Н

Успішність керування процесом фізичного виховання дітей і підлітків багато в чому, визначається якістю й обсягом інформації про стан їхнього фізичного розвитку й підготовленості. Означене пов'язано з тим, що зміст процесу фізичного виховання, формулювання його поточних і довгострокових цілей, завдань, не може бути здійснений без урахування специфіки умов регіону (кліматичних, екологічних, матеріально-технічних, соціально-психологічних тощо), індивідуальних особливостей фізичного розвитку та фізичної підготовленості, стану моторики, ритмів і темпів вікового розвитку кожної дитини.

У зв'язку з вищезазначеним доходимо висновку щодо наявності наукової проблеми, яка відображає необхідність у такій науково-методичній інформації для вирішення завдань побудови педагогічних систем, що відповідають сучасним вимогам типологізації й індивідуалізації педагогічних впливів у особистісно-орієнтованому процесі фізичного виховання з одного боку, і відсутності технологічних розробок (методики організації навчального процесу), які дозволяють реалізувати на практиці цей організаційно-педагогічний процес з іншого.

Зазначена проблемна ситуація відбиває низку суперечностей, що стримує прогрес сформованої в педагогіці фізичного виховання системи знання про шляхи підвищення його ефективності. Розв’язання цього протиріччя можливе на підставі розробки й упровадження нової методології аналізу та інтерпретації результатів моніторингу фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів у загальноосвітній школі.

Проблема формування готовності майбутніх учителів до різних видів діяльності була предметом дослідження багатьох учених (А. Алексюк, І. Богданова, А. Богуш, О.Головацька, С.Гончаренко, І.Зязюн, Д. Іванова, Е. Карпова, О.Киличенко, Н.Кичук, І. Ковальчук, З.Курлянд, А. Линенко, В. Мирошниченко, Г.Нагорна, Р.Хмелюк, О.Цокур, О.Яцій та ін.)

Мета дослідження – виявити в ході прикінцевого зрізу діагностики модель реалізації педагогічних умов підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів.

Завдання дослідження:

- визначити сутність феномена "готовність майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів", критерії, показники, та рівні її сформованості:

- уточнити сутність поняття "підготовка майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів;

- виявити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів;

- розробити й апробувати на практиці експериментальну модель реалізації педагогічних умов підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів

Об'єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка вчителів фізичного виховання.

Предмет дослідження – педагогічні умови підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів

Методи дослідження: для розв’язання завдань перевірки гіпотези дослідження використано методи теоретичного рівня пізнання: аналіз і систематизація філософської, психолого-педагогічної, навчально-методичної й інструктивно-методичної літератури з метою визначення фізичного стану молодших школярів і теоретичного обґрунтування проблеми підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів, виокремлення педагогічних умов, що сприяють формуванню готовності майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів. Методи емпіричного рівня: опитування (бесіди, анкетування) студентів і викладачів з метою визначення ставлення студентів до проблеми дослідження, психолого-педагогічне тестування, рейтинг з метою розподілу студентів за рівнями сформованості готовності студентів до моніторингу фізичного стану молодших школярів; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) з метою перевірки ефективності виокремлених педагогічних умов і розробленої методики формування готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів; методи математичної статистики (статистична обробка результатів експериментальної роботи та їх інтерпретація) з метою перевірки ефективності методики формування готовності майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше визначено поняття "готовність майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів" під яким розуміємо результат професійної підготовки студента вищого навчального закладу, який виражений у здатності до формування особистого фізичного стану молодших школярів, здійснення ролі координатора здоров’язберігаючої освіти в загальноосвітньому навчальному закладі, що забезпечується сформованістю мотивації, знань, комунікативних навичок та особистісних якостей майбутніх учителів фізичної культури; визначено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів: (усвідомлення студентами ідей гуманізації фізичного виховання молодших школярів; оволодіння майбутніми вчителями знаннями, уміннями та навичками щодо моніторингу фізичного стану молодших школярів в процесі особистісно орієнтованого фізичного виховання; залучення студентів до самостійної роботи з вивчення фізичного стану молодших школярів під час педагогічної практики); визначено критерії: мотиваційний, когнітивний, орієнтовний, операційний, показники та рівні сформованості готовності майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів: (високий, достатній, задовільний, низький); розроблено експериментальну модель реалізації педагогічних умов підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів; уточнено сутність поняття "підготовка майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів"; подальшого розвитку дістала методика підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів.

