// Наука і освіта. – 2026. – №1. – 167-173.
Тетяна Шостачук,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри образотворчого мистецтва та дизайну,
Житомирський державний університет імені Івана Франка,
вул. Велика Бердичівська, 40, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4542-2835
РОЗВИТОК ПОЛЬСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЗМІН ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ (1989–2000 РР.)
АНОТАЦІЯ:
У статті представлено теоретичний аналіз періоду «концептуалізації й фундаменталізації» польської педагогіки культури (1989–2000 рр.). Дослідження спрямовано на виявлення механізмів реституції гуманістичної традиції в умовах демократичного перелому, деідеологізації освіти та пошуку нових аксіологічних орієнтирів у межах європейського освітнього простору. Для досягнення мети було використано комплекс взаємодоповнювальних методів: історико-педагогічний аналіз (для простеження еволюції концепцій польських авторів), компаративний метод (для зіставлення ідеологічно-закритої та теоретично-відкритої моделей педагогіки (за С. Волошиним)), герменевтичний метод (для інтерпретації наукових праць Я. Гайди та Б. Суходольського в контексті соціокультурного перелому) і системний підхід, який дозволив розглянути педагогіку культури як цілісну систему обов’язків і цінностей, що забезпечують духовну ідентичність людини. Вперше системно проаналізовано роль Люблінської школи Я. Гайди в подоланні кризи легітимізації педагогічної науки. Обґрунтовано статус педагогіки культури як «навігатора» в умовах «глобального села», що дозволяє гармонізувати технічний прогрес із духовним саморозвитком особистості. Встановлено, що злам 1989 року спричинив епістемологічний розрив, який вимагав відмови від соціалістичної доктрини на користь методологічного плюралізму. С. Волошин обґрунтував перехід до «відкритої» педагогіки, а Б. Суходольський визначив ситуацію як «втрату стабільної точки опори», що зумовило радикальну реконструкцію виховання. Доведено, що інтеграція Польщі до європейського простору актуалізувала звернення до «абсолютних цінностей» та «трагічного гуманізму» (І. Войнар) як засобів захисту людини від цивілізаційного обміління. Педагогіка культури на межі тисячоліть трансформувалася в самостійну галузь, яка через залучення до культурної спадщини забезпечує формування активного реципієнта, здатного до творчої реалізації в умовах постмодерної невизначеності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА:
педагогіка культури, системна трансформація, європейська інтеграція, аксіологія, відкрита педагогіка, ідентичність, культурні цінності, виховання
ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:
ЛІТЕРАТУРА:
2. Черепанова С. Мистецтво в системі філософії освіти. Ч. 1. Філософія освіти. 2017. № 1. С. 280–295. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PhilEdu_2017_1_17
3. Гайда Я. Професійна підготовка аніматорів і менеджерів культури. Інноваційні підходи до виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах : матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції (м. Житомир, 22-23 травня 2014 р.) / За ред. О.А. Дубасенюк, В.А. Ковальчук. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 293–307. URL: https://eprints.zu.edu.ua/18214/1/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%20%D0%AF.pdf (дата звернення: 12.02.2026).
4. Gajda J. (red.). Pedagogika kultury: historyczne osiągnięcia, współczesne kontrowersje wokół edukacji kulturalnej, perspektywy rozwoju. Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1998. s. 395. URL: https://katalog.fides.org.pl/bib/395571
5. Gajda J. Pedagogika kultury i jej rozwój u progu trzeciej dekady XXI wieku. Studia z teorii wychowania. Tom XII, 2021. NR 1(34) DOI: https://doi.org/10.5604/01.3001.0014.8460
6. Hejnicka-Bezwińska T. Tożsamość pedagogiki w warunkach „wielkiej zmiany kulturowej”. Uniwersytet Kazimierza Wielkiego w Bydgoszczy. Rocznik Pedagogiczny. 2013. Nr 36. Р. 37. URL: https://bibliotekanauki.pl/articles/433769 (дата звернення: 20.01.2026).
7. Jurzysta K. Pedagogika kultury w systemie współczesnej edukacji. Journal of Modern Science. 2017. № 4. Vol. 35. Р. 11–32. https://doi.org/10.13166/jms/84814.
8. Kuźnicka B., Kuźnicki L. Bogdan Suchodolski – inicjator i redaktor wydawnictwa „Historia nauki polskiej”. Kwartalnik Historii Nauki i Techniki. 2011. Tom R. 56. Nr. 3/4. Р. 7–22. URL: https://yadda.icm.edu.pl/baztech/element/bwmeta1.element.baztech-b000967c-f24b-4680-9998-0f1f70099a6d (дата звернення: 28.01.2026).
9. Moskalik U. Stefan Wołoszyn, Nauki o wychowaniu w Polsce w XX wieku. Próba syntetycznego zarysu na tle powszechnym, wyd. II poszerzone, Dom Wydawniczy Strzelec, Kielce, 1998. 282. URL: https://pressto.amu.edu.pl/index.php/bhw/article/view/17347 (дата звернення: 12.02.2026).
10. Okraska R. "Homo Eutyfronicus" – Józefa Bańki koncepcja człowieka ery technologicznej. Dzikie Życie. 2000, Nr 7-8/73-74. URL: https://dzikiezycie.pl/archiwum/2000/sierpien-2000/homo-eutyfronicus-jozefa-banki-koncepcjaczlowieka-ery-technologicznej (дата звернення: 28.01.2026).
11. Schulz R. Pedagogika ogólna w Polsce. Status, dokonania, stan aktualny, zadania rozwojowe. „Rocznik Pedagogiczny”. 1995. Nr 18. Р. 28. URL: https://kwartalnikpedagogiczny.pl/article/98266/pl (дата звернення: 12.02.2026).
12. Śliwerski B. Conservative Pedagogy and Contemporary Polish Pedagogical Thought. M. Robson, Trans. Polska Myśl Pedagogiczna. 2023. Numer 9/1 Pedagogika konserwatywna. Р. 39–59. https://doi.org/10.4467/24504564PMP.23.002.18231.
13. Wojnar I. Zakład Teorii Wychowania Estetycznego na Uniwersytecie Warszawskim 1967–2007. Nadzieje – spełnienia – porażki. Kwartalnik pedagogiczny. Rok LXII: 2017. Numer 4 (246). Р. 17–41. URL: https://www.wuw.pl/data/include/cms/Kwartalnik_Pedagogiczny_4_2017.pdf (дата звернення: 12.02.2026).
14. Wołoszyn S. Jak rozumieć tożsamość pedagogiki? Kwartalnik pedagogiczny. Warszawa 1992. Р. 19–21. URL: https://bibliografia.icm.edu.pl/g2/main.pl?mod=p&id=110098&a=1&s=15475&imie=Stefan&nazwisko=Wo%B3oszyn&lim=25&ord=1 (дата звернення: 12.02.2026).
