Доцільність використання психофізіологічних параметрів для оцінки перцептивно-когнітивних здібностей і психомоторних якостей дитини не викликає сумнівів, оскільки вони є обов’язковими критеріями валідної діагностики психофізіологічного статусу, яка набула використання в широкому спектрі ситуацій: стан перцептивно-когнітивного, психомоторного розвитку в онтогенезі; діагностика рухових якостей з метою профорієнтації; своєчасне виявлення порушень інтелектуальної та рухової сфери; визначення ефективності проведення патогенетично орієнтованої терапії при корекційно-розвивальному навчанні та реабілітації [1].

Перцептивно-когнітивні та психомоторні функції забезпечують пізнавальні процеси свідомості і їх дослідження пов'язано з вирішенням актуальних питань вікової та педагогічної психології, спеціальної педагогіки та психології [2].

Дослідження психофізіологічних особливостей людини в наш час інтенсивно розробляється з теоретико-фундаментальних, методичних і прикладних позицій. Основне значення для оцінювання психофізіологічного статусу має дослідження нейродинамічних і психомоторних властивостей індивіда як найбільш природних і стабільних в онтогенезі якостей людини.

Психофізіологічна діагностика базується на тому положенні, що властивості нервових процесів і функціональні стани людини знаходяться в тісному взаємозв'язку з її соматичними психофізіологічними особливостями, тому у випадку виникнення тих чи інших відхилень від нормативних індивідуальних траєкторій психофізіологічного розвитку відповідно змінюються показники сили, урівноваженості, рухливості нервових процесів, а також психофункціональний стан організму. З метою оцінювання ступеня психофізіологічного і фізичного навантаження на організм людини на цій основі для прогнозування ризику розвитку психосоматичних захворювань і патології, пов’язаної з нервовим і фізичним виснаженням, зараз широко використовуються психофізіологічні діагностичні методи [3].

Результати психофізіологічних досліджень придатні для діагностування не тільки патології в психофункціональному стані людини, а й для виявлення на підставі швидкостей простих і складних сенсомоторних реакцій дефіцитарність у стані сенсорних систем мозку (насамперед, зорової і слухової). Низькі значення швидкостей складних сенсомоторних реакцій у дітей, порівняно із середніми статистичними показниками для певного вікового періоду, а також велика кількість похибок під час проведення психофізіологічних тестів указують на наявність затримки психофізичного розвитку дитини.

Психофізіологічна діагностика дітей молодшого шкільного віку призначена для виявлення індивідуальних особливостей психофізіологічного розвитку дитини й заснована на порівнянні індивідуальних результатів психофізіологічних досліджень з середньостатистичними, які віддзеркалюють вікову норму.

Актуальність запроваджених досліджень полягає в необхідності визначення та прогнозування індивідуальних траєкторій психофізіологічного розвитку молодших школярів для розробки адаптивних методів корекційно-розвивального навчання для такої категорії дітей [4].

Мета дослідження: визначити рівень дефіцитарності когнітивного розвитку в розумово відсталих молодших школярів у порівняні зі здоровими однолітками за об'єктивними критеріями психофізіологічного стану дітей.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:

1. Здійснити психофізіологічні дослідження, щодо визначення стану когнітивного розвитку у розумово відсталих молодших школярів у порівняні зі здоровими однолітками ("Теппінг тест"; реакція на рухомий об'єкт).

2. Запровадити зіставлення отриманих результатів за об'єктивними параметрами "тепінг-тесту" (швидкість руху лівою рукою; швидкість руху правою рукою; різниця швидкостей виконання рухів правою і лівою рукою; показник стомлюваності для лівої руки; показник стомлюваності для правої руки; тип нервової системи) у молодших школярів з вадами інтелекту і здорових учнів відповідного віку.

3. Провести порівняльний аналіз реакцій на рухомий об'єкт за об'єктивними психофізіологічними параметрами: рівень сенсомоторного збудження (чотири показника-коло, смуга, сектор 1 і 2); сенсомоторна точність ( чотири показника-коло, смуга, сектор 1 і 2) у розумово відсталих молодших школярів і здорових однолітків.

4. Порівняти показники успішності виконання психофізіологічних тестів учнями контрольної та експериментальної груп з урахуванням статі дітей з метою виявлення ступеню дефіцитарності в когнітивному розвитку в розумово відсталих молодших школярів і здорових дітей аналогічного віку.

Методики дослідження: Програма комплексного психофізіологічного обстеження дітей [4] розроблена на кафедрі спеціальної педагогіки і психології ПНПУ ім. К.Д. Ушинського. У Програмі зазначені назви методик, вимірювані параметри, курсивом у дужках подано умовне позначення в таблиці статистичної обробки даних, одиниці вимірювання, нормативне значення показника. Комплексне психофізіологічне тестування включало тести, які були спрямовані на оцінку певних конкретних когнітивних функції в розумово відсталих молодших школярів і їх здорових однолітків.

Відповідно до поставленої мети було використано три види психофізіологічного тестування за такими методиками: "Теппінг тест", реакція на рухомий об'єкт.

"Теппінг тест". Призначення: Тест призначений для вивчення сили/слабості нервової системи [Ільїн Е.П. Психологія індивідуальних розходжень. – СПб.: Питер, 2004. – 401 с.: іл. – (Серія "Майстра психології")].