Порівнюючи результати, одержані в контрольній та експериментальній групах, можна зазначити, що рівень готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів не залишився на тому ж вихідному рівні, а значно підвищився й готовність сформувалася набагато якісніше.

Таблиця 1

Рівні сформованості готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів

формувального етапу експерименту (у %)

№ з/п	Компоненти готовності	Експериментальна група				Контрольна група
№ з/п	Компоненти готовності	Низький рівень	Задовільний рівень	Достатній рівень	Високий рівень	Низький рівень	Задовільний рівень	Достатній рівень	Високий рівень
1.	Мотиваційний	11,9	20,3	29,7	38,1	44,3	22,2	13,6	19,9
2.	Когнітивний	19,5	17	28,8	34,7	33	27,8	13,1	26,1
3.	Орієнтовний	10,2	10,2	34,7	44,9	39,8	18,2	17,6	24,4
4.	Операційний	14,4	12,7	23,7	49,2	37,5	23,9	17	21,6
	Усього:	14,4	15,3	28,8	41,5	38,6	23,3	15,4	22,7

Як видно з табл. 1, у студентів експериментальної групи готовність до проведення моніторингу фізичного стану молодших школярів із використанням запропонованих методик унаслідок формувального експерименту стала значно вище, ніж у студентів контрольної групи, хоча і в цій групі наявні певні зміни.

Особливо різниця прояву рівня готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів простежується на високому та низькому рівнях. Так, в експериментальній групі 41,5% студентів досягли високого рівня, що набагато перевищує відповідний рівень готовності в контрольній групі (22,7%). Низький рівень прояву показників готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів склав 14,4% від загальної кількості студентів експериментальної групи (у КГ 38,6%). Такі результати підтверджують ефективність запропонованої нами методики формування готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів.

Також дані таблиці висвітлюють, які компоненти готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів з використанням моніторингових методик формувалися краще, а які гірше. Так найбільша кількість студентів в експериментальній групі досягли високого рівня за такими компонентами: мотиваційний компонент − 38,1%, у контрольній групі − 19,9%; когнітивний компонент − 34,7%, в ЕГ, 26,1%, у КГ; орієнтовний компонент − 44,9% в ЕГ, 24,4% у КГ; операційний компонент − 49,2% в ЕГ, у контрольній − 21,6%.

Достатній рівень готовності майбутніх вчителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів за такими компонентами: мотиваційний – 29,7% в експериментальній групі та 13,6% у контрольній; когнітивний – 28,8% в експериментальній групі і 13,1% у контрольній; орієнтовний – 34,7% в експериментальній групі та 17,6% у контрольній; операційний – 23,7% в експериментальній групі і 17% у контрольній.

Задовільний рівень готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів було діагностовано у студентів за мотиваційним компонентом: в експериментальній групі 20,3%, в контрольній також 22,2%; за когнітивним − 17% в експериментальній і 27,8% у контрольній; за орієнтовним − 10,2% в експериментальній та 18,2% у контрольній; за операційним − 12,7% в експериментальній і 23,9% у контрольній.

Низький рівень готовності до моніторингу фізичного стану молодших школярів після формувального експерименту в експериментальній групі, було діагностовано в найменшої кількості майбутніх учителів фізичного виховання − 14,4%, тоді як у контрольній групі результати майже не змінилися: низький рівень було виявлено у 38,6% студентів.

Для унаочнення результати формувального експерименту було подано у діаграмі 2.5, які були зіставлені з вихідними даними прояву рівнів готовності майбутніх учителів фізичного виховання до моніторингу фізичного стану молодших школярів.