Н

У сучасній психологічній науково-емпіричній літературі діагностика когнітивного аспекту ідентичності та її складових не одержала належного відбиття в розробках психодіагностичного інструментарію [1, 5, 7]. До стандартизованих методів психодіагностики індивідуальних особливостей когнітивної ідентичності можна віднести ряд надійних методик: "Хто я такий?" М. Куна та її модифікації, запропонованої С.Зучером; техніка репертуарних ґрати (Repertory Grid Technique) G. Kelli; метод Q – сортування" W.Stephensonа, "Інтерв’ю для визначення моделі ідентичності" Дж. Марсіа та С.Арчера; рисункові методики, проективні методики. Однак, деякі методики дозволяють розкрити тільки особливості сприйняття собі, що розглядається часто як складова когнітивної ідентичності [2]. Непряму інформацію про структуру когнітивних складових ідентичності можна одержати за допомогою рисункових методик та психометричних тестів [1].

Серед вітчизняних психодіагностичних інструментів, що дозволяють вияснить індивідуальні розходження у когнітивної організації особистості, категоріальної системі знань про себе можна назвати тест "Смисложиттєвих орієнтації" Д.Н. Леонтьєва (СЖО) і методику Е.Б. Фанталової "Рівень співвідношення цінності й доступності в різних життєвих сферах" (УСЦД). Зазначений інструментарій був проаналізований нами для розробки системи діагностики когнітивного компонента інтегральної ідентичності особистості. Отже, актуальність і недостатнє вивчення зазначеної проблеми зумовили мету нашого дослідження: обґрунтувати психологічні вимоги та розробити комплекс психодіагностичного інструментарію, що досліджує когнітивний компонент інтегральної ідентичності особистості.

Відповідно до поставленої мети дослідження були встановлені такі задачі: 1) уточнити поняття "когнітивний компонент інтегральної ідентичності особистості" (КІ); 2) провести теоретико-емпіричний аналіз психодіагностичної літератури та розробити комплекс психодіагностичних методів, що діагностує когнітивний компонент інтегральної ідентичності.

Відповідно до мети нашого дослідження, уточнимо поняття інтегральна ідентичність особистість (Ін.Ід.О), що розуміється нами як психологічне явище (розглядається як континуальна-ієрархічна структура особистості) і як процес (з характерною логікою свого розвитку та становлення) [5].

Спираючись на положення О.П. Саннікової, про континуально-ієрархічний підхід до структури особистості і мета-характеристики індивідуальності, з позицій цього підходу в структурі інтегральної ідентичності особистості (Ін.Ід.О) можна виділити три рівні: 1) формально-динамічний, 2) змістовно-особистісний та 3) соціально-імперативний [3].

До мета-характеристик індивідуальності окрім формально-динамічних показників належать також характеристики якісного рівня особистості (когнітивні, емоційні, дійові, регулятивні), які містять інформацію про якісну сутність її властивостей. На основі аналізу наукових даних про ідентичність і уявлення про мета-характеристики індивідуальності в якісній структурі інтегральної ідентичності особистості було виділено когнітивний (КІ), емоційний (ЕІ) та поведінковий компоненти (ПІ). Основний теоретико-емпіричний інтерес у даному дослідженні представляє когнітивний компонент ідентичності.

Так, когнітивному компоненту ідентичності в наукових дослідженнях приділяється достатня увага, вона розглядається такими авторами, як Э. Эріксон, А. Тешфел, Дж. Тернер, Е.П. Белінська, Дж. Марсіа, Р. Бернс, Г. Брейкуэлл, Л.Б. Шнейдер, Н.И. Сарджвеладзе й ін. [2, 6, 7]. З погляду А. Тэджфела [6] когнітивний аспект ідентичності розглядається як частина індивідуальної Я-концепції, що формується на основі власного знання про своє місце в групі разом з оцінкою й емоційним проявленим цього членства.

Когнітивно-орієнтованими авторами ідентичність визначається як категорія, у якій виражається зміст соціального досвіду людини. Так, О.О. Савина представляє когнітивний компонент ідентичності особистості як систему рольових і персональних самокатегоризацій. З погляду Л.Б. Шнейдер, когнітивний компонент ідентичності, окрім установок про навколишній світ і свого місці в ньому, містить у собі операції рефлексії, що забезпечують рефлексивні процеси й дозволяють розвивати інші компоненти ідентичності.

Уточнимо поняття "когнітивний компонент" інтегральної ідентичності особистості. У сучасній психологічній літературі деякі складові ідентичності особистості розглядаються часто як когнітивні категорії: "Я-концепція", "когнітивна організація", "суб'єктивна схема", "категоріальна система знань", "внутрішня конструкція", "сприйняття себе", "суб'єктивні уявлення про себе", - які безсумнівно впливають на поводження особистості і її стратегії життєвого вибору [4, 5, 6, 7].

