Н

Постановка наукової проблеми та її значення. Здоров’я є однією з фундаментальних цінностей людства та основою всього буття. Лише здорова людина здатна досягти фізичного, психічного та соціального благополуччя, сприяти матеріальному та культурному поступу країни, вирішувати соціальні та економічні питання державотворення.

Проте, дані свідчать, що вже протягом дошкільного дитинства збільшуються відхилення в стані здоров’я дітей, зростає кількість хронічних захворювань, погіршуються показники фізіологічного та психічного розвитку.

Саме тому одним з пріоритетних завдань освіти, зокрема її первинної ланки, є формування здорового способу життя, пошук нових соціальних та педагогічних підходів, які б сприяли формуванню, збереженню та зміцненню фізичного, психічного і духовного здоров’я дітей.

Про це зазначається в чинних державних документах, а саме в Державних національних програмах "Освіта. Україна ХХІ століття" (1993р.), "Діти України" (2001р.), Концепції неперервної валеологічної освіти (1994р.), Концепції інтегративної українознавчої валеологічної освіти в Україні (1996р.), Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні (1999р.), Законах України "Про дошкільну освіту", "Про охорону дитинства" (2001р.), Національній доктрині розвитку освіти (2002р.), Положенні про дошкільний навчальний заклад (2003р.), новій Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" й інших законодавчих документах та програмах.

У нашій країні існує значний власний досвід пропаганди здорового способу життя, але йому властива відсутність цілісної теорії формування здорового способу життя, системності, послідовності, дещо застарілі методичні підходи. Тому, науково обґрунтована теорія та практика потребує нових знань до розуміння феномена здоров’я, принципів та закономірностей формування здорового способу життя дітей дошкільного віку.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Проблема здорового способу життя є багатоаспектною, тому досліджується вченими різних галузей науки: медичної (Г. Апанасенко, Д. Давиденко, В. Волков, П. Половников), біомедичної (Ю. Лисицин, О. Щетінін), соціальної (О. Вакуленко, Л. Жаліло, В. Климова, С. Шапіро).

У педагогічних працях проблема здорового способу життя розглядалася в контексті підвищення ефективності системи фізичного виховання дітей дошкільного та шкільного віку (Е. Вільчковський, Н. Денисенко, Т. Дмитренко, О. Дубогай та ін.).

Актуальні питання формування здорового способу життя учнів, здоров’язбереження в загальноосвітніх навчальних закладах є предметом досліджень Т. Бойченка, О. Ващенка, С. Іванової, С. Кириленко, В. Морозової, С. Свириденко та ін.

Досліджено різні аспекти валеологічної освіти та валеологічного виховання дітей та молоді (О. Вакуленко, Р. Валецька, О. Петрик, С. Юрочкіна та ін.).

У контексті формування здорової особистості в період дошкільного дитинства значущими є праці О. Кононко, І. Беха, С. Кулачківської, С. Ладивір та ін.

Визначено умови професійної підготовки майбутніх фахівців із дошкільної освіти щодо формування навичок здорового способу життя (В. Нестеренко).

Як засвідчив аналіз літературних джерел, у вітчизняній науці та практиці досліджено феномен поняття "здоров’я", розкрито гармонійну єдність фізичної, психічної, духовної та соціальної його сфер, визначено чинники, що впливають на розвиток здорової особистості.

Мета нашої статті – з’ясувати сутність поняття "здоровий спосіб життя" та окреслити передумови його формування у дітей дошкільного віку.

Основні завдання статті – аргументація того, що період дошкільного дитинства є особливо важливим та сприятливим у процесі формування здорового способу життя особистості; узагальнити теоретичні підходи щодо опрацювання проблеми формування здорового способу життя; сформулювати оптимальні передумови, що сприяють формуванню в дошкільників свідомого ставлення до свого здоров’я.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дошкільне дитинство – це золота пора розвитку особистості і найбільш значущий період у житті людини. У цей час формується більшість ментальних здібностей (близько половини з них до народження), закладається фундамент здоров’я.

Протягом перших шести – семи років життя дитина розвивається надзвичайно стрімко, наслідком чого є грандіозні зміни у її фізичному і психічному розвитку. З безпорадної істоти дитина перетворюється на свідому людину, набуває певних якостей, які в подальшому житті лише розвиваються і вдосконалюються. Як зауважив український педагог В. Сухомлинський, кожну людську рису природа закладає, а не відшліфовує. Відшліфовувати їх належить педагогам, батькам, суспільству [3]. Тому раннє мудре втручання допомагає запобігти багатьом вадам і недолікам розвитку.

У дошкільному дитинстві особливо інтенсивним є фізичний розвиток. У цей період формуються життєво необхідні рухові навички та вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню дитини, формуванню здорового способу життя та свідомого ставлення до здоров’я, підвищенню рівня функціональних та адаптаційних можливостей організму.

Стан здоров’я дитини є передумовою її успіху в будь-якій діяльності, адже повноцінний фізичний розвиток забезпечує загальну високу опірність організму. Рухова діяльність сприяє розвитку системи аналізаторів, активізує роботу органів чуття, прискорює розвиток мовлення, допомагає формуванню розумових дій.

Здоровий малюк відчуває душевний комфорт і рівновагу; у нього стійкий позитивний настрій, він виявляє жвавий інтерес до навколишнього світу та здатний легко адаптуватись у ньому, його дії спрямовані на досягнення успіху. Підростають такі діти впевненими особистостями, вони вміють радіти життю, ставити реальні цілі й досягати їх, не зважаючи на різноманітні перешкоди, тобто вміють бути щасливими. А саме такою ми хочемо бачити людину майбутнього: активною, ініціативною, дієвою, успішною, а значить здоровою.

