Однією з нових та одночасно найбільш розповсюджених професій, що швидко стали запитаними на ринку праці України, є професія менеджера. Аналіз специфіки цього виду професійної діяльності засвідчує, що її основу складає управлінська діяльність як складний, багатоаспектний процес, основними ознаками якого є керування іншими людьми в умовах обмеженого часу, невизначеності, швидкоплинних змін обставин, інтенсивних міжособистісних контактів [1, 3, 5].

Реалізація управлінських завдань та функцій опирається на весь складний «психологічний інструментарій», що включає як певну палітру психічних станів, так і спектр стійких властивостей особистості. На жаль у психології не існує чіткого уявлення про те, які якості повинні бути притаманними менеджерові (А.Д. Ішков) [3]. Тим більше немає цілісного уявлення про комплекс властивостей особистості, що забезпечують з найбільшою вірогідністю ефективне пристосування менеджерів до умов професійної діяльності на етапі входження до виробничого середовища (трудової адаптації).

Трудова адаптація – це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації, в якому особистість і виробниче середовище активно впливають один на одного. Трудова адаптація має складну структуру та є єдністю професійної, соціально-психологічної, суспільно-організаційної, культурно-побутової й психофізичної адаптації [5].

Традиційно адаптація розглядається як багатомірне явище, що реалізується в єдності процесуальних, результативних та суб’єктних аспектів. Останніми виступають особливості самої особистості, яка адаптується до нових умов, серед яких провідною є адаптивність як стійка властивість, що характеризує здатність до внутрішніх (внутрішньоособистісних) і зовнішніх (поведінкових) перетворень, перебудов, спрямованих на збереження або відновлення рівноважних взаємостосунків| особистості з мікро- і макросоціальним середовищем|середою| при змінах у його характеристиках [4]. Розгортання адаптації як цілісного явища передбачає тісний та неоднозначний зв’язок адаптивності особистості з іншими її аспектами, що реалізується через вплив цієї властивості на перебіг адаптаційного процесу та його результати.

Виходячи з цього ми припустили, що адаптивність як властивість особистості впливає на динаміку змін у результативних показниках трудової адаптації в менеджерів та успішність цього процесу.

З метою перевірки цього припущення ми провели емпіричне дослідження, яке передбачало вивчення специфіки результативних показників на різних етапах трудової адаптації в менеджерів з різним рівнем адаптивності.

Аналіз літератури дозволив визначити найбільш інформативні критерії, за якими можна оцінити якість, результативність адаптації нового працівника. До таких критеріїв належать як об’єктивні показники (ефективність праці, позитивні стосунки з членами колективу), так і суб’єктивні (емоційний комфорт, відчуття задоволеності працею та життям) [2, 4]. Спираючись на це ми обрали індикаторами результативності адаптації (адаптованості) менеджерів показники характеру міжособистісних стосунків, тривожності та відчуття загальної задоволеності особистості.

Вихідні теоретичні положення дозволили дібрати комплекс психодіагностичних засобів, до якого увійшли тест-опитувальник соціальної адаптивності О.П. Саннікової, О.В.Кузнєцової [6], методика діагностики самооцінки («шкала тривожності») Ч.Д. Спілбергера (в адаптації Ю.Л.Ханіна), методика діагностики міжособистісних стосунків Т.Лірі.

У дослідженні прийняли участь менеджери – початківці в структурі сучасного підприємства агенства нерухомості «Квадрат» в кількості 30 осіб. Обстеження проводилось двічі: (перший зріз - через 3 місяці; другий – через 6 місяців трудової діяльності на новій посаді менеджера). Проведення діагностичних процедур та статистичної обробки отриманих даних здійснювала слухачка факультету післядипломної освіти «Психологія» С.В. Ісаєва під час виконання завдань випускної роботи під нашим керівництвом.

Аналіз отриманих у результаті вимірювання за двома зрізами даних проводився з урахуванням рівня адаптивності особистості досліджуваних. З цією метою за допомогою методу асів ми відібрали осіб з максимально високими (від 75 процентилей та вище) та мінімально низькими значеннями (від 25 процентилей та нижче) загального показника адаптивності. Відповідно до першої групи увійшли адаптивні менджери (група ЗПА – max) до другої групи – неадаптивні менеджери (група ЗПА – min).

1. Розглянемо особливості емоційних станів як суб’єктивних показників результативності трудової адаптації в адаптивних та неадаптивних менеджерів.

За даними першого та другого зрізів виявлено, що адаптивні особистості, які перебувають на новій посаді менеджера, демонструють середній рівень реактивної тривожності (РТ) (середнє значення у процентилях відповідно - 0,48 та 0,47). За показником особистісної тривожності (ОТ) в адаптивних менеджерів отримано середній рівень за першим (0,54) та другим зрізами (0,52). Через 3 місяці роботи на новій посаді стан загальної задоволеності в адаптивних менеджерів характеризується рівнем вираженості вищим за середній (0,68), через 6 місяців – високим рівнем (0,72), що свідчить про відчуття задоволеності життям взагалі.

Таким чином, можна сказати, що менеджери з розвинутою адаптивністю більшою мірою схильні досягати внутрішню адаптованість, яка виявляється в стані душевної гармонії, у сприятливому емоційному статусі особистості. Вже на ранніх етапах адаптаційного процесу, через 3 місяці перебування в нових умовах діяльності в них відмічаються оптимальні емоційні стани, які, з одного боку, не заважають продуктивності діяльності, оскільки не відзначаються надмірною напругою, з другого, не блокують розвиток мотивації, оскільки не характеризуються повною безтурботністю, спокоєм. Ці характеристики емоційного стану зберігаються в адаптивних менеджерів і надалі на етапі довготривалої адаптації, де вони підкріплюються також і зростанням загальної задоволеності життям і працею, що є важливим свідченням успішності адаптаційного процесу.