Узагальнюючи інформацію про розглянуте поняття, можна констатувати, що в сучасній психології когнітивний компонент ідентичності визначають через систему знань, уявлень про власні особливості (Я - концепція або Я - образ) і через усвідомлення відмітних від інших людей ознак свого "Я" [4].

Опираючись на розглянуті підходи й теоретичні положення, нами було визначене поняття когнітивного компонента інтегральної ідентичності – сукупність уявлень і знань особистості про себе, суб'єктивні уявлення про свої когнітивні якості, які супроводжуються переживаннями безперервності й тотожності власного "Я" [5].

Оскільки в цьому дослідженні когнітивна ідентичність вивчається як складова багатокомпонентної ієрархічно-структурованої властивості особистості, детально зупинимось на тих методиках, в яких теоретичною основою є погляд на когнітивну ідентичність як на особистісну рису.

До такого типу методик, відносяться стандартизовані тест-опитувальники, що складаються із тверджень і стосуються уявлень й відносин досліджуваного до самого себе в різних життєвих сферах. До таких опитувальників ставляться, наприклад, шкала "Я-концепції" А. Tennesi [1]. Опитувальник містить пункті що дозволяють дати аналіз уявленням людини про свою "Я-концепцію", які розглядаються когнітивно-орієнтованими авторами як показники когнітивної ідентичності. В цьому тест-опитувальнику представлено показники по рядкам: 1) самокритичність; 2) самозадоволеність; 3) поводження. Також представлені показники по стовпцям: 1) "моральне Я"; 2) "фізичне Я"; 3) "особистісне Я"; 4) "сімейне Я"; 5) "соціальне Я". Шкала "Я-концепції" виявляє специфічні форми уявлень до себе як до морального суб'єкта, як до члена соціуму й глобальне самовідношення. Цей опитувальник також дозволяє дати диференційований висновок про уявлення й самовідношення на відміну від змістовного аспекту "Я-концепції" (самоідентичності).

Шкальна техніка (стандартизована методика) семантичний диференціал Ч.Оскуда [2] також застосовується при аналізі когнітивних особливостей "Я-концепції" як метод якісного й кількісного індексування значень при вимірі уявлення й відношення особистості до об'єктів, аналізу соціальних установок, ціннісних орієнтацій, суб'єктивно-особистісного змісту, розходження аспектів самооцінки й т.д.

Тест-опитувальник само відношення [1], також заснований на принципах стандартизованого самозвіту, спрямований на дослідження комплексу факторів уявлень й відносини до себе. Методика містить 62 пункту, сформульованих у вигляді тверджень. У результаті факторного аналізу виділені чотири шкали: самоповага, аутосимпатія, самоінтерес, очікуване відношення від інших і узагальнений фактор "глобальне самовідношення".

На підставі метода створеного Дж. Марсіа "Незавершені речення", його послідовники сконструювали полу-стандартизовані опитувальники діагностики статусів ідентичності. Необхідно уточнити, що кожний статус ідентичності можна розглянути як стадію розвитку ідентичності, яка має власні характерні особливості у когнітивної, емоційної й поведінкової сфері життєдіяльності.

Отже, в одному з розроблених методів, до кожного пропонованого питання давалося дві альтернативних відповіді, один із яких діагностував стан досягнутої ідентичності (J.Marscia, 1967). В іншому методи "Інтерв’ю для визначення моделі ідентичності" Дж. Марсіа та С.Арчера, для кожної із трьох областей інтерв'ю - професійної, релігійної, політичної - були сформульовані по двох пропозиції, що діагностують один із чотирьох статусів ідентичності - дифузійна ідентичність, мораторій на досягнення ідентичності, вирішена ідентичність і досягнута ідентичність [4].

Опираючись на погляди А.Бодалева, В.Столина можна констатувати, що стандартизовані самозвіти, при відносній зручності їхнього застосування й обробки, володіють рядом недоліків [1]. Вони нав'язують суб'єктові оцінку по параметрах, які, можливо, не є значимими для його "Я". У результаті може виникнути деякий "фантомний" психологічний опис. Також винесення категоричних суджень щодо значимих для суб'єкта особистісних параметрів натрапляє на внутрішній опір. Значення слів володіють крім предметного, також і афективним значенням. Це приводить до того, що семантична структура самоопису виявляється нестійкою [1].

До не стандартизованих самозвітів ставляться розгорнуті самоописи, щоденникові записи, відповіді на питання анкети або інтерв'ю. Оскільки "Я-концепція" і стан ідентичності, так чи інакше, проявляється в кожному з вище наданих прийомів, проявляється можливість застосування до деякої сукупності тестів процедуру контент-аналізу.

В області інтеракціонізму на основі контент-аналізу створений тест двадцять тверджень "Хто Я?", автором якого є М. Кун і Т. Макпартленд (1984). В основі цієї методики лежить теоретичне подання про те, що основою організації й спрямованості поводження людини є наявні в нього установки на себе ("соціальне-Я", "особисте-Я" або ідентичність). Випробуваним пропонувалося дати 20 спонтанних відповідей на питання: "Хто Я?". Аналіз даних досліджень дозволив виділити ряд категорій, які згодом використовувалися в контент-аналізі: соціальні групи й категорії, суб'єктивні згадування, ідеологічні переконання, інтереси й захоплення, прагнення й мети, самооцінки, особливості самосприйняття.

Ряд авторів відзначають, що тест "Хто Я?" у його різних варіантах зізнається найбільш адекватним при дослідженні ідентичності та її когнітивних складових [6]. За допомогою даного тесту можна діагностувати такі категорії, як прийняття себе, якості особистості, почуття, переживання й мотиви, самооцінка.

Основне достоїнство стандартизованих самозвітів із застосуванням контент-аналізу складається "у потенційному багатстві відтінків самоопису й у можливості аналізувати самовідношення, виражене мовою самого суб'єкта, а не нав'язане йому мовою дослідження. З іншої сторони контент-аналіз обмежує можливість обліку індивідуальної своєрідності випробуваного шляхом накладення готової схеми категорій" [1, С. 366].

У проективних техніках ряд показників використовуються для аналізу різних аспектів когнітивної ідентичності, що вислизають при аналізі прямого самозвіту. По-перше, ті несвідомі компоненти когнітивної організації особистості, які припускають внутрішні особистісні захисти, що не допускають це когнітивні особливості до усвідомлення. По-друге, "небажана" самооцінка когнітивних складових ідентичності, що суперечить соціально-прийнятним зразкам особистості.

До найбільш адекватних методик, що дозволяють досліджувати когнітивні аспекті ідентичності ставляться: 1) експресивна методика малювання людини K. Machover [2]. Однак при інтерпретації існує деяка невизначеність: чи ставиться той або інший аспект малюнка до "Я-концепції" і когнітивної організації особистості або до образотворчої здатності людини. У зв'язку із цим Г.Хоментаускасом були виділені графічні, діагностичні особливості малювання: підлога, форма частин, пропуск деталей, орієнтація малюнка на аркуші. Однак і ці особливості часто не мають досить теоретичного й емпіричного обґрунтуваннях [2].

Тематичний апперцептивний тест H. Murrey також належить до проективних методів. Його використання засноване на тої ідеї, що опис героя розповіді, відбиває подання оповідача про себе й свої когнітивні особливості ідентичності [1, 2].

Однак дослідження когнітивних особливостей ідентичності за допомогою проективних методик зіштовхується з поруч методичних і теоретичних проблем. Перша пов'язана з вибором емпіричних індикаторів досліджуваних категорій. Друга складається у відсутності простих і валідних критеріїв зіставлення проективних показників когнітивної ідентичності особистості. Також, використання даних психологічних тестів натрапляє на теоретичну проблему розробки обґрунтованої й несуперечливої системи категорій, що могла б бути покладена в основу процедури кодування проективного змісту [1]. Як виявляється з наведеного аналізу, всі перераховані групи методів мають свої достоїнства й недоліки. Таким чином, аналізуючи методи вивчення когнітивного компоненту ідентичності, можна констатувати, що останнім часом намітилася тенденція до комплексного використання різних методик, одночасному застосуванню різних підходів. Намітився в цьому напрямку психодіагностики перехід від використання різноманітних методів (інтроспекції, реєстрації поводження та інші), до добування інформації про ідентичність у комплексі всіх її вимірів. При цьому використовуються комбінації різних шкальних опитувальників, самоописів, щоденникових записів. Характерною рисою сучасних досліджень ідентичності є розгляд її в єдності із соціальними процесами, які створюють умови існування й зміни ідентичності.

Відповідно до інших завдань нашого дослідження було розроблено комплекс психодіагностичних методів, що діагностує когнітивний компонент інтегральної ідентичності. Цей комплекс методів дозволів дослідити співвідношення між показниками когнітивного компонента інтегральної ідентичності (КІ) та показниками формально-динамічного рівня (якісного рівня), змістовно-особистісного й соціально-імперативного рівня інтегральної ідентичності особистості.

Наше дослідження проводилось на вибірці, що складається з 295 осіб, що є слухачами відділення перепідготовки кадрів зі спеціальності "Психологія" Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського.

В комплекс психодіагностичних методик ввійшли ті, які діагностують не лише когнітивний компонент інтегральної ідентичності, а також показники формально-динамічного, змістовно-особистісного, соціально-імперативного рівня.

Для діагностики когнітивного компоненту ідентичності (якісний рівень) нами використовувалось стандартизоване інтерв’ю Дж.Марсіа й С.Арчер "Інтерв’ю для визначення моделі ідентичності", "Хто я такий?" М. Куна, і її модифікація, що запропонована С. Зучером. Була створена оригінальна стандартизована схема додаткового контент-аналізу для двох тест-опитувальників "Інтерв’ю для визначення моделі ідентичності" й "Хто я такий?". Ця схема аналізу дозволила діагностувати когнітивні компоненті інтегральної ідентичності особистості: суб’єктивні уявлення про когнітивні якості "Я-концепції" (СКЯ); рольову (РСК) та персональну самокатегорізацію (ПСК).

Для діагностики формально-динамічних показників інтегральної ідентичності була застосована методика "Формально-динамічні показники інтегральної ідентичності особистості" А.В.Сергеєвої, заснованої на принципах методики Дембо-Рубинштейна "Розташування себе на умовній шкалі". Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні (шкалюванні) досліджуваними ряду характеристик, таких як стійкість ідентичності (СІ), відчуття тотожності себе (ВТС), потреба у пошуках себе (ППІ), легкість знаходження своєї ідентичності (ЛЗІ), таких як стійкість ідентичності особистості (СІ), гнучкість в зміні ідентичності (ГЗІ), широта у пошуках ідентичності (ШПІ), безперервність у пошуках ідентичності (БПІ), активність в побудові своєї ідентичності (АПІ), інтегральний показник ідентичності (ІнПід-ФД).

Для діагностики змістовно-особистісного рівня інтегральної ідентичності було застосовано опитувальник 16PF "Багатофакторне дослідження особистості" Р. Кеттела, який охоплює широкий спектр особистісних ріс пов’язаних з даним феноменом; "Особистісна готовність до змін" Голда, Холла, в адаптації Н.О.Бажанової та Г.Л.Бардієр. Означені тест-опитувальники дозволили діагностувати показники особистісного рівня ІнІдО: стійкість "Я-системи"(С "Я"), особистісна готовність до змін (ОГЗ), особливості само відношення (ОС) та самоцінність(СЦ), інтегральний показник особистісного рівня (ІнПід-О).

Для діагностики змістовного компонента (ідентична спрямованість) нами застосовувався тест М.Куна "Хто я такий?" в адаптації О.О.Савиної, що дозволило діагностувати показники ідентичної спрямованості: подружнє - батьківська ідентичність (П-Б ід), соціально-рольова (С-Р ід), професійна ідентичність (Проф.ід), рефлексивна ідентичність (Реф.ід), інтегральний показник змістовного рівня (ІнПід-З).

Для діагностики соціально-імперативного рівня інтегральної ідентичності особистості використовувалась методика "Ціннісні орієнтації" М.Рокіча, методика дослідження професійної спрямованості Смекала-Кучери, особливості національної та релігійної ідентифікації особистості "Діагностичний тест ставлення" (ДТС) Г.У.Солдатової.

Результати кореляційного аналізу представлені у вигляді таблиці (див. таблицю 1).

Ієрархічні-структурні компоненті інтегральної ідентичності особистості	Показники когнітивного компоненту інтегральної ідентичності особистості
	Суб’єктивні уявлення про когнітивні якості "Я-концепції"	Рольова самокатегорізація	Персон. Самокат.
Формально-динамічний рівень:
Стійкість ід. (СІ)	414*	388	- 369
Широта ід. (Ші)	356
Легкість ід. (ЛІ)		316	- 334
Безперервність ід. (БІ)	366
Інтегральний показник ф\д рівня	371
Якісний рівнь:
Емоційна ід.(ЕмІ)	431*	- 816*	871*
Поведінкова ід.(ПовІ)	- 321	- 338
Інтегр. показник якісного рівня	362	- 664*	642*
Змістовно-особистісний рівень:
Подружнє - батьківська ід.		584*	- 548*
Соціально - рольова ід.		538*	-515*
Професійна ід.	-316	495*	-483*
Рефлексивна ід.	468*	-875*	866*
Інтегр. показник змістовного р.	340		321
Інтегр. показник особистісного р.		-383	369
Соц. – імперативний рівень:
Інтегр. показник імперативного р.	- 336	552*	-570*