// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 136-141.

Ірина Полякова,
кандидат педагогічних наук, директор,
Харківський педагогічний фаховий коледж;
доцент кафедри української лінгвістики,
літератури та методики навчання,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради,
пров. Руставелі, 7, м. Харків, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4931-2203

АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ

У статті здійснено аналіз проблеми дотримання принципів академічної доброчесності в умовах масового впровадження технологій генеративного штучного інтелекту у процес підготовки майбутніх учителів української мови та літератури. Актуальність дослідження зумовлена кризою традиційних моделей академічного контролю та виникненням нормативно-правового вакууму щодо регулювання використання нейромереж у вищій школі. Проаналізовано аксіологічний, онтологічно-правовий та дидактико-методологічний виміри трансформації категорії авторства в епоху штучного інтелекту (ШІ), де роль здобувача вищої освіти переходить від звичайного текстотворення до критичного творення й верифікації інформації. Систематизовано відмінності між традиційним плагіатом та новітніми феноменами недоброчесності, обґрунтовано сутність «кризи викриття» згенерованого контенту. Особливу увагу приділено специфіці філологічної освіти, де мова і текст є безпосередніми об’єктами професійної підготовки. Визначено конкретні ризики прихованого делегування завдань ШІ за трьома складниками: у методичному (втрата дидактичної індивідуальності, шаблонність конспектів уроків Нової української школи (НУШ), літературознавчому (симуляція особистісного естетичного досвіду аналізу творів, відмова від читання першоджерел) та лінгвістичному (співучасть у фальсифікації наукової правдивості через «штучні галюцинації» ШІ). Досліджено поняття «цифрового сурогату» як інтелектуально знеціненого контенту та імітаційної діяльності, що призводить до ерозії внутрішньої відповідальності та руйнації мовно-етичної компетенції майбутнього словесника. Зроблено акцент на неефективності існуючого підходу та аргументовано потребу переходу до проактивного проєктування освітнього середовища, де оцінюванню підлягає не фінальний текст, а сам процес когнітивної й методичної діяльності здобувача освіти.

академічна доброчесність, штучний інтелект, підготовка філологів, генеративні мовні моделі, Нова українська школа