Н

У даний час у літературі велика увага приділяється проблемі спілкування в професійній діяльності менеджера. Одним з аспектів даної проблеми є вивчення невербального компонента. Успіх будь-якого ділового контакту значною мірою залежить від уміння встановлювати довірчий контакт із співрозмовником, а такий контакт залежить не стільки від того, що ви говорите, скільки від того, як ви себе тримаєте. Саме тому особливу увагу слід звертати на манеру, пози і міміку співрозмовника, а також на те, як він жестикулює. Відзначимо при цьому, що проблема інтерпретації невербальних аспектів міжособистісного спілкування має багатовікову історію. Проте детально дана проблема почала розроблятися лише в останні десятиліття в працях А.Б. Коваленко, Ч. Моріса, В.О. Лабунської, О.О. Леонтьєва, Л.Е. Орбан-Лембрик, А. Піза, Дж. Фаст та ін. Справа ускладнюється ще й тим, що автори різних джерел наводять зведення про окремі аспекти невербального спілкування, які інколи суперечать один одному. Так, рядом спеціалістів зафіксовані різні точки зору на кількість виразних рухів, використовуваних людиною в процесі спілкування та визначені відмінності у функціях невербального спілкування, дані різні характеристики компонентам цього феномена, що свідчить про необхідність додаткових досліджень у даній області.

Невербальний компонент спілкування грає істотну роль у процесі взаємодії менеджера з людьми, оскільки відомо, що різні засоби невербального спілкування (жест, міміка, поза, погляд, дистанція) виявляються в деяких випадках більш виразними, ніж слова.

Особливістю невербальної мови є те, що її прояв зумовлений імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості перероблювати ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному вербальному каналу. Таким чином, наявна проблема, суть якої полягає в тому, що не дивлячись на зростання інтересу і досліджень в області невербального спілкування в цілому, з одного боку, і спілкування, як засобу для досягання успіху менеджером – з іншого, спостерігається недостатній рівень вивчення невербального аспекту спілкування в діяльності менеджера.

Методологічну основу дослідження склали теорія діяльності (Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн та ін.) та культурно-історичний, або сучасний підхід у дослідженні психолого-педагогічних аспектів життєдіяльності особистості (О.О. Бодальов, Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв і ін.); погляди вчених, які розглядають проблему невербального спілкування з позицій експресії, кінесики та проксеміки (О.П. Саннікова, Дж. Фаст, А. Піз та ін.).

Дослідниками пропонуються різні трактування поняття "спілкування".

Згідно з точкою зору Б.Ф.Ломова [4, С.266] у спілкуванні можна виділити такі сторони, як "інформаційно-комунікативна, що охоплює процеси прийому-передачі інформації; комунікативна для регуляції, пов'язана із взаємним коректуванням дій при здійсненні спільної діяльності; афективно-комунікативна, що відноситься до емоційної сфери людини і відповідає потребам у зміні свого емоційного достатку". Таким чином, перший клас функцій спілкування, інформаційно-комунікативний, охоплює всі ті процеси, які описуються як "прийом-передача інформації". Другий клас функцій спілкування, комунікативний, відноситься до регуляції поведінки. У процесі спілкування індивід може впливати на мотив, мету, програму, ухвалення рішення, на виконання окремих дій і їх контроль, тобто на всі "складові" діяльності свого партнера. У цьому процесі здійснюється також взаємна стимуляція і взаємна корекція поведінки.

Третій клас функцій спілкування, афективно-комунікативний, відноситься до емоційної сфери людини. Як вважає Б.Ф.Ломов, спілкування – найважливіша детермінанта емоційних достатків людини. Весь спектр специфічно людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей. Відомо, наприклад, що потреба у спілкуванні у людини часто виникає у зв'язку з необхідністю змінити свій емоційний достаток. Б.Ф.Ломов вказує при цьому, що функції спілкування як багатовимірного процесу можна класифікувати і по іншій системі підстав, проте у своїй роботі [4] відповідних підстав не викладає.

У роботі В.О. Лабунської [2] підпадають загальному обговоренню питання про функції невербального спілкування. Кажучи про те, що невербальне спілкування в міжособистісної взаємодії поліфункціональне, автор вказує на ряд функцій, з яких відзначимо найбільш істотні на наш погляд. Отже невербальне спілкування: 1) створює образ партнера по спілкуванню; 2) виступає як спосіб регуляції просторово-часових параметрів спілкування; 3) виступає як показник стосунків; 4) є індикатором актуальних психічних достатків особи; 5) виконує функцію економії мовного повідомлення; 6) виступає в ролі уточнення, зміни в розумінні вербального повідомлення, підсилює емоційну насиченість сказаного; 7) виконує функцію розрядки, полегшення, регулює процес збудження.

