Н

Спинальні травми викликають ряд рухових ушкоджень у відділах тіла, розташованих нижче місця ураження. Іноді зона ішемії поширюється на досить велику ділянку. Травмування нижньо-грудного і поперекового відділів спинного мозку спричиняє порушення вегетативної іннервації внутрішніх органів і призводить до ряду регуляторних дисфункцій в організмі пацієнта.

Найбільш небезпечними є ушкодження спинного мозку в шийному відділі, які часто супроводжуються паралічем поперечносмугастої мускулатури грудної клітини, що призводить до грубих порушень дихання [2].

Метою дослідження було вивчення взаємозв'язків, що виникають між параметрами патерну нерегульованого дихання і його варіабельністю у хворих з ураженнями спинного мозку.

Для досягнення поставленої мети нами було обстежено 106 осіб чоловічої і жіночої статі у віці від 17 до 83 років з ушкодженнями хребта на різних рівнях і клінічними діагнозами: нижній парапарез (52 особи), нижня параплегія (25 осіб) і тетраплегія (28 осіб).

Обстеження проводилося з грудня 2009 року по червень 2011 року на базі центру дітей і інвалідів "Майбутнє" (м. Одеса) і ЛШМД ім. Скліфасовського (м. Москва) за допомогою приладу САКР, що дозволяє вивчити патерн і варіабельність зовнішнього дихання.

Спектральні характеристики об'ємної швидкості потоку повітря розраховуються шляхом виділення в спектрах трьох головних спектральних складових: наднизькочастотні VLF, низькочастотні LF і високочастотні HF компоненти об'ємної швидкості дихання, що виражаються в (л/хв.)² [1].

Результати дослідження і їх обговорення. Виявлено, що серед досліджуваного контингенту 42,5% мають помірне і виражене подовження часу вдиху (26,5% та 16% відповідно), 42% мають аналогічні відхилення в тривалості видиху (20% – значне та 22% – помірне збільшення). Відповідно майже у половини обстежених знижується ЧД (у 27,5% спостерігається помірне та у 20% значне зниження ЧД).

Надалі проводилася оцінка дисперсії дихальних потоків в заданому часовому інтервалі (TPдих, л/хв), потужності спектру в понад низькочастотному діапазоні (VLFдих, л/хв), потужності спектру в низькочастотному діапазоні (LFдих, л/хв), потужності спектру у високочастотному діапазоні (HFдих, л/хв) і співвідношення LF[(л/хв)²]/HF[(л/хв)²], яка здійснювалася з урахуванням центільного розподілу за п’ятибальною шкалою, що дозволило нам представити досліджувані параметри в універсальних одиницях відхилення [1] і виявляти міру відхилення у кожному окремому випадку.

В таблицях 1 і 2 представлені результати розподілу показників.

З представлених даних виходить: у більшості випадків значного зниження ЧД загальна спектральна потужність дихання (ТР) має тенденцію до помірного (47,4%) і вираженого зниження (26,3%). У той же час при помірному зниженні ЧД показник ТР в 65,4% випадків знаходиться в межах норми.

Надсегментарні впливи на нерегульоване дихання (показник VLF) у більшості пацієнтів знаходяться в межах норми (при значному зниженні ЧД - в 42,1 % випадків, при значному подовженні вдиху і видиху - в 50 і 40%, відповідно). У досить великого відсотка осіб з брадіпное і збільшеним видихом потужність спектру в наднизькочастотному діапазоні різко знижена (21,1% і 20% відповідно). З іншого боку у осіб з помірним брадіпное, а також помірним подовженням вдиху і видиху надсегментарні впливи істотно знижуються. Їх нормалізація відзначається лише при вираженому брадіпное (38,5%) і подовженому видиху (38,9%). У такій же кількості випадків відзначається помірне зниження надсегментарних впливів. При помірному подовженні вдиху в значній кількості випадків (41,7%) відзначається помірне зниження VLF. Різке зниження надсегментарних впливів відзначається у 23,1% осіб з помірним брадіпное, в 25% з подовженим вдихом, і в 22,2% з подовженим видихом.

Аналізуючи розподіл показника низькочастотної складової спектру (LF), що характеризує, на думку багатьох дослідників, активність симпатичної гілки ВНС, можна відстежити чітку тенденцію до його помірного і вираженого збільшення в більшості випадків. При значному відхиленні досліджуваних параметрів дихання відзначаються наступні варіанти поширеності цього частотного параметра: при зниженні ЧД в 47,7% - помірне збільшення, у 26,3% - значне збільшення; при подовженні вдиху в 57,1% - помірне збільшення, у 35,7% - значне збільшення; при подовженні видиху в 50% - помірне і в 25% - значне збільшення LF. Тобто при виражених відхиленнях відмічених показників патерну дихання найбільш суттєвим у формуванні симпатичних впливів на дихальний центр являється виражене подовження видиху. При помірному зниженні ЧД і подовженні вдиху і видиху активізації низькочастотної складової практично не відзначається.

Таблиця 1

Розподіл показників варіабельності нерегульованого дихання (у %) в осіб із спинальною травмою

при виражених відхиленнях показників патерну дихання

	виражене брадіпное					виражене подовження вдиху					виражене подовження видиху
	-2	-1	0	1	2	-2	-1	0	1	2	-2	-1	0	1	2
TPдих,л/хв	26,3	47	21	5	0	14,3	57	29	0	0	25	40	30	5	0
VLFдих,л/хв	21,1	32	42	5	0	7,1	36	50	7	0	20	35	40	5	0
LFдих,л/хв	10,5	5	11	47	26	0	0	7	57	35,7	10	5	10	50	25
HFдих,л/зв	26,3	68	0	5	0	36	64	0	0	0	25	60	10	5	0
LFHFдих,(л/хв)²/(л/хв)²	0	0	16	21	63	0	0	0	14	86	0	0	15	30	55

Таблиця 2

Розподіл показників варіабельності нерегульованого дихання (у %) в осіб із спинальною травмою

при помірних відхиленнях показників патерну дихання

	помірне брадіпное					помірне подовження вдиху					помірне подовження видиху
	-2	-1	0	1	2	-2	-1	0	1	2	-2	-1	0	1	2
TPдих,л/хв	3,8	27	65	4	0	4,2	29	67	0	0	6	33	61	0	0
VLFдих,л/хв	23,1	39	39	0	0	25	42	33	0	0	22	39	39	0	0
LFдих,л/хв	3,8	8	54	31	3,9	4,2	13	50	29	4,2	6	6	44	39	6
HFдих,л/зв	0	19	73	8	0	0	25	71	4	0	0	28	67	6	0
LFHFдих, (л/хв)²/(л/хв)²	3,8	8	50	31	7,7	4,2	4	54	29	8,3	6	0	50	33	11

Слід зазначити, що при вираженому зниженні ЧД і подовженні вдиху і видиху відзначається істотне зниження потужності спектру у високочастотному діапазоні (HF), вираженість якого зв'язується з активністю парасимпатичної гілки ВНС. Помірне зниження потужності відзначається в 68,4% осіб з вираженим брадіпное, 60% - з подовженням видиху і 64,3% - з подовженням вдиху. У цих випадках поширеність вираженого зниження більш ніж в 5-7 разів перевищує очікувану (26,3% при брадіпное, 35,7% при подовженні вдиху і 25% при подовженні видиху). При помірних відхиленнях аналізованих показників патерну дихання показник HF в абсолютній більшості випадків знаходиться в межах норми, а випадків значних відхилень цього показника не зустрічається взагалі. Але не можна не звернути уваги на деяку схильність до помірного зниження потужності спектру у високочастотному діапазоні.

Інтегральним показником активності ВНС, що свідчить про переважання тонусу вважається показник співвідношення LF/HF. При вираженому брадіпное у 63,2% пацієнтів відзначається істотне переважання низькочастотної складової, а у 21,1% - помірне. У разі значного подовження вдиху співвідношення LF/HF у 85,7% пацієнтів знаходиться в межах вираженого збільшення, а в інших випадках потрапляють в межі помірного підвищення (14,3%). При значному подовженні видиху в 15% випадків показник LF/HF знаходиться в межах нормативних, що свідчать про ейтонічні впливи. Помірне переважання низькочастотних впливів зустрічається в 30% випадків, у більшості ж (55% випадків) – значно підвищений.

При помірному брадіпное показник LF/HF у більшості випадків знаходиться у межах ейтонії (50%), проте 30,8% пацієнтів мають незначне його підвищення. При помірному подовженні вдиху і видиху в більшості випадків (54,2% та 50%, відповідно) він також знаходиться в межах ейтонії, у 29,2% випадків при подовженому вдиху і в 33,3% при подовженому видиху відзначається тенденція до помірного збільшення цього показника.

Слід також згадати про показники дихального об'єму, який серед усіх обстежених в нормі зустрічається в 43,4% осіб, а в 31,1% випадків має тенденцію до незначного помірного збільшення.

Результати дослідження нерегульованого дихання в пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку свідчать про досить характерні зміни патерну дихання, що супроводжуються схильністю до брадіпное, подовження вдиху і видиху, які супроводжуються відповідними змінами ритмологічних характеристик, що свідчать про формування чітких механізмів регуляції функції зовнішнього дихання. Остання, в більшості випадків, є визначальною в регуляторних впливах на серцевий ритм і артеріальний тиск.

Розуміння взаємозв'язків між частотними характеристиками зовнішнього дихання і його патерном дозволить істотно розширити можливості використання регульованого дихання в практиці реабілітації пацієнтів зі спинальними ушкодженнями.