-being problem in psychology, its structure and relationship with intelligence. The analysis showed that the model of psychological well-being is multidimensional. It is determined that today there are many studies of psychological well-being in psychological science, its structure and relationship of psychological well-being indicators (self-acceptance, autonomy, life goals, positive relations with others, personal development, environment management) with value-sense orientations, personality resilience, emotional intelligence. At the same time, there is a lack of research on the association of psychological well-being and general intelligence. The experiment was conducted in May 2021 using an online Google Forms survey. The study sample was formed on a voluntary basis. The number of respondents who took part in the research was 655 people: 418 women and 237 men. The study involved internet users aged 17 to 65. The majority of respondents who answered all the questions and took part in the research were young people under 25. In the course of the empirical study, based on the use of the “Psychological Well-being Scale” by C. Ryff in the adaptation of M. Lepeshinsky and the Test of Effective Intelligence (TEI-2010.A), the authors recorded men’s and women’s statistical differences at different levels of significance. It is statistically confirmed that men and women differ in the overall indicator of psychological well-being, as well as in the indicator of personal growth. At the same time, the results of the research showed the absence of a statistical difference between men and women in the indicator of the development of effective intelligence. The study conducted by the authors did not find statistically significant associations between indicators of psychological well-being and an indicator of the development of effective intelligence. This conclusion was confirmed by correlation analysis.

KEYWORDS:

psychological well-being, subjective well-being, life satisfaction, personality, emotional intelligence, general intelligence.

FULL TEXT:

REFERENCES:

1. Bokovets, O. I. (2022). Emotsiinyi intelekt yak resurs psykhichnoho zdorovia [Emotional intelligence as a mental health resource]. Habitus. 2022. № 37. S. 68–75.
2. Nosenko, E. L. Kovryha, N. V. (2013). Emotsiinyi intelekt: kontseptualizatsiia fenomenu, osnovni funktsii [Emotional intelligence: conceptualization of the phenomenon, basic functions]. Kyiv: Vyshcha shkola, 2003. 126 s.
3. Serdiuk, L. Z. (2017). Struktura ta funktsiia psykholohichnoho blahopoluchchia osobystosti. Aktualni problemy psykholohii [Structure and function of a person’s psychological well-being. Actual problems of psychology]. Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy. Tom V: Psykhofiziolohiia. Psykholohiia pratsi. Eksperymentalna psykholohiia. Vyp. 17. Kyiv, 2017. S. 124–133.
4. Tsybukh, L. M., Pyvovarchyk, I. M. (2020). Osoblyvosti vzaiemozviazku intelektu ta intuitsii [Features of the relationship between intelligence and intuition]. Pedagogical and psychological sciences: regularities and development trends: Collective monograph. Riga, Latvia: “Baltija Publishing”, 2020. S. 386–401.
5. Shpak, M. M. (2016). Emotsiinyi intelekt yak osobystisnyi resurs zabezpechennia psykholohichnoho blahopoluchchia molodshykh shkoliariv [Emotional intelligence as a personal resource to ensure the psychological well-being of younger students]. Nauka i osvita. 2016. № 5. S. 266–270.
6. Bradburn, N. M. (1965). Reports on Happiness. A Pilot Study of Behavior Related to Mental Health. Aldine Publishing Company. Chicago, USA, 1965.
7. Diener, E. (2009). The science of well-being: the collected works. Social Indicators Research Series. Vol. 37. 2009. 274 p.
8. Lyubomirsky, S., Sheldon, K. M., Schkade, D. (2005). Pursuing Happiness: The architecture of sustainable change. Review of General Psychology. 2005. Vol. 9. P. 111–131.
9. Ryff, C. (1995). The structure of psychological wellbeing revisited. Journal of Personality and Social Psychology. 1995. Vol. 69. P. 719–727.