// Наука і освіта. – 2017. – №5. – 133-138.

Роман Анатолійович Попов,
кандидат наук з державного управління,
доцент кафедри романо-германських мов і перекладу,
Національний університет біоресурсів і природокористування України,
вул. Героїв оборони, 15, м. Київ, Україна

САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ ТА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ
РОЗВИТКУ АВТОНОМНОСТІ СТУДЕНТІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

У статті висвітлено важливі якості особистості, що сприяють ефективному розвиткові автономності студентів в умовах вищого навчального закладу. Саме під час здійснення розвитку автономності студентів в освітньому процесі значно зростають можливості для формування креативності, самостійності й здатності сміливо приймати рішення відносно розв’язання певних теоретичних і практичних педагогічних проблем. Самоактуалізація не є статичним станом, це діючий процес, у якому здібності індивіда використовуються повністю, творчо й тому, радісно. Креативність, безпосередність, сміливість і наполеглива праця – основні характерні риси людей, здатних до самоактуалізації. Особливого значення набуває самоактуалізація в професійній діяльності, для чого необхідна не лише наявність названих якостей, але й володіння визначеним професійним інструментарієм, знаннями, що забезпечуватиме результативність й ефективність праці, а також здатності до професійного зросту. Відповідно до цього, можна дійти висновку, що організація й здійснення самостійної освітньої діяльності мають також ураховувати необхідність самоактуалізації майбутнього вчителя й спиратися на неї. Для цього до змісту самостійної освітньої діяльності обов’язково слід включати нетрадиційні завдання, які б вимагали концентрації й активізації всіх притаманних особистості майбутнього вчителя здібностей; завдань, які для свого розв’язання потребують творчого підходу й емоційного піднесення. Аналіз власного педагогічного досвіду, результати опитування професорсько-викладацького складу університетів, а також студентів педагогічних університетів й інститутів, проведення бесід, диспутів, семінарів за тематикою досліджуваної проблеми переконують нас у тому, що недостатні й не досить задовільні результати студентів у набутті знань шляхом самостійного їх засвоєння криються в неспроможності студентів до самоактуалізації, тобто незнанні своїх слабких і сильних сторін, що призводить до неправильного розподілу своїх психічних і фізіологічних сил і можливостей. У формуванні й удосконаленні вольових якостей особистості значну роль відіграє система організації автономності студентів. Вона повинна не тільки висувати помірні труднощі, але й передбачати виникнення ускладнень, для подолання яких студентові необхідно буде докласти певних, іноді значних, зусиль, звернутись до додаткових джерел інформації (маються на увазі ті, які не належать до посібників і підручників – енциклопедично-довідкова література, академічна й повна, література з інших навчальних дисциплін, електронні видання, матеріали всесвітньої інформаційної мережі Internet тощо). У цьому ми й убачаємо прояв здатності до самоактуалізації, самоуправління через самореалізацію для набуття відчуття самоефективності на шляху самовдосконалення як особистості взагалі, так й особистості майбутнього вчителя, здатного самостійно доводити власну діяльність до бажаного й логічно завершеного результату, зокрема.

самоактуалізація, самореалізація, самоефективність, розвиток автономності студентів, саморегуляція

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Альфред Адлер; пер. с нем. [вступ. ст. A. M. Боковикова]. – М.: Фонд «За экономическую грамотность», 1995. – 296 с.
2. Альбуханова-Славская К. А. Типология личности и гуманистический подход / К. А. Альбуханова-Славская // Гуманистические проблемы психологической теории. – М: Наука, 1995. – С. 27-48.
3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. – [изд. 3]. – СпБ: Питер, 2001. – 288 с.
4. Асмолов А. Г. Психология личности / Александр Григорьевич Асмолов. – М.: МГУ, 1990. – 367 с.
5. Бандура А. Принципы социального научения / А. Бандура, Р. Уолтерс // Современная зарубежная социальная психология. – М.: Из-во МГУ, 1984. – С. 55-60.
6. Бех І. Д. Категорія «ставлення» в контексті розвитку образу «Я» особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 9-21.
7. Каган М. С. Философская теория ценности / Моисей Самойлович Каган. – СПб.: Петрополис, 1997. – 204 с.
8. Ковалев А. Г. Психология личности /Александр Григорьевич Ковалев. – М.: Просвещение, 1969. – 391 с.
9. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. – М.: Политиздат, 1977. – 303 с.
10. Леонтьев Д. А. Развитие идеи самоактуализации в работах А.Маслоу / Д. А. Леонтьев // Вопросы психологии. – 1987. – № 3. – С.150-158.
11. Лернер И. Я. Дидактические основы формирования познавательной самостоятельности учащихся при изучении гуманитарных дисциплин: автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра пед. наук: спец. 13.730 «теория педагогики» / Исаак Яковлевич Лернер. – М. – 1971. – 38 с.
12. Максименко С. Д. Саморозвиток суб’єкта навчальної діяльності / С. Д. Максименко // Вісник Національного технічного ун-ту України. – 2001. – № 3. – Кн. 1. – С. 5-10.
13. Маслоу А. Самоактуализация / Абрахам Маслоу // Психология личности: Тексты. / [под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея]. – М.: из-во МГУ, 1982. – С. 108-118.
14. Маслоу Абрахам. Мотивация и личность / Абрахам Маслоу. – Спб.: Питер, 1999. – 560 с.
15. Роджерс К. Человекоцентрированный подход в образовании, психотерапии, психологии: [пер. с англ.] / Карл Роджерс. – Ростов-н/Д., 1996. – 244 с.
16. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Сергей Львович Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2003. – 720 с.
17. Фрейджер Р. Личность: теории, эксперименты, упражнения / Р. Фрейджер, Д. Фейдимен. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2002. – 864 с.