// Наука і освіта. – 2022. – №2. – 54-61.

Світлана Чуніхіна,
кандидат психологічних наук,
заступник директора з науково-методичної роботи,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
вул. Андріївська, 15, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0813-6741

Любов Найдьонова,
доктор психологічних наук, член-кореспондент НАПН України,
заступник директора з наукової роботи,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
вул. Андріївська, 15, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1222-295X

Наталія Умеренкова,
кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
вул. Андріївська, 15, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3084-2834

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ПРОТОКОЛІВ ПОСТВЕНЦІЇ СУЇЦИДІВ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ: ЗАПИТИ ОСВІТЯН

Актуальність проблеми, якій присвячено статтю, пов’язана з тим, що самогубство є третьою за частотою причиною смерті у віці 15-19 років, а у зв’язку з розвитком медіатехнологій суїцидальні ризики загострюються також для дітей молодшого віку. Під час війни кількість самогубств зменшується, проте у поствоєнний період високою є вірогідність зростання числа суїцидів серед усіх вікових, гендерних, соціальних груп населення. Створення дієвих механізмів профілактики суїцидів у системі загальної середньої освіти є нагальним завданням поствоєнного відновлення України. Метою статті є аналіз актуальних запитів представників освітньої сфери щодо імплементації протоколів третинної профілактики (поственції) суїцидів або їхніх спроб у закладі освіти. Представлено результати проведеного в березні 2021 р. анонімного опитування працівників психологічної служби системи освіти України (n=132), у тому числі 130 жінок і 2 чоловіків віком від 22 до 65 років. Виявлено два типи гіпотез щодо впливу повідомлень про дитячий суїцид на інших дітей. Респонденти, що поділяють «попереджувальну» гіпотезу, мають більш проактивні настановлення щодо власних дій у випадку суїциду або його спроби в закладі освіти, готові задіяти ширший інституційний контекст заходів та залучити на допомогу фахівців різних служб та інституцій. «Індуктивній» гіпотезі відповідає більш вузьке бачення поственційних заходів (допомогу слід запитувати лише у колег-психологів) або навіть заперечення можливості отримати або надавати будь-яку дієву допомогу. Обґрунтовано необхідність алгоритмізації протоколів третинної профілактики (поственції) суїцидів в закладі та психологічного забезпечення кризової взаємодії усіх залучених фахівців між собою, з представниками постраждалого колективу та із зовнішніми контрагентами впливу (громадою, медіа, органами управління освітою тощо).

третинна профілактика, суїцид, кризова взаємодія, заклад освіти, колектив, поственція.

1. Найдьонова Л., Зарицька Н. Проблема впливу медія на суїцид: еволюція пояснювальних моделей і українські реалії. Український психологічний журнал. 2019. № 1. С. 141–160.
2. Найдьонова Л., Чуніхіна С., Умеренкова Н. Особливості організації поственції суїциду (буліциду) у закладі освіти. Психологія кризових станів: наука і практика. 2021. С. 127–129.
3. Організаційна модель поственції суїциду (буліциду) або його спроби в закладі освіти: аналіз зарубіжного досвіду / Л. Найдьонова та ін. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2021. 48(51). С. 124–144.
4. Петухова Т.А. Безпека життєдіяльності в освітянському просторі. Наука і освіта. 2015. № 4. С. 153–158.
5. Слюсаревський М.М., Чуніхіна С.Л. Психологічна безпека людини в умовах інформаційного і технологічного стресу. Актуальні проблеми психологічної протидії негативним інформаційним впливам на особистість в умовах сучасних викликів: Матеріали методологічного семінару НАПН України 8 квітня 2021 року: зб. матеріалів. 2021. С. 317–327.
6. Amiri S. Prevalence of suicide in immigrants/refugees: a systematic review and meta-analysis. Archives of suicide research. 2020.
7. Bürgin D., Anagnostopoulos D. Impact of war and forced displacement on children’s mental health–multilevel, needs-oriented, and trauma-informed approaches. Eur child adolesc psychiatry. 2020.
8. Is exposure to suicide beyond kin associated with risk for suicidal behavior? / M. Maple et al. A Systematic Review of the Evidence. Suicide and Life- Threatening Behavior. 2016.
9. Jordan J. R. Postvention is prevention–The case for suicide postvention. Death studies. 2014. Vol. 41, no. 10. P. 614–621.
10. Kinman G., Torry R. Developing a suicide postvention framework for staff in primary healthcare. Occupational medicine. 2021. Vol. 71, no. 4-5. P. 171–173.
11. Lester D. Suicide during war and genocides. 2021.
12. Lester D. Suicide rates before, during and after the world wars. European psychiatry. 1994. Vol. 9, no. 5. P. 262–264.
13. Selakovic-Bursic S., Haramic E., Leenaars A. A. The balkan piedmont: male suicide rates pre-war, wartime, and post-war in serbia and montenegro. Archives of suicide research. 2006. Vol. 10, no. 3. P. 225–238.

// Наука і освіта. – 2022. – №2. – 44-53.

Анатолій Чустрак,
кандидат педагогічних наук,
доцент, приват-професор, кафедри гімнастики та спортивних єдиноборств,
Державнийзаклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

Петро Тодоров,
доцент, приват-професор кафедри дефектології Університету Ушинського,
заслужений працівник фізичної культури та спорту України

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СПОРТИВНИХ ЄДИНОБОРСТВАХ

На основі аналізу науково– методичної літератури та результатів педагогічного експерименту у статті підкреслені основні фактори підвищення ефективності тренувального процесу в спортивних єдиноборствах на різних етапах спортивного тренування. Дослідження показало, що спортсмени контрольних груп, тренування яких були акцентовані на підвищені фізичних та функціональних показників засобами традиційної базової техніки дзюдо та карате, комплексів формальних вправ, вправ загальної фізичної підготовки, вправ на гнучкість, витривалість та силу показали кращі результати в розвитку сили та швидкісно-силових якостей спортсменів, а борці експериментальних груп, тренування яких були акцентовані на виконання великої кількості спеціально– підготовчих вправ карате та дзюдо, вправ на приладах, вправ з партнером та спарингів, показали кращі результати у розвитку координаційних здібностей та результативності застосування вивчених прийомів на змаганнях. В експериментальній групі дзюдо за визначений час зросли показники швидкісно– силових якостей (стрибків через скакалку) – на 18%; силової витривалості: (згинань та розгинань рук в упорі лежачи – на 17%, підтягувань – на 50%, присідань – на 23%, піднімання тулуба з положення лежачи в сід – на 9,3%); технічної підготовленості: (кількості визначених кидків борцівського манекена – на 29,7%, кількості різних кидків борцівського манекена – на 33,3%, кількості результативних атакуючих дії під час змагань на – 82%, інтенсивність та темп ведення поєдинку – на 45,9%). В експериментальній групі карате за визначений час зросли показники швидкісно-силових якостей (стрибків через скакалку) – на 3,5%, силової витривалості: (згинань та розгинань рук в упорі лежачи – на 8%, підтягувань на перекладині – на 29%, присідань – на 5%, піднімання тулуба з положення лежачи – на 9,1%; технічної підготовленості: (кількості ударів по мішку руками – на 20,4%, кількості ударів по мішку ногами – на 30,9%, кількості результативних атакуючих дій під час змагань – на 21,7%, інтенсивність та темп ведення поєдинку – на 33,8%). Проведене дослідження підтвердило сталу взаємозалежність факторів загальної та спеціальної підготовки в дзюдо та карате, нерозривність та необхідність кожної із сторін спортивної підготовки на різних етапах спортивного тренування.

єдиноборства, загальна та спеціальна підготовка, етапи тренування.