Принцип методу: Теппінг-Тест відслідковує зміни максимального темпу рухів кистю руки при роботі з вольовим зусиллям у плині заданого часу.

Процедура: Тест проводиться спочатку для лівої руки й потім для правої. Дається завдання стукати спеціальною ручкою по планшеті 30 сек, намагаючись при цьому втримувати максимальний темп. Кількість рухів фіксується через кожні 5 сек і автоматично заноситься в таблицю 1. По 6 одержуваних крапках будується крива зміни темпу рухів і виводиться на екран. За тестами визначаються: швидкість рухів рук, площа області, що була утворена при грюкотінні лівою рукою й при грюкотінні правою рукою, різниця між швидкостями лівої й правої руки, "провідна" рука, показник стомлюваності й тип нервової системи. Тип нервової системи визначається шляхом візуального порівняння графіка зміни темпу рухів пацієнта з характерними графіками для сильної, середньої й слабкої нервової системи.

Тест. "Реакція на рухомий об'єкт": Тест призначений для оцінки здатності людини визначати просторові й тимчасові співвідношення між об'єктами. [Никадров В.В. Психомоторика. Учеб. пособие / В.В. Никадров. – СПб.: Нова, 2004. – 104 с.].

Принцип методу: Реакція на об'єкт, що рухається, являє собою рухову відповідь на сполучення що рухається й нерухливого об'єктів таким чином, щоб зафіксувати момент сполучення. Визначається здатність до тимчасової й просторової екстраполяції подій на підставі поточної інформації.

Процедура: Пацієнтові пред'являються об'єкти, що рухаються, чотирьох видів. Час реакції (виконання завдання) фіксується й далі розраховуються: рівень сенсомоторного збудження – як середня арифметична за результатами 20-ти спроб, і сенсомоторная точність – як середнє арифметичне за результатами 20-ти спроб, узятих по модулю.

Протягом 2010-2011 навчального року було проведено комплексне психофізіологічне обстеження для визначення стану когнітивного розвитку в розумово відсталих молодших школярів і їх здорових однолітків з використанням вищезазначеної Програми комплексного психофізіологічного обстеження дітей. Адекватні методики психофізіологічного тестування використані при обстежені 50 розумово відсталих учнів 1-го та 3-го класів спеціальної загальноосвітніх шкіл № 1 та № 2, м. Херсона віком від 7 до 12 років, (експериментальна група) і 50 здорових учнів 1-х – 3-х класів такого ж віку ЗОШ №1 м. Цюрупинська (контрольна група).

Для здійснення порівняльного аналізу успішності виконання тестових завдань контрольну і експериментальну групи було поділено на дві підгрупи по 25 осіб за статевою ознакою.

Здійснено порівняльний аналіз результатів виконання "Теппінг тесту" розумово відсталими і здоровими дітьми за наступними об'єктивними психофізіологічними параметрами: швидкість руху лівою рукою; швидкість руху правою рукою; різниця швидкостей виконання рухів правою і лівою рукою; показник стомлюваності для лівої руки; показник стомлюваності для правої руки; тип нервової системи.

Результати запровадженого порівняльного аналізу за вищезазначеними психофізіологічними параметрами представлені для дівчаток на рис. 1 і 2, а для хлопчиків на рис .3 і 4.

Кількісні показники психофізіологічного тестування аналізувалась за допомогою методів варіаційної статистики. Визначали середнє значення показників (М), середньої помилку (±m). Достовірність відмінностей між експериментальною і контрольною групами визначали за допомогою двохвибіркового критерію Вілкоксона. Різницю між двома середніми величинами вважали достовірною при р≤0,05. Математичні операції проводилися у програмних пакетах Microsoft Exel 2003 та "Statistica 6.0".

Висновки. 1. Комплексне обстеження розумово відсталих молодших школярів та їх однолітків з використанням об'єктивних психофізіологічних критеріїв дозволило встановити ступень зниження рівня когнітивного розвитку в дітей з вадами інтелекту за показниками виконання адекватних методик психофізіологічного тестування ("Теппінг тест", реакція на рухомий об'єкт).

2. На підставі порівняльного аналізу стану перцептивно-когнітивного розвитку в розумово відсталих молодших школярів і їх здорових однолітків, слід дійти висновку про недосконалість зорового сприйняття (показники рівня шуму та інформативності), зниження швидкості сенсомоторних реакцій і дефіцитарність психомоторних якостей у дітей з вадами інтелектуального розвитку.

3. Співставлення психомоторних якостей у дівчаток і хлопчаків дозволяє зазначити статеві відмінності в контрольній групі дітей, в той час як в учнів з обмеженими пізнавальними можливостями достеменної різниці в успішності виконання психофізіологічних тестів дівчатами і хлопцями не виявляється.

4. Визначено рівень дефіцитирності когнітивного розвитку у розумово відсталих молодших школярів за об'єктивними критеріями оцінки психофізіологічного стану дітей у порівнянні зі здоровими однолітками.

За результатами впровадженого в практику роботи загальноосвітніх спеціальних шкіл комплексного психофізіологічного обстеження молодших школярів з вадами інтелекту на підставі об'єктивної оцінки ступеню порушень когнітивного розвитку дітей реалізовано індивідуалізований підхід до проведення корекційно розвиваючого навчання для такого контингенту дітей.