// Наука і освіта. – 2024. – №4. – 51-55.

Ірина Кучманич,
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри психології,
Чорноморський національний університет імені Петра Могили,
вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6954-6082

КОМПОНЕНТИ ТА ЕТАПИ СЕПАРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИНАХ

Процес сепарації є вельми важливим у розвитку особистості. У загальному розумінні сепарація – це від’єднання дитини від значущого дорослого (зазвичай мами чи іншої особи, яка є опікуном), в результаті чого особистість набуває усвідомлення власного Я, самостійність та автономію. У межах системного підходу сепарацію розуміють як процес диференціації в сімейній системі, в результаті чого в особистості формуються навички розрізнення власних емоційних та інтелектуальних процесів. Саме це становить підґрунтя для формування ідентичності особистості та подальшої її ефективної соціалізації та адаптації. Мета дослідження – схарактеризувати основні компоненти та етапи сепараційного процесу в межах дитячо-батьківської підсистеми; описати патерни батьківської поведінки, які перешкоджають ефективному процесу від’єднання дитини. У дослідженні було використано комплекс теоретичних методів дослідження: аналіз, синтез та узагальнення дослідних даних із окресленої проблематики. Оскільки сепарація є доволі складним процесом, виокремлюють певні його компоненти, які водночас описують й різні сторони феномена. Так, схарактеризовано когнітивно-поведінковий компонент (можливість дитини мати власні судження, чітке усвідомлення власних особливостей), емоційний (можливість витримати й пережити складні емоційні переживання: провину, тривогу, злість тощо) та комунікативний (можливість кожного із учасників сепарації усвідомлювати іншого, як окрему особистість). Доведено, що сепарація – процес тривалий та поетапний. У роботі схарактеризовано певні етапи формування особистості та визначено таку поведінку батьків, яка може перешкоджати ефективному процесу від’єднання дитини з батьківської підсистеми. Так, описано етап 1 року життя дитини, як початок процесу сепарації; вік 3-х років; підлітковий період онтогенезу; доросле життя (з 17–18 років). Визначено, що особистість, яка не пройшла процес сепарації, має певні характеристики, серед яких визначальною є психологічна залежність від іншої особи. Через це, люди, які не пройшли сепарацію, мають проблеми з вибудовуванням взаємин із партнером у подальшому житті.

сепарація, дитячо-батьківська підсистема, залежність, розвиток дитини, ідентичність

1. Кульчицька А., Полікарчик С. Психологічний аналіз проблеми психоемоційних станів особистості в умовах сепарації. Психологічні перспективи. 2023. Вип. 41. С. 133–145.
2. Kerr M., Bowen, M. The Emotional System in Family Evaluation. M.E.N-Y: Norton & Company, 1988. 405 p.
3. Hoffman J.A. Psychological separation of late adolescents from their parents. Journal of Counseling Psychology. 1984. 31. P. 170–178.
4. Mahler M. S. A study of the separation individuation process and its possible application to borderline phenomena in the psychoanalytic situation. Psychoanal. Study Child, 1971. P. 403–424.
5. Weinhold J., Weinhold B. Breaking Free of the Co-dependency Trap. New World Library: Novato, CA. 2008. 245 p.