У неадаптивних осіб за даними першого та другого зрізів стан реактивної тривожності (РТ) на рівні вище за середній (середнє арифметичне у процентилях – 0,68 та 0,69). За даними показника особистісної тривожності (ОТ) у неадаптивних менеджерів діагностується рівень вищий за середній (0,69 та 0,67). Стан загальної задоволеності (ПЗЗ) протягом періоду адаптації у неадаптивних характеризується рівнем вираженості нижчим за середній (0,39 та 0,37). Такий результат свідчить про те, що особистість з низькою адаптивністю відчуває значні труднощі входження до нових умов діяльності на посаді менеджера, оцінює актуальну життєву ситуацію як негативну та таку, що не дозволяє задовольняти основні потреби.

Таким чином, неадаптивні менеджери відчувають значні ускладнення в адаптаційному процесі, сигналами яких є стан підвищеної тривоги, напруження та загальна незадоволеність життям. Такі результати вказують на низьку адаптованість осіб цієї групи навіть і через 6 місяців роботи на новій посаді. Оскільки ці ознаки стабільні в часі, можна прогнозувати пролонгацію неуспішної адаптації.

Порівняння даних, отриманих в обох групах досліджуваних, показало, що за особистісною тривожністю (ОТ) відмінностей між адаптивними й неадаптивними немає. Статистично значущі відмінності за t-критерієм Стьюдента між підвибірками встановлено за показниками реактивної тривожності (РТ) та загальної задоволеності (ПЗЗ), причому і за першим і за другим зрізами (р≤0,05), (р≤0,01).

В цілому можна сказати, що вже на етапі термінової адаптації відмічається суттєва відмінність в емоційних станах адаптивних і неадаптивних осіб, а відтак і в успішності адаптації. Це вказує на принципово різні стратегії входження до нової діяльності, різну динаміку цього процесу та, відповідно, необхідність забезпечення різних форм психологічного супроводу з боку трудового середовища.

2. Розглянемо особливості міжособистісних стосунків у адаптивних та неадаптивних менеджерів на різних етапах трудової адаптації.

На рис. 1. представлені зведені профілі, що відбивають специфіку міжособистісних відносин у адаптивних та неадаптивних менеджерів на різних етапах трудової адаптації.

За отриманими даними ставлення до навколишніх в адаптивних менеджерів можна описати в таких характеристиках: потребують до себе поваги, критичні по відношенню до всіх соціальних явищ та довколишніх, підозрілі, побоюються поганого ставлення, замкнені, скептичні, скриті, вербальна агресія, конформні, слухняні, не вміють здійснювати супротив, орієнтовані на власні інтереси, схильні до суперництва. На початкових етапах трудової адаптації такі менеджери не схильні виявляти упертості, наполегливості, енергійності. Для них також не властива скромність, поступливість, емоційна стриманість, слухняність та чесність.

Зміни між першим та другим зрізом в адаптивних відмічаються за показниками «агресивний», який зростає протягом адаптаційного періоду, та «залежний» і «товариський», які знижуються. Ці дані підтверджені також статистично за t-критерієм Стьюдента (р≤0,01), (р≤0,05).

За даними другого зрізу менеджери групи ЗПА – max демонструють вираженість авторитарного, егоїстичного та підозрілого типів ставлення до довколишніх. Найменш вираженим показником є «альтруїстичний». Можна стверджувати, що міжособистісні відносини в адаптивних менеджерів на цьому етапі входження до професії зазнають певних змін. Починають переважати такі риси, як домінантність, енергійність, компетентність. Адаптивні менеджери стають авторитетними лідерами, успішними у справах, люблять давати поради, потребують до себе поваги. При цьому вони й на цьому етапі виявляють підозрілість та невір’я до довколишніх, що зумовлено такими рисами, як критичність, підозрілість, побоювання поганого ставлення, замкненість, скептичність, розчарованість у людях, скритність, вербальна агресія.

Цікавим є те, що адаптаційний період у адаптивних менеджерів супроводжується зниженням альтруїстичного ставлення до довколишніх. Їм не властиві такі риси, як відповідальність по відношенню до інших, делікатність, м’якість, доброта, співчуття до довколишніх, симпатія, дбайливість, чуйність.

Динаміка змін у типах міжособистісних відносин у неадаптивних менеджерів.

У таблиці 2 представлені дані про найбільш виражені та найменш виражені показники в неадаптивних менеджерів на різних етапах трудової адаптації.

Порівняння профілів між собою дозволило визначити особливості міжособистісних відносин у неадаптивних менеджерів на кожному з етапів адаптації, а також відслідкувати зміни, що відбуваються протягом адаптаційного процесу в цій групі осіб.

Дані першого зрізу засвідчують, що через 3 місяці процесу трудової адаптації для неадаптивних менеджерів властивим є поєднання рис підлеглого типу, агресивного та альтруїстичного типів міжособистісних відносин, причому показники цих типів у профілі досягають достатньо високих значень, що свідчить про неадекватність, екстремальність поведінки.

Неадаптивних менеджерів у інтерперсональній поведінці можна характеризувати як покірливих, схильних до самоприниження, слабовільних, схильних поступатися перед усіма, ставити себе на останнє місце, осуджуючих себе, пