Н

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень. Хронічне порушення метаболізму хряща, кісткової структури епіфізу з розвитком прогресуючого дегенеративно-дистрофічного процесу призводить до виникнення найбільш поширеного захворювання суглобів – остеоартрозу. Остеоартроз уражає осіб найпрацездатнішого періоду життя і людей старшого та похилого віку. Хворіють частіше жінки, особливо після менопаузи. Це захворювання уражає біля 15% населення [5]. Остеоартроз належить до поліетіологічних захворювань, захворюваність на яке з кожним роком зростає. Причинами цього є збільшення гіподинамії, загальне постаріння населення.

В залежності від локалізації патологічного процесу виділяють декілька видів захворювання, найбільш поширеним з яких є гонартроз – остеоартроз колінних суглобів. У зв’язку з перенавантаженнями на коліно втрачається адаптаційна властивість тканин суглоба, відбувається звуження суглобової щілини та тертя суглобових поверхонь. На початкових стадіях клінічними симптомами є біль, який виникає при фізичному навантаженні, наприкінці дня та зникає у спокої. Мінімальна ранкова скутість – в суглобі (до 30 хвилин). З прогресуванням захворювання біль набуває постійного характеру, а при фізичному навантаженні посилюється. Суглоби при пальпації стають болючими, відмічається крепітація при активних рухах та обмежена амплітуда рухів. У пізніх стадіях суглоби стають деформованими за рахунок кісткових розростань.

Велика увага приділяється вивченню питань патогенезу захворювання, фармакотерапії. Г. О. Проценко вивчала стан хрящової і кісткової тканини у хворих на остеоартроз; на основі отриманих результатів, а також враховуючи дані клінічного перебігу захворювання, біохімічного, імунологічного та інструментальних методів дослідження, морфологічних показників, було запропоновано диференційований підхід до вибору фармакотерапії в залежності від стадії захворювання та супутньої патології [3]. Ю. Л. Соболевський експериментально досліджував роль значної надлишкової активації системи вільнорадикального окиснення ліпідів у розвитку остеоартрозу, обґрунтував способи корекції визначеного стану, біохімічно та морфологічно довів можливості медикаментозних препаратів з антиоксидантним типом фармакологічної дії для корекції структурно-функціональних порушень при остеоартрозі [6]. І. П. Семенів запропонував вирішення питань лікування хворих на ранніх стадіях гонартрозу шляхом використання розробленого та впровадженого автором патогенетично обґрунтованого комплексного етапного поєднання сануючої артроскопії та призначення хондропротекторів і судиннотропних препаратів [4]. Роботи Т. В. Богатирьової присвячені опрацюванню нових диференційованих комплексів реабілітації хворих на артроз з застосуванням пелоїдотерапії, різних видів пунктурної мікрофізіотерапії, рефлексотерапії [1].

Згідно з діючими рекомендаціями Європейської антиревматичної ліги нефармакологічні методи лікування гонартрозу займають основну позицію поряд з фармакологічним, інраартикулярним та хірургічним лікуванням [2]. Саме дослідження впливу комплексної програми реабілітації хворих на гонартроз ми вважаємо актуальною і важливою проблемою.

Робота виконана за планом науково-дослідної роботи Волинського національного університету ім. Лесі Українки.

Мета роботи: порівняти зміни основних показників самооцінки якості життя та стану здоров'я, функціональних можливостей згідно з результатами опитувальників та анкет хворих ОГ і КГ.

Завдання дослідження: з'ясувати стан здоров'я та якість життя, функціональні можливості хворих на гонартроз на початку дослідження; порівняти дані, отримані безпосередньо після курсу лікування та реабілітації у хворих ОГ і КГ; проаналізувати віддалені наслідки реалізації програми реабілітації.

Матеріали та методи: дослідження проводилось на базі Луцької клінічної лікарні та Луцької міської поліклініки № 3. У дослідженні брали участь 596 хворих на гонартроз 0 – ІІІ рентгенологічної стадії за Н. Kellgren, J. S. Lawrence. Накопичення результатів проводилось в міру звернення хворих. Під час опрацювання даних ми використовували такі методи як аналіз, синтез, порівняння, систематизація та методи математичної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення. Всього в дослідженні брало участь 596 хворих на гонартроз. Жінок було 61% - 361 особа, чоловіків – 39% (235 хворих). Середній вік обстежених – 56±0,37). Тривалість захворювання від 3 місяців до 15 років. В залежності від рентгенологічної стадії захворювання було сформовано три групи (І група – хворі на гонартроз 0-І рентгенологічної стадії; ІІ група – хворі на гонартроз ІІ рентгенологічної стадії; ІІІ група – хворі на гонартроз ІІІ рентгенологічної стадії). Хворі на гонартроз ІУ рентгенологічної стадії до дослідження не входили.

У кожній групі методом вибіркового поділу та згодою пацієнтів було виділено ще по дві групи: контрольна група (КГ), хворі якої отримували традиційне лікування та основна група (ОГ), пацієнти якої додатково були залучені до реалізації розробленої програми реабілітації.

Програма реабілітації була доповненням до базового лікування, мала комплексний характер з індивідуально підібраною схемою застосування засобів фізичної реабілітації в поєднанні з освітніми програмами, психологічною підтримкою, дієтотерапією. У програмі провідну роль відіграють фізичні методи впливу.

Для оцінки суглобового статусу хворих на гонартроз ми розраховували індекс за опитувальником WOMAC (Western Ontario and McMaster Universitiу). Індекс WOMAC – опитувальник, який складається із 24 запитань: 5 запитань, що характеризують виразність болю в спокої та при ходьбі; 2 питання – тривалість та виразність скутості та обмеження рухливості; 17 питань щодо труднощів та функціональної недостатності при виконанні повсякденної діяльності. Оцінка кожного запитання проводиться за ВАШ (100 мм).

Визначали індекс якості життя – EuroQol-5D (European Quality of Life Questionnaire) за допомогою анкети, складовими питаннями якої є ходьба, самообслуговування, біль/дискомфорт, занепокоєння / депресія, зміни загального стану здоров'я в порівнянні з останніми 12 місяцями до лікування. Тест EuroQol-5D є найбільш розповсюдженим в ортопедії та травматології для оцінки якості життя хворих [2].

Для детальнішого вивчення самооцінки стану здоров'я хворими на гонартроз проводили розширене анкетування (Анкета Оцінки Здоров’я HAQ (Health Assessment Questionnaire), для визначення індексу HAQ. Анкета Оцінки Здоров’я HAQ складається з 20 запитань, що стосуються здатності самостійно одягатися та доглядати за собою, вставати, приймати їжу, прогулюватись, проводити особисту гігієну та здійснювати інші види діяльності. Індекс HAQ розраховувався за формулою: сума балів/20.

Для оцінки функціонального статусу пацієнтів використовували Стенфордську анкету оцінки здоров'я, яка складається з 8 запитань щодо можливостей у повсякденному житті. Відповіді підраховуються в балах.

Клінічну оцінку функціональної здатності колінного суглоба проводили за 100-бальною шкалою Лісхольма. Складається вона з показників: кульгавість, опороздатність, хода вгору по сходах, можливість повністю присісти, нестійкість, набряклість суглоба, біль, блокада суглоба. За характеристику кожного показника нараховується відповідна кількість балів. При загальному підрахунку балів результат може визначатись як "незадовільний" – 0-64 бали, "задовільний" – 65-83 бали, "добрий" – 84-94 бали, "відмінний" – 95-100 балів.

Ефективність програми ми оцінювали за зміною досліджуваних показників: зниження індексів WOMAC, EuroQol-5D, HAQ, зниження сумарного балу за Стенфордською анкетою оцінки здоров'я та підвищення клінічної оцінки за шкалою Лісхольма.

І група – хворі на 0-І рентгенологічну стадію гонартрозу – не мають групи інвалідності, вони здатні виконувати щоденну побутову та виробничу діяльність. Проте захворювання вносить свої корективи у якість життя та стан здоров'я хворих. Індекс WOMAC на початку дослідження у хворих КГ був 46±0,55, у хворих ОГ – 46±0,63 (t=0,6; p>0,05). Безпосередньо після курсу лікування та реабілітації індекс зменшився у хворих КГ на 50%, ОГ – на 72% і становив 23±0,43 та 13±0,26. Аналізуючи складові анкети, ми з'ясували, що запропонована програма виявилась найбільш ефективною щодо оцінки функціональної спроможності жінками (на 73% зменшилась оцінка функціональної недостатності). Індекс EuroQol-5D на початку дослідження був 4,24±0,056 у хворих КГ і 4,15±0,052 у хворих ОГ (t=1,1; p>0,05). При виписуванні з лікарні, після курсу лікування та реабілітації індекс змінився на 30% у хворих КГ і на 49% у хворих ОГ і становив 2,98±0,056 та 2,13±0,052 (p<0,05). За результатами Стенфордської анкети оцінки здоров'я початковий показник у хворих КГ становив 4,3±0,06, в результаті лікування змінився на 42% і став 2,5±0,05. У осіб ОГ показник був 4,5±0,05, а в результаті реалізації комплексної програми фізичної реабілітації індекс зменшився на 62% і складав 1,7±0,03 бала. На початку дослідження в КГ індекс HAQ становив 1,45 ±0,03, а в ОГ – 1,55 ±0,05 (p>0,05). Після курсу лікування та фізичної реабілітації індекс в хворих КГ складав 0,61±0,03, у хворих ОГ – 0,41±0,03. Таким чином, покращення на 58% у хворих КГ і на 74% у хворих ОГ. Клінічна оцінка функцій колінного суглоба за шкалою Лісхольма: у хворих ОГ покращення відмічало 27% хворих, в а КГ – 17%. Так, на початку дослідження клінічна оцінка за стобальною шкалою в хворих КГ була 71,4±0,56, в хворих ОГ – 70,5±0,73.

ІІ група пацієнтів – хворі на гонартроз ІІ рентгенологічної стадії, поряд з скаргами на зниження функціональної активності були скарги на біль та тугорухість в суглобі. Суглобовий статус згідно з індексом WOMAC на початку дослідження у хворих КГ був 68±0,89, у хворих ОГ – 66±0,73 (t=1,7; p>0,05). Повторне дослідження проведене після курсу лікування та реабілітації, показало, що індекс зменшився у хворих КГ на 38%, ОГ – на 58% і становив 42±0,52 та 28±0,61 відповідно. Аналізуючи складові анкети, ми виявили, що запропонована програма реабілітації виявилась найбільш ефективною щодо оцінки функціональної спроможності жінками (на 63% збільшилась самооцінка). Індекс якості життя EuroQol-5D на початку дослідження був 5,26±0,059 у хворих КГ і 5,41±0,059 у хворих ОГ (t=1,8; p>0,05). При виписуванні з лікарні, після курсу лікування та реабілітації індекс змінився на 30% у хворих КГ і на 45% у хворих ОГ і становив 3,7±0,034 та 2,95±0,034. Згідно з результатами Стенфордської анкети оцінки здоров'я найбільше хворі скаржаться на здатність здійснювати прогулянки, сідати та виходити з машини. Середній показник у хворих КГ на початку дослідження був 4,52±0,03, у хворих ОГ – 4,59±0,03 (t=1,1; p>0,05). В результаті лікування та реабілітації у хворих КГ індекс змінився на 31% і став 3,1±0,03, у осіб ОГ показник змінився на 45% і становив 2,52±0,03. Індекс HAQ на початку дослідження у хворих як КГ, так і ОГ був однаковий та становив 2,3 ±0,03. Після курсу лікування та реабілітації індекс в осіб КГ покращився на 30% і складав 1,6±0,03, у хворих ОГ показник зменшився на 48% і становив 0,41±0,03 (p<0,05). Клінічна оцінка функцій колінного суглоба за шкалою Лісхольма на початку дослідження у хворих КГ була 64,7±1,2, у хворих ОГ – 65,3±1,15 (t=0,6; p>0,05). Позитивним моментом у процесі лікуванні та реабілітації є покращення показника – підвищення клінічної оцінки функціонування колінних суглобів. Так, на 24% покращилась оцінка у хворих КГ і на 33% у хворих ОГ (p<0,05).

ІІІ група хворих – особи, у яких виявлена ІІІ рентгенологічна стадія гонартрозу, що характеризується вираженим субхондральним остеосклерозом, великими крайовими остеофітами, значним звуженням суглобової щілини. Такі зміни призводять до значного порушення функціональної активності та якості життя. Якість життя та стан здоров'я хворих згідно з Індексом WOMAC на початку дослідження у хворих КГ був 82±1,4, у хворих ОГ – 85±1,7 (t=1,4; p>0,05). Безпосередньо після курсу лікування та реабілітації індекс зменшився у хворих КГ на 23%, ОГ – на 40% і становив 63±0,9 та 51±0,7 (p<0,05). Аналізуючи складові анкети, ми з'ясували, що найбільше (на 45%) запропонована програма виявилась ефективною щодо оцінки болю жінками.

Індекс EuroQol-5D у хворих КГ на початку дослідження був 8,05±0,04, у хворих ОГ 8,15±0,04 (t=0,8; p>0,05). При виписуванні з лікарні, після курсу лікування та реабілітації індекс змінився на 20% у хворих КГ і на 36% у хворих ОГ і становив 6,45±0,04 та 5,25±0,04 (p<0,05). Стенфордська анкета оцінки здоров'я виявила, що сумарний показник у хворих КГ був 10,22±0,06, а в результаті лікування змінився на 14% і став 8,79±0,06. У осіб ОГ показник був 10,24±0,06, а в результаті реалізації комплексної програми фізичної реабілітації показник зменшився на 27% і складав 7,49±0,06 (p<0,05). Індекс HAQ на початку дослідження у хворих КГ і ОГ був 2,7±0,03. Після курсу лікування та фізичної реабілітації індекс в хворих КГ зменшився на 18% до 2,2±0,03, у хворих ОГ на 36% до 1,7±0,03 04 (p<0,05). Клінічна оцінка функцій колінного суглоба також покращилась в результаті лікування та курсу реабілітації. Якщо на початку дослідження середнє значення у хворих КГ було 61,8±0,56, у хворих ОГ – 59,4±1,2 (t=1,3; p>0,05), то після лікування змінилось на 13% у хворих КГ і на 28% у хворих ОГ до 69,8±1,4 та 76,1±0,56 відповідно. Зведені дані щодо зміни досліджуваних показників подано в табл. 1

Показник	Рентгенологічна стадія
	0–І			ІІ			ІІІ
	КГ n=60	ОГ n=60	різ-ниця	КГ n=132	ОГ n=137	різ-ниця	КГ n=100	ОГ n=100	різ-ниця
Індекс WOMAC	50	72	22 %	38	58	20 %	23	40	17 %
Індекс EuroQol-5D	30	49	19 %	30	45	15 %	20	36	16 %
Стенфордська анкета оцінки здоров'я	42	62	20 %	31	45	14 %	14	27	13 %
Індекс HAQ	58	74	16 %	30	48	18 %	18	36	18 %
Клінічна оцінка функції колінного суглоба (шкала Лісхольма)	17	27	10 %	24	33	9 %	13	28	15 %