// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 166-174.

Світлана Миколюк,
кандидат економічних наук, доцент,
доцент кафедри психології та соціальної роботи,
Західноукраїнський національний університет,
вул. Львівська, 11, м. Тернопіль, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8447-6409

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне обґрунтування підходів до оцінювання ефективності соціального супроводу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення якості соціальних послуг у сфері захисту дітей, удосконалення системи соціального супроводу та формування об’єктивних критеріїв оцінювання його результативності в умовах реформування системи соціального захисту та децентралізації управління. У роботі соціальний супровід розглянуто як цілісну, багаторівневу систему соціальної підтримки, що забезпечує соціальну адаптацію, психологічне благополуччя та інтеграцію дитини у суспільство. Визначено, що його ефективність не може оцінюватися виключно через кількісні показники, а потребує комплексного підходу, який враховує ресурсні, процесуальні та результативні аспекти соціальної роботи. Обґрунтовано основні підходи до оцінювання ефективності соціального супроводу, зокрема ресурсно-інституційний, процесуально-управлінський та результативно-орієнтований. Підкреслено, що найбільш адекватним сучасним умовам є інтегрований підхід, який дозволяє поєднувати оцінку умов надання соціальних послуг, якості організації супроводу та реальних змін у життєвій ситуації дитини. У статті систематизовано критерії ефективності соціального супроводу, до яких віднесено соціальний, психологічний, освітній, поведінковий, інституційно-організаційний та довгостроковий життєвий критерії. Їх застосування дає можливість здійснювати комплексну оцінку результативності соціальної роботи та виявляти напрями її удосконалення. Запропоновано узагальнену модель ефективності соціального супроводу, що включає ресурсно-інституційний, процесуально-управлінський та результативно-особистісний рівні. Така модель дозволяє розглядати соціальний супровід як динамічну систему, орієнтовану на досягнення стійких позитивних змін у житті дитини. Зроблено висновок, що підвищення ефективності соціального супроводу дітей-сиріт в Україні можливе за умови впровадження інтегрованих моделей оцінювання, посилення міжвідомчої взаємодії, розвитку професійних компетентностей фахівців та орієнтації на довгострокові результати соціальної підтримки.

соціальний супровід, діти-сироти, ефективність, соціальна робота, соціальні послуги, критерії оцінювання, міжвідомча взаємодія