// Наука і освіта. – 2025. – №2. – 13-18.

Ольга Артемова,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри загальної психології, психодіагностики та психотерапії,
Рівненський державний гуманітарний університет,
вул. Степана Бандери, 12, м. Рівне, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0187-3298

РОЛЬ ТЕМПЕРАМЕНТУ В ПОБУДОВІ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ

У статті розкрито роль темпераменту в побудові міжособистісних стосунків, що є важливим складником соціального функціонування людини. Проаналізовано класичну типологію темпераментів: сангвінічний, холеричний, флегматичний та меланхолічний із погляду їхнього впливу на поведінку індивіда у процесі соціальної взаємодії. Розглянуто, як представники кожного типу темпераменту реагують на стресові ситуації, вибудовують комунікацію, долають конфлікти та адаптуються до нових умов. Зокрема, наголошено, що сангвініки легко встановлюють соціальні контакти, є комунікабельними та емоційно стабільними, тоді як холерики хоча й проявляють ініціативу, можуть бути імпульсивними та конфліктними. Флегматики завдяки врівноваженості демонструють стабільність у стосунках, однак їм може бракувати гнучкості. Меланхоліки ж схильні до замкнутості, глибоких переживань, але часто виявляють емпатійність і чутливість до інших. Акцентовано, що усвідомлення індивідом власних темпераментних рис, а також вивчення й прийняття особливостей інших людей сприяють кращому взаєморозумінню, формуванню емпатії, толерантності та довірливих стосунків.Важливе місце відведено питанню урахування темпераменту в різних сферах життя: у міжособистісному спілкуванні, професійній діяльності, освітньому середовищі. Зроблено висновок, що гармонізація міжособистісних стосунків значною мірою залежить від психологічної обізнаності людини про типи темпераменту, здатності до саморефлексії та емоційного самоконтролю. Таким чином, розвиток емоційної культури та комунікативної компетентності є важливою умовою ефективної соціальної взаємодії.Окрім того, звернено увагу на значення темпераменту у формуванні командної взаємодії та групової динаміки.У процесі колективної діяльності, особливо в умовах професійного або навчального середовища, поєднання різних типів темпераменту може як покращувати ефективність групи, так і спричиняти труднощі у спілкуванні. Наприклад, холерики здатні виступати лідерами, мобілізувати колектив на досягнення цілей, проте їхня різкість іноді викликає напруження. Сангвініки підтримують позитивний емоційний клімат, флегматики – стабільність і послідовність у діях, а меланхоліки вносять у колектив глибину аналізу й чутливість до потреб інших. Саме завдяки усвідомленню психологічної сумісності типів темпераменту можливо досягти більш ефективної командної співпраці, уникати конфліктів та формувати сприятливу атмосферу взаємоповаги й підтримки. Це особливо актуально у сучасних умовах, коли вимоги до соціальних навичок, емоційного інтелекту та здатності до конструктивної взаємодії зростають у всіх сферах життя.

темперамент, міжособистісні стосунки, типи темпераменту, комунікація, соціальна взаємодія, конфлікт, адаптація

1. Бондаренко В. О. Темперамент як чинник адаптації особистості в умовах соціальної взаємодії. Психологічні перспективи. 2021. № 37. С. 102–110.
2. Галян І. М. Психодіагностика: навчальний посібник. Київ : Академвидав, 2011. 464 с.
3. Гончарова Л. Ю. Типи темпераменту та їхня роль у професійній діяльності. Одеса : Педагогічна наука, 2020. С. 150–167.
4. Зелінська Т. М., Михайлова І. М. Практикум із загальної психології : навчальний посібник. Київ : Каравела, 2009. С. 103–106.
5. Іванова Т. В. Психологія особистості: теорії та практики. Київ : Освіта України, 2015. С. 120–135.
6. Іванова М. І., Петренко С. Г. Темперамент як основа комунікативної компетентності: психологічний аспект. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2021. № 4 (5). С. 134–139.
7. Копець Л. В. Психологія особистості. Київ : Києво-Могилянська академія, 2007. 335 с.
8. Кочубейник О. М. Темперамент і професійні орієнтації майбутніх психологів. Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В. О. Сухомлинського. Серія «Психологічні науки». 2013. № 2 (13). С. 48–52.
9. Лемак М. В., Петрище В. Ю. Психологу для роботи. Діагностичні методики. Ужгород, 2012. 616 с.
10. Матійків І. М. Основи тренерської майстерності : навчально-методичний посібник. Львів : Манускрипт, 2012. 392 с.
11. Мельник Ю. П. Особливості діагностики типів темпераменту в сучасній психології. Актуальні проблеми психології. 2021. № 16 (2). С. 145–151.
12. Мушкевич М. І. Клінічна психодіагностика : методичні рекомендації. Луцьк : Вежа, 2006. 170 с.
13. Павелків Р. В. Вікова психологія : підручник. Вид. 2-е, стер. Київ : Кондор, 2015. 234 с.
14. Петренко В. О. Темперамент і його вплив на про- фесійну діяльність. Харків : Академія. 2018. С. 65–80.
15. Татенко В. О. Суб’єктна психодіагностика: критеріальна модель. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. 2002. Т. IV. Ч. 6. С. 109.
16. Чала Ю. М., Шахрайчук А. М. Психодіагностика : навчальний посібник. Харків : НТУ «ХПІ», 2018. 246 с.
17. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків : Прапор, 2007. 640 с.
18. Rothbart M. K., Bates J. E. “Temperament”. In W. Damon, R. M. Lerner (Eds.). Handbook of Child Psychology (6th ed., Vol. 3, pp. 99–166). 2006. John Wiley and Sons.
19. Mykhaylyshyn U. Theoretical and methodological approaches to motivational sphere of drug addicts. Proceedings of the 4th International Scientific and Practical Conference “Science and Practice: Implementation to Modern Society”. Manchester, Great Britain: Peal Press Ltd., 2020. Р. 236–240.
20. Shiner R., DeYoung C. G. The Structure of Temperament and Personality Traits: A Developmental Perspective. Current Opinion in Psychology, 41, 2021. 8–13.
21. Strelau J. Temperament as a Regulator of Behavior: After Fifty Years of Research. Eliot Werner Publications. 2008.
22. Strelau J., Zawadzki B. Temperament: Theory, Research, and Application. Springer. 2020.
23. Zawadzki B., Strelau J. Temperamental and Personality Predictors of Job Performance. Personality and Individual Differences. 2019. 142. P. 88–93.