У міжнародному товаристві загальноприйнятим є визначення "здоров’я" за Статутом ВООЗ (1948 р.), де наголошується, що це – стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб [6]. Тож не варто розглядати феномен здоров’я як суто медичну проблему. Це складне багатовимірне явище, яке включає фізичний, духовний та соціальний виміри людського буття.

Саме на діалогічній єдності фізичного, психічного та соціального акцентується увага у Базовій програмі розвитку дитини "Я у Світі" [1]. Головна мета дошкільної освіти полягає у вихованні зрілої, свідомої особистості, в якої сформований дитячий світогляд, прагнення домогтися успіху, впевненість у собі.

На сьогоднішній день науково обґрунтованим (Т. Андрющенко, Н. Денисенко, О. Дубогай) є те, що стан здоров’я людини залежить не тільки від зовнішніх чинників, а й від власного ставлення до нього. О. Кононко вважає, що дитина дошкільного віку має не лише знати про власне здоров’я, а й емоційно ціннісно ставитися до нього, надаючи перевагу позитивним впливам навколишнього середовища перед шкідливими, негативними [4, 3].

Тому велику роль в охороні та зміцненні здоров’я людини мають її індивідуальні установки та орієнтири, які закладаються в дошкільному дитинстві. Здоров’я багато в чому залежить від самої особистості, зокрема, від того, наскільки вона усвідомлює саму себе.

Усвідомлення – це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, себе у цій діяльності. Уже в дошкільному віці дитина може усвідомлювати своє здоров’я за умови, що вона має знання про нього, розуміє свій фізичний і психологічний стан, уміє доглядати за своїм тілом, володіє гігієнічними навичками.

Як зазначає О. Кононко, важливим елементом формування в дошкільника свідомого ставлення до власного здоров’я є емоційна чутливість [4, 4]. Прояви позитивних емоцій (привітність, щирість, не байдужість до людей) сприяють формуванню оптимістичного світосприйняття, яке є обов’язковим елементом здорового способу життя, ціннісного ставлення до себе, свого здоров’я та інших людей.

Виховання свідомого ставлення до здоров’я має поєднуватись з прищепленням навичок та звичок здорового способу життя. Стратегічними завданнями дошкільної освіти, окресленими в Законі України "Про дошкільну освіту", Національній доктрині розвитку освіти в Україні, передбачено не тільки збереження і зміцнення здоров’я, а й активне формування основ здорового способу життя дітей, починаючи з раннього віку.

Вчені світу дійшли спільної думки: здоров’я людини залежить від чотирьох факторів: системи охорони здоров’я (10%), генетичної спадковості (20%), стану зовнішнього середовища (20%) та способу життя (50%). І. Павлов твердив, що людина могла б жити сто років, якби нестриманістю, безпорадністю, байдужим ставленням до свого організму не зводила б цей нормальний для життя час до значно меншої цифри. Щоб цього не відбувалося вже з дошкільного віку, необхідно прищеплювати знання принципів та методів здорового способу життя [6] .

Аналіз літературних джерел свідчить, що не існує одностайної думки щодо визначення поняття "здоровий спосіб життя". Як наголошує В. Оржеховська, здоровий спосіб життя – це життєдіяльність, спрямована на збереження та покращення здоров’я людей [5, 45].

Ю. Лисицин визначає здоровий спосіб життя як "типові й істотні форми життєдіяльності, що зміцнюють адаптивні можливості організму людини і сприяють повноцінній реалізації нею соціальних функцій" [5, 45].

За визначенням Т. Воронцової та В. Пономаренка, здоровий спосіб життя – це поведінка, яка сприяє задоволенню базових потреб і досягненню загального благополуччя: гарного самопочуття, гармонії внутрішнього стану, збалансованих стосунків із довколишнім, інтелектуального та духовного розвитку [5, 45].

На нашу думку, найбільш влучним визначенням здорового способу життя буде визначення, яке у своїй науковій публікації наводить О. Богініч,: це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров’я та здоров’я оточення, активна діяльність індивіда в цьому напрямку, зокрема оздоровлення способу життя, боротьба зі шкідливими звичками та чинниками ризику для здоров’я [2, 8].

Здоровий спосіб життя – це не сума засвоєних знань та правил, а стиль поведінки в різноманітних ситуаціях.

З усього сказаного можна виділити такі передумови формування здорового способу життя:

- сформованість світоглядних позицій та основ культури, зорієнтованість на здоровий спосіб життя;

- прагнення до фізичного удосконалення в процесі рухової діяльності;

- дотримання правил гігієни(чистота тіла і думок, загартовування тіла і духу);

- прагнення до досягнення фізичної, духовної та психічної гармонії у житті;

- виключення з власної поведінки саморуйнівних дій (негативні емоції, негативне мислення) тощо.

З перших років життя малюка слід формувати у нього звичку дбати про власне здоров’я, викликати бажання бути здоровим та успішним, брати відповідальність за своє здоров’я та життя на себе. Це завдання покладається не лише на працівників дошкільної освіти, але й суспільства в цілому.

Висновки та перспективи досліджень. Основи здоров’я закладаються в ранньому та дошкільному дитинстві. Тому, саме в цей період надзвичайно важливо формувати в дитини свідоме ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших людей, прищеплювати навички здорового способу життя, який є надбанням соціологічного, медико-біологічного та психолого-педагогічного досвіду людства. Подальші розвідки в цьому напрямі мають виробити методику формування та оптимізації здорового способу життя старших дошкільників, та поглибити розуміння цього поняття.