// Наука і освіта. – 2017. – №12. – 53-58.

Світлана Захарівна Романюк,
доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки та методики початкової освіти
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,
вул. Коцюбинського, 2, м. Чернівці, Україна

ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ЗАХІДНІЙ ДІАСПОРІ

У статті обґрунтовано необхідність збереження і розвитку рідної мови як основної ознаки нації незалежно від місця проживання її носіїв. Доведено, що процес оволодіння мовою, набуття учнями знань, умінь і навичок мовлен- нєвої діяльності, визначених змістом мовної освіти, - явище складне й багатогранне. Ефективність його залежить від багатьох чинників, які по-різному проявляються, залежно від умов дидактичної взаємодії суб’єктів навчання. Вста- новлено, що найголовнішими з них у діаспорі є наявність навчально-матеріальної бази, кваліфікованих педагогічних кадрів, мотивації до вивчення української мови в учнів рідних шкіл і курсів українознавства, ефективних форм орга- нізації навчально-виховного процесу. Аргументовано, що українські педагоги, організовуючи процес навчання рід- ної мови в багатомовному середовищі країн проживання українців, вдавалися до різних форм його проведення у рідних школах, школах та курсах українознавства. Досить часто вибір їх залежав від кількості класних кімнат у шко- лі, наявності вчителів, учнів з однаковим рівнем володіння мовою у певному класі, дидактичних засобів та ін. У перші роки проживання українців в інших державах рідні школи нараховували небагато учнів, а тому для здобуття українознавчої освіти їх доводилося об’єднувати у різновікові групи або створювати так звані «злучені» (об’єднані) класи чи працювати одночасно з кількома класами. Вивчення української мови в рідній школі складалося з двох частин: оволодіння вимовою, граматикою та письмом (за відповідними підручниками) і читання текстів з букваря та читанок, кількість яких, особливо в післявоєнний період, зросла. Водночас для розширення знань учнів учителі нері- дко використовували додаткові матеріали з тогочасних газет, журналів і календарів, що надходили до США і Канади з України – як західної, так і східної – або видавались етнічними громадами у цих країнах. Полегшувало організацію навчально-виховного процесу в рідних школах і те, що на основі узагальнення досвіду діяльності українського шкі- льництва в 20-40-і рр. ХХ ст. на терені Північної Америки спільними зусиллями ОУПК і УЦШР УККА у 1950-х рр. були чітко визначені типи шкіл, вироблені методичні рекомендації щодо налагодження їх діяльності. Учителі шкіл і курсів українознавства, рідних шкіл, класів передшкілля, дитячих світличок і садочків у США, Канаді, Австралії та Великобританії широко використовували, крім традиційних уроків навчання мови, уроки мислення на природі, подорожі в природу, спостереження, створювали атмосферу турботи про живе й прекрасне, розвиваючи у такий спосіб мову й мислення дитини, індивідуальні творчі здібності учнів, постійно дбали про те, щоб рідномовні освітні заклади ставали для юного покоління діаспорних українців школою пошуку й відкриття.

рідні школи, типи шкіл, навчально-виховний процес, українська мова, урок, лекція, захід- на діаспора.

1. Бондар В. Дидактика / Володимир Бондар. – К.: Либідь, 2005. – 264с.
2. Панас Мирний. Рідна мова / Панас Мирний. Твори: У 5-ти т. – К., 1955.- Т. 5.- С. 132 – 134. Педагогіка – Education Science and Education, 2017, Issue 12 58
3. Попіль Н. Праця над розвитком мови в Рідних Школах / Надія Попіль // Життя і школа. – 1963. – Ч.12. – С.8-14.
4. Рідна школа. Програми навчання і виховання. – Торонто, 1952. – 61с.
5. Романюк С. Українське шкільництво в Канаді / Іван Руснак, Світлана Романюк. – Снятин: «Прут- Принт», 2002. – 352 с.
6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / Василь Сухомлинський. – К.: Рад. Школа, 1977. – 382 с.
7. Трофим-Тарновецька М. Поєднані кляси – методика навчання / Марта Трофим-Тарновецька // Український учитель у Канаді. – 1971. – Ч.1. – С.7-8.