1. Алексєєв А.Ф., Юхно Ю.О, Середа В.А. Дзюдо: Навчальна програма для дитячо– юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо– юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю та спортивних клубів. ФДУ. Київ, 2019. 115 с.
2. Ашмарин Б.А., Виноградов Ю.А. Теория и методика физического воспитания. Москва : Просвещение, 1990. 287 с.
3. Эльконин Д.Б. Психология игры. Москва : Просвещение, 1978. С. 234, 237–239.
4. Калмыков Е.В. Индивидуальный стиль деятельности в спортивных единоборствах. Москва : РГАФК, 1996. 129 с.
5. Камаев О.И., Тропин Ю.Н. Роль специальной силовой подготовки в борьбе. Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях : сборник статей VIII международной научной конференции, 3 февраля 2012 года. Белгород, Харьков, Красноярск : ХГАДИ, 2012. С. 73–77.
6. Компанієць Ю.А. Спеціальна фізична підготовка : підручник. Луганськ : РВВ ЛАВС, 2003. 558 с.
7. Костюкевич В.М. Теорія і методика спортивної підготовки у запитаннях і відповідях. Навчально-методичний посібник. Вінниця : Планер, 2016. 159 с.
8. Малиновский С.К. Методика совершенствования специальной физической подготовки акробатов на этапе начальной спортивной специализации : дис. канд. пед. наук : 13.00.04 . Москва : РГБ, 2003. Хабаровск, 2003. 121 с.
9. Маляр Е.І., Маляр Н.С. Загальна теорія підготовки спортсменів: Методичні рекомендації. Тернопіль, ТНЕУ : Економічна думка, 2019. 73 с.
10. Максименко Г.Н., Саенко В.Г. Физическая и техническая подготовленность каратистов высокой квалификации. Стратегия развития спорта для всех и законодательных основ физической культуры и спорта в странах СНГ : сб. науч. материалов. Cihinãu : USEFS, 2008. С. 343–345.
11. Нишияма Х., Браун Р. Каратэ или искусство борьбы «пустой рукой». Харьков : Рубикон, 1991. 120 с.
12. Озолин Н.Г. Настольная книга тренера: наука побеждать. Москва : ООО «Издательство Астрель» : «Издательство АСТ», 2003. 863 с.
13. Окрошидзе М.Г. Система управления учебнотренировочным процесом борцов высокой квалификации. Проблемы потенциал спортсменов высокой квалификации : сборник научных трудов. Тбилиси : ТГИФК, 1978. Т. 2. С. 118–122.
14. Орлов Ю.Л. Роль и специфика бросков в спортивном каратэ как средства повышения эффективности боя и зрелищности соревнований. Теория и практика физической культуры. 1999. № 2. С. 34–36.
15. Палатний А.Л. Вікові особливості початкової фізичної підготовки юних боксерів. Матеріали І Всеукр. конф. аспірантів галузі фізичної культури і спорту. Львів, ЛДІФК, 1997. С. 91–92.
16. Пістун А.І. Спортивна боротьба : навч. посібник. Львів : «Тріада плюс», 2008. 862 с.
17. Платонов В.Н. Общая структура многолетнего спортивного совершенствования. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте : учеб. пособие. Киев : Олимпийская литература, 2004. 808 с.
18. Родионов А.В. Практическая психология физической культуры и спорта. Москва : Юпитер, 2002. 185 с.
19. Фискалов В.Д. Спортивная система подготовки спортсменов : учебник. Москва : Советский спорт, 2010. 392 с.
20. Харченко С. Індивідуалізація тренувального процесу юних каратистів. Молода спортивна наука України : зб. наук. праць. Львів : ЛДУФК, 2004. Вип. 8. Т. 1. С. 401–405.
21. Шахмурадов Ю.А. Шестаков В.Б., Ерегина С.В. Вольная борьба: научно-методические основы многолетней подготовки борцов. 2-е изд., дополн. Махачкала. Теория и практика дзюдо : учебник. Москва : Советский спорт, 2011. 448 с.

// Наука і освіта. – 2022. – №2. – 39-43.

Микола Носко,
доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки,
психології та методики фізичного виховання,
дійсний член НАПН України,
заслужений діяч науки і техніки України