Класифікація засобів невербальної поведінки (спілкування) за В.О.Лабунською побудована на базі основних атрибутів буття, матерії, загальних формах її існування – русі, часі, просторі (схема). Згідно даній схемі, в структуру невербального спілкування входять практично всі перераховані в інших класифікаціях підструктури невербальної поведінки, в основу яких покладені основні характеристики невербальних засобів, системи їх віддзеркалення і сприйняття (оптична, акустична, тактильна, ольфакторна), а також елементи даних систем і їх взаємозв'язок.

Знання психологічних особливостей невербальної комунікації є важливою умовою налагодження контакту і створення спільного комунікативного поля. Невербальна комунікація, доповнюючи мову, розгортається в контексті з вербальною, завдяки чому надає спілкуванню суттєвих відтінків, репрезентує емоційні стани партнерів.

У розв'язанні можна зробити висновок, що будучи насущною потребою людини, спілкування може існувати і як самостійна форма активності. Проте, в більшості ситуацій воно включене в практичну діяльність, яка не може виникнути, і здійснитися без інтенсивного і різностороннього спілкування. Розвиток людини, його існування і зв'язок з навколишнім світом неможливі поза спілкуванням.

З цієї причини проблема спілкування – одна з найактуальніших у сучасній психолого-педагогічної літературі. У статті ми також дотримуємося трактування спілкування як одного з видів діяльності людини, схиляючись до ствердження про те, що міжособистісне спілкування є не лише необхідним компонентом діяльності людей, але і обов'язковою умовою нормального функціонування різних професійних груп. Особливе місце займає спілкування в системі професійної діяльності менеджера, де воно є одним з найважливіших компонентів.

Наше дослідження було проведено у 2009-2010 роках на базі ПНПУ імені К.Д. Ушинського та ОЗОШ міста Одеси. Було сформовано 2 незалежні вибірки досліджуваних: перша вибірка - слухачі ФПО "Психологія", яка складається з 30 осіб, віком від 30 до 40 років, з них 3 чоловіка та 27 жінок; друга вибірка - учні випускних класів, - 30 осіб, віком до 20 років, з них 15 хлопців та 15 дівчат, які обрали професію менеджера.

Дослідження проводилось за допомогою наступних методик: 1) Комплексу методик Дж. Гілфорда для вивчення соціального інтелекту; 2) Тесту руки (Hand-test); 3) 16-ти факторного особистісного опитувальника Р. Кеттелла. В якості параметрів емпіричного дослідження було обрано параметри, які можна дослідити за допомогою означених методик.

За методикою Тест руки (Hand-test) було виділено 7 типів невербального спілкування серед менеджерів віком від 30 до 40 років:

1. Агресивний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, у відповідях яких, рука представляється такою, яка нападає, приносить збиток, агресивно домінує або активно хапає іншу особу або предмет. Наприклад: рука, що "дає ляпас", "ударяє", "штовхає", "хапає за ніс", "стискує".

2. Директивно-активний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, у відповідях яких, рука представляється такою, яка впливає на людину. Також сюди можна віднести відповіді, в яких рука людини представляється такою, яка спілкується, проте це спілкування є вторинним по відношенню до наміру зробити активний вплив на хід дій іншої особи, тобто читання лекцій, навчання, дача вказівок. Прикладом директивності є наступна відповідь: "диригування оркестром".

3. Афективний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, у відповідях яких, рука представляється такою, що робить афективний жест або афективний доброзичливий жест. Рука представляється такою, що пропонує дружбу або допомогу іншим.

4. Комунікативний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, у відповідях яких, рука спілкується або робить спробу спілкуватися з людиною, яка представляється рівною або перевершуючою комунікатора. Передбачається, що комунікатор потребує аудиторії більше, ніж аудиторія потребує його, або що між комунікатором і аудиторією існує взаємний симетричний зв'язок. У цих відповідях абсолютно очевидне те, що комунікатор бажає зворотнього зв'язку і прийняття, що він хоче бути зрозумілим своєю аудиторією. У цих відповідях мається на увазі необхідність в "бажанні розділити труднощі", "бажанні бути зрозумілим і прийнятим", і т. п. Приклад: "жестикуляція при розмові", "передача інформації", "розмова руками".

5. Активний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, відповіді яких, відображають тенденції до дії, в яких рука змінює своє фізичне положення або чинить опір силі тяжіння. Приклади: "затягувати нитку в голку", "підбирати маленький предмет", "писати", "діставати що-небудь", "в'язати", "шити", "плавати", "збирати що-небудь".

6. Пасивний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, відповіді яких, відображають тенденції до дії, в яких рука не змінює фізичне положення або пасивно підкоряється силі тяжіння. Приклади: "лежить відпочиваючи", "спокійно витягнута", "чекає".

7. Описовий тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, відповіді яких є швидше фізичним описом руки. У людей можуть бути певні "настрої", пов'язані з рукою, проте жодних асоціацій не спостерігається. Приклади: "це красива рука", "це неприваблива рука".

У субтесті II методики Дж. Гілфорда майбутні менеджери мали справу з картинками, на яких намальовані пози, жести, міміка, тобто виразні рухи, що відображають достаток людини. За результатами якісного аналізу найвищий бал у активного типа невербального спілкування, а найнижчий в описового типа.

Із збудованої кругової діаграми видно, що тип невербального спілкування, який часто зустрічається, у майбутніх менеджерів — активний. Люди цього типу відкриті і добросерді, товариські і добродушні. Їм властиві природність і невимушеність в поведінці, уважність, доброта, м'якосердя в стосунках. Вони охоче працюють з людьми, активні в усуненні конфліктів, не бояться критики. Також людям даного типу властива соціальна сміливість, активність, готовність мати справу з незнайомими обставинами і людьми. Вони спокійні, упевнені в собі і тримаються вільно.

Наступних три типа, невербального спілкування, що часто зустрічаються у майбутніх менеджерів цього віку: директивно-активний , афективний та пасивний. У людей директивно-активного типу схожі характеристики до людей активного типу.

Люди афективного типу витримані, працездатні, емоційно зрілі, люди-реалісти . Вони краще здатні слідувати вимогам групи, характеризуються постійністю інтересів. У них відсутнє нервове стомлення. У крайніх випадках може мати місце емоціональна ригідність і нечутливість.

У майбутніх менеджерів пасивного типу спостерігається м'якість, стійкість, артистичність натури, художність сприйняття миру. У них розвинена здатність до емпатії, співчуття, співпереживання і розуміння інших людей. Люди даного типу характеризуються обачністю, проникливістю, розумним і сентиментальним підходом до подій і навколишніх людей, а також високим творчим потенціалом.

Люди, які належать до агресивного типу характеризуються обачністю і проникливістю. У них спостерігається усвідомлене дотримання норм і правил поведінки, наполегливість в досягненні мети, точність, ділова спрямованість. У людей описового типу схожі характеристики до людей активного типу.

Тип невербального спілкування, який рідко зустрічається, у майбутніх менеджерів — комунікативний. Люди даного типу ревниві, підозрілі, їм властива велика зрозумілість. Їх інтереси обернені на самих себе, вони зазвичай обережні в своїх вчинках, егоцентричні. У них розвинена уява, орієнтування на свій внутрішній світ. Необхідно відзначити, що люди даного типу схильні до непостійності, схильні до впливу випадку і обставин. Не роблять зусиль по виконанню групових вимог і норм. Вони характеризуються безпринципністю, неорганізованістю, безвідповідальністю, гнучкими установками по відношенню до соціальних норм. Вони прямолінійні, наївні, та природні.

Стосовно майбутніх менеджерів віком до 20 років, по методиці Тест руки (Hand-test) теж було виділено 7 типів невербального спілкування. Цікаво відмітити те, що 2 типа невербального спілкування, які було виділено серед майбутніх менеджерів віком від 30 до 40 років зникло: комунікативний та пасивний, проте 2 нових типа з'явилось. А саме:

1. Залежний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, у відповідях яких, рука активно або пасивно шукає підтримки або допомоги з боку іншої особи. Успішне здійснення тенденції до цієї дії залежить від явної або необхідної в доброзичливому відношенні з боку інших осіб. У категорію включені такі відповіді, в яких рука підпорядковує себе іншим особам, що може бути відображене в такій відповіді: "рука, яка вітає". Психологічне значення цієї відповіді, мабуть, краще всього зрозуміти таким чином: чим більше кількість таких відповідей, тим більше суб'єкт відчуває, що інші повинні йому час, увагу, відповідальність. Залежність в цьому контексті не потребує рівного безсилля і нездатності. Ті люди, які дають такі відповіді, активно шукають підтримки з боку інших, чекаючи, що ці інші "повинні їм" свій час і увагу. Такі відповіді дають не лише бідні та залежні люди, хоча в процентному відношенні вони в них превалюють. "Нормальні" люди також дають такі відповіді. Ця категорія включає всі відповіді, в яких хтось активно волає про будь-яку допомогу або в яких підлегла особа схиляється перед силою або владою перевершуючої особи. Приклади: "прохання", "прохання подати руку", "подорож на попутних машинах", "прийняття клятви", "рука дитяти, що хапається за кого-небудь, щоб не втратити рівноваги", "прохання: дайте, будь ласка...", "клятва говорити лише правду", "прохання про допомогу", "хтось чекає отримати що-небудь".

2. Деструктивний тип. Риси цього типу належать майбутнім менеджерам, у відповідях яких, руки представляються як деформовані, пошкоджені, збиткові. Приклади: "рука, уражена артритом", "зламаний великий палець", "зламане зап'ястя", "деформовані пальці", "рука хворої людини", "зігнута рука", "один з пальців виглядає як зламаний", "фізично покалічена рука". Ці відповіді відображають відчуття фізичної неадекватності.