// Наука і освіта. – 2016. – №9. – 9-16.

Тамара Семенівна Яценко,

доктор психологічних наук, професор, академік НАПН України,

завідувач кафедри глибин

ної психокорекції та психолого-соціальної реабілітації,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,

бул. Шевченко, 81, м. Черкаси, Україна

---

ПРОБЛЕМА ПРИНЦИПУ ДОДАТКОВОСТІ В ГЛИБИННОМУ ПІЗНАННІ ПСИХІКИ

У статті представлено глибинний підхід до пізнання психіки в її цілісності (свідоме/несвідоме). Розкрито функціональні відмінності сфери свідомості і несвідомого в аспекті асиметричності. Несумісність двох сфер психіки породжує необхідність пошуку засобів цілісної самопрезентації суб’єкт, а в візуалізованих, опредмечених формах. Стверджується, що символ і архетип є взаємопов’язаними поняттями, причетними до візуалізації суперечливої сутності психіки суб’єкта. Факт непрезентованості несвідомого в свідомому «Я» суб’єкта зумовлюють необхідність запровадження опосередкованих засобів самовираження психіки, об’єктивно представлених у сфері спостереження. Обґрунтовується введення принципу додатковості, запозиченого з квантової фізики в психологію, який організаційно структурує методологію глибинного пізнання психічного і відкриває перспективи пізнання психіки в її індивідуальній неповторності. Цей принцип реалізується на основі принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого і принципу «з іншого». Ґрунтуючись на факті, що сферам свідомості та несвідомого характерна як автономія, так і взаємовіднесеність, стверджується, що порушення взаємозв’язків між ними призводить до виникнення особистісних проблем у суб’єкта, які можуть бути розв’язані в діагностично-корекційному процесі з професійно побудованим діалогом. Адекватність реалізації принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого задає професійний формат діагностично-корекційної процедури надання допомоги людині. При спробах автономного пізнання сфер психіки (наприклад, академічний і проектний підходи) порушується цілісність, адекватність пізнання, що суперечить принципу додатковості. Описуються витоки формування методу АСПП (активного соціально-психологічного пізнання), пов’язані з вирішенням проблем педагогічного спілкування, взаємодії педагога з вихованцем, а також наводяться пізніше отримані результати розробки науково-практичних (методологічних) основ глибинного пізнання психіки. Особливу увагу приділено становленню методу АСПП, для якого характерно слідування «за феноменом психіки», орієнтуючись на пробудження у респондента інстинкту самозбереження – провідного (головного) і неперевершеного мотиватора особистісних змін. Випробовувані суб’єктом особистісні проблеми приглушують інстинкт самозбереження, що каталізує виникнення тенденції до психо-логічного імпотування психіки. Запровадження принципу додатковості зумовлює єдність проблеми надання оптимальної допомоги людині з завданнями наукового пізнання феномена психічного.

архетип, глибинне пізнання (корекція), розвиток, цілісність психіки (свідоме/несвідоме), принцип додатковості (невід’ємність сфер свідомого і несвідомого, принцип «із іншого»), метод АСПП, свідоме, несвідоме.

 

1.Андрущенко,В.П., Яценко,Т.С. Філософсько-психологічні проблеми методології пізнання психіки / В. П.Андрущенко, Т.С.Яценко // Психологія і суспільство: укр. теор.-методол. соціогуманіт. часопис. – 2012.–No. 3. –С.3–77.

2.Кирьянов, Д.Дополнительность и проблемы современного диалога науки и богословия // http://www.bogoslov.ru/text/255941.html

3.Шерозия,А.Е. Диалектика, принцип дополнительности и проблема познания психологической целостности: к неклассически ориентированной стратегии научного эксперимента в психологии /А.Е.Шерозия // Бессознательное : в 4 т. / [под ред.:Ф.В.Бассина, А.С.Прангишвили, А.Е.Шерозия].–Тбилиси : Мецниереба, 1978.–Т. 3.–С. 751–788.

4.Яценко, Т.С., Глузман, А.В. Методология глубинно-коррекционной подготовки психолога /Т.С. Яценко. – Днепропетровск: Инновация, 2015 – С. 34.