Ольга Мехед,
доктор педагогічних наук, доцент кафедри біології,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПІДГОТОВКИ ДО СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті визначено сутність, особливості та основні аспекти науково-дослідницької роботи студентів як однієї із складових частин соціально-педагогічної діяльності в роботі вчителя біології та основ здоров’я. Мета дослідження полягала у виявленні основних аспектів та обґрунтуванні теоретичних засад підготовки майбутніх учителів біології та основ здоров’я до науково-дослідницької діяльності, для чого було розкрито теоретичні засади підготовки майбутніх учителів до науково-дослідницької діяльності й визначено коло питань, що потребують наукового розв’язання; обґрунтувано сутність, структурні компоненти, критерії та рівні сформованості готовності майбутніх учителів біології та основ здоров’я до науково-дослідницької діяльності; визначено теоретичні основи концепції педагогічного впливу на процес підготовки майбутніх учителів до науково-дослідницької діяльності. Використано такі методи дослідження: аналіз наукової, психолого-педагогічної, навчально-методичної та спеціальної літератури, інформаційних джерел з проблеми дослідження; синтез та узагальнення теоретичних положень, розкритих у науковій та навчально-методичній літературі; узагальнення власного педагогічного досвіду підготовки майбутніх учителів до здійснення науково-дослідницької діяльності в процесі навчання, а також практичного досвіду педагогів. Охарактеризовано основні аспекти науково-дослідницької діяльності здобувачів освіти у педагогічному закладі вищої освіти. Обгрунтовано теоретичні засади підготовки майбутніх учителів біології та основ здоров’я до науково-дослідницької діяльності. Встановлено, що дієвим чинником системи професійної підготовки майбутніх учителів біологія та основ здоров’я до соціально-педагогічної діяльності є організація їхньої науково-дослідницької роботи, яка чітко реалізується в три етапи: залучення до виконання посильних завдань із використанням методів науково-педагогічного дослідження у процесі психолого-педагогічної діагностики школярів та окремих елементів соціально-виховного процесу; вивчення кращого педагогічного досвіду вітчизняних і зарубіжних педагогів з окресленої проблеми, проведення соціально-педагогічних досліджень у закладах загальної середньої освіти. Перспективи подальших досліджень полягають у тому, щоб встановити та охарактеризувати етапи й рівні засвоєння студентами основних видів соціально-педагогічної діяльності вчителя біології та основ здоров’я, описати методику формування відповідних компетенцій майбутніх педагогів.

вчитель біології та основ здоров’я, науково-дослідницька робота, освітній процес, професійна діяльність, соціально-педагогічна діяльність.

1. Артеменко О.В. Підготовка майбутніх учителів філологічних спеціальностей до науково-дослідницької діяльності : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04. Дніпро, 2017. 327с.
2. Будник О.Б. Теоретичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної діяльності : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04. Житомир, 2015. 42 с.
3. Мехед О.Б. Формування здорового способу життя як важлива частина виховання та соціалізації підростаючого покоління. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. 2019. Вип. 4(160). С. 84–88.
4. Мехед Д.Б., Мехед О.Б., Швидкий А.Л. Роль інформаційно-комунікаційних технологій у мотивації навчальної діяльності студентів. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Збірник наукових праць. Випуск 31. Київ-Вінниця : ТОВ: фірма «Планер», 2012. С. 417– 422.
5. Druz V.A., Iermakov S.S., Nosko M.O. The problems of students’ physical training individualization. Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports. 2017. Vol. 21(2). P. 4–12.
6. Griban, G., Myroshnychenko, M., Tkachenko, P. (2021). Psychological and pedagogical determinants of the students’ healthy lifestyle formation by means of health and fitness activities. Wiadomości Lekarskie, 2021; 74 (5), 1074–1078.
7. Ivashchenko О., Khudolii О., Yermakova Т. Factorial and discriminant analysis as methodological basis of pedagogic control over motor and functional fitness of 14–16 year old girls. Journal of Physical Education and Sport ® (JPES), 2016. 16(2). Р. 442 – 451.
8. Nosko, M., Mekhed, O., Ryabchenko, S. The influence of the teacher’s social and pedagogical activities on the health-promoting competence of youth. International Journal of Applied Exercise Physiology, 9(9), 2020. 18–28.
9. Sitovskyi, A., Maksymchuk, B., Kuzmenko, V., Nosko, Yu., Korytko, Z., Bahinska, O. Maksymchuk, I. (2019). Differentiated approach to physical education of adolescents with different speed of biological development. Journal of Physical Education and Sport. 19(3). 1532–1543.

// Наука і освіта. – 2022. – №2. – 31-38.

Світлана Литовченко,
доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник,
завідувач відділу освіти дітей з порушеннями слуху,
Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка
Національної академії педагогічних наук України,
вул. М. Берлинського, 9, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0001-4667

Віталій Литовченко,
інтерн,
Українська військово-медична академія,
вул. Московська, 45/1, корп. 33, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1869-6168

ПІДГОТОВКА БАТЬКІВ ДО ОЦІНКИ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ В ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРАХ: ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ КОМУНІКАЦІЇ

Інновації в галузі спеціальної педагогіки та психології зумовили реорганізацію системи консультативно-діагностичної допомоги, відтак інклюзивно-ресурсні центри стали першою ланкою у визначенні індивідуальної траєкторії здобуття освіти дитиною з особливими освітніми потребами. Водночас у надважкий період воєнного часу особливо важливим є налагодження ефективної комунікації, уважне ставлення до психологічного стану батьків, зниження рівня їхньої тривожності. З огляду на зазначене виникає необхідність визначення та презентації рекомендацій для батьків, зокрема щодо відвідування інклюзивно-ресурсних центрів, проведення комплексної оцінки розвитку дитини, що спираються на чинні нормативні документи та враховують освітні новації. Мета статті – розробити рекомендації для батьків, які планують проведення комплексної оцінки розвитку дитини в інклюзивно-ресурсному центрі, на основі ключових цінностей сучасної освіти (толерантності, поваги до відмінностей, свободи вибору, пріоритету інтересів дитини, цінності дитинства та співпраці з родиною, акцентуванні на індивідуальних потребах і можливостях). Використано методи аналізу нормативних документів, літературних джерел, результатів сучасних досліджень, представлених у наукових виданнях, що включені до наукометричних баз даних PubMed, Index Copernicus, Ulrich’s Periodicals, Google Scholar, Web of Science, Scopus тощо. У межах емпіричного дослідження проаналізовано організацію проведення комплексних психолого-педагогічних оцінок розвитку дітей та здійснено опитування батьків на базі Інклюзивно-ресурсного центру № 3 Деснянського району м. Києва за допомогою Google forms (упродовж 2019–2022 рр.). У дослідженні взяли участь понад 50 педагогів, які працюють в інклюзивно-ресурсних центрах міста Києва, та близько 120 сімей. Результати дослідження дають підстави зробити такі висновки: аналіз нормативно-правових документів, психолого-педагогічної літератури свідчить про актуальність проблеми діяльності інклюзивно-ресурсних центрів (особливої уваги потребує питання інформаційної та методичної підтримки батьків щодо організації комплексної оцінки розвитку дитини в інклюзивно-ресурсному центрі); визначено рекомендації для батьків, які планують проведення комплексної оцінки розвитку дитини в інклюзивно-ресурсному центрі; апробація розроблених рекомендацій дала змогу відзначити зниження психоемоційної напруги в батьків (35% респондентів), суттєво розширити їхні уявлення про процедуру здійснення оцінки розвитку в інклюзивно-ресурсних центрах (65% опитаних), покращити компетентність батьків в аналізі отриманих даних від фахівців та навчити їх більш умотивовано підходити до організації супроводу дитини в закладі освіти (45% респондентів).

інклюзивно-ресурсний центр, діти з особливими освітніми потребами, комплексна оцінка розвитку дитини, комунікація фахівців, поради батькам.

1. Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр : Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 545 / Кабінет Міністрів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/545-2017-%D0%BF#Text (дата звернення: 23.06.2022).
2. Литовченко С. Діяльність ІРЦ у системі підтримки дітей з особливими освітніми потребами: актуальні питання. Особлива дитина: навчання і виховання. 2019. № 4(93). С. 30–36.
3. Жук В., Литовченко В., Литвинова В. Новий формат освітнього середовища: діти з порушеннями слуху у дошкіллі : навчально-методичний посібник. Київ : ФОП Симоненко О.І., 2019. 280 с.
4. Educational Leadership to Create Authentic Inclusive Schools: The Experiences of Principals in a Canadian Rural School District / A. Irvine, J. Lupart, T. Loreman, D. McGhie-Richmond. Exceptionality Education International. 2010. Vol. 20. № 2. P. 70–88. DOI: https://doi.org/10.5206/eei.v20i2.7664.
5. Данілавічютє Е. Діти з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі. Особлива дитина: навчання і виховання. 2018. № 3(87). С. 7–19.
6. Засенко В., Прохоренко Л. «Особливі діти» в умовах особливого навчального року: наукова доповідь на веб-конференції «Учені НАПН України – українським вчителям» (27 серпня 2020 р.). Вісник Національної академії педагогічних наук України. 2020. № 2(2). С. 1–6. DOI: https://doi.org/10.37472/2707-305X-2020-2212-4.
7. Колупаєва А., Таранченко О. Інклюзивна практика: технології навчання : навчально-методичний посібник. Харків : Літера ЛТД, 2019. 160 с.
8. Adaptive Potential of Young People as a Factor af Mental Health-Preserving / O. Lytvynenko, L. Zlatova, V. Zasenko, L. Prokhorenko, V. Lunov. Journal of History Culture and Art Research. 2020. Vol. 9. № 3. Р. 374–385. DOI: https://doi.org/10.7596/taksad.v9i3.2846.
9. Компанець Н., Луценко І., Коваль Л. Організаційно-методичний супровід дитини з особливими освітніми потребами в умовах ЗДО : навчально-методичний посібник. Київ : Видавнича група «Атопол», 2018. 100 с.
10. Організаційно-методичні засади діяльності інклюзивно-ресурсних центрів : навчально-методичний посібник / за заг. ред. М. Порошенко та ін. Київ, 2018. 252 с.
11. Литовченко С. Система автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів: контент щодо особливих освітніх потреб. Вісник післядипломної освіти. Серія «Педагогічні науки». 2020. Вип. 13(42). С. 123–140. DOI: https://doi.org/10.32405/2218-7650-2020-13(42)-123-139.
12. Методичні рекомендації для інклюзивно-ресурсних центрів щодо визначення категорій (типології) освітніх труднощів у осіб з ООП та рівнів підтримки в освітньому процесі / Л. Прохоренко, Н. Ярмола та ін. Київ : Інститут спеціальної педагогіки та психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, 2021. 198 с. URL: https://ispukr.org.ua/?page_id=8429#. Yrcvy3ZBxPY (дата звернення: 23.06.2022).
13. Данілавічютє Е. Інноваційна концепція визначення функціонально-мовленнєвих освітніх труднощів у осіб з особливими потребами. Діти з особливими потребами: від рівних прав – до рівних можливостей : матеріали VІІ Міжнародного конгресу зі спеціальної педагогіки та психології, м. Київ, 7–8 жовтня 2021 р. Київ, 2021. C. 47–55.
14. Бех І. Компонентна технологія сходження зростаючої особистості до духовних цінностей. Горизонт духовності виховання : колективна монографія / уклад. : Й. Кевішас, О. Отич. Вільнюс : Zuvedra, 2019. С. 39–54.
15. Савченко О. Екологія дитинства: В.О. Сухомлинський і сучасна початкова школа. В. Сухомлинський у роздумах сучасних українських педагогів : монографія / упор. : О. Сухомлинська, О. Савченко. Луганськ, 2012. С. 117–126.
16. Сухомлинська О. Толерантність як підхід до розгляду ідей В. Сухомлинського про дитину. Історико-педагогічний альманах. 2015. № 1. С. 7–12.
17. Deppeler J., Aikens K. Responsible innovation: designing schools for tomorrow’s learners. Monash, 2020. URL: http://cog-live.s3.amazonaws.com/n/1271/2020/Mar/09/ewCXjRsz4Q0sAlmLeiiQ.pdf (date of access to the resource: 23.06.2022).
18. Baigorri M., Crowley C., Bukari B. Collaborative efforts to improve opportunities for children with intellectual and developmental disabilities in Ghana. Perspectives of the ASHA Special Interest Groups. 2019. Vol. 4. Iss. 5. P. 1140–1147. DOI: https://doi.org/10.1044/2019_PERSSIG17-2019-0020.
19. Special educational support in children and adolescents with Autism Spectrum Disorder in Germany: Results from a parent survey / L. Bürki, J. Höfer, I. Kamp-Becker, L. Poustka, V. Roessner, S. Stroth, N. Wolff, F. Hoffmann, C. Bachmann. Research in Developmental Disabilities. 2021. Vol. 112. Art. 103931. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ridd.2021.103931.
20. Feelings and perceptions of French parents of internationally adopted children with special needs (SN): Navigating the triple stigma of foreignness, adoption, and disability / L. Miller, E. Pinderhughes, M.-O. Pérouse de Montclos, J. Matthews, J. Chomilier, J. Peyre, J. Vaugelade, F. Sorge, J.-V. de Monléon, A. de Truchis, O. Baubin. Children and Youth Services Review. 2021. Vol. 120. Art. 105633. DOI: https://doi.org/10.1016/j.childyouth.2020.105633.
21. Parental self-efficacy and family quality of life in parents of children with autism spectrum disorder in China: The possible mediating role of social support / Yongshen Feng, Xuezhen Zhou, Xiuqun Qin, Guiyi Cai, Yeqing Lin, Yongli Pang, Biyuan Chen, Tao Deng, Lifeng Zhang. Journal of Pediatric Nursing. 2022. Vol. 63. Р. 159–167. DOI: https://doi.org/10.1016/j.pedn.2021.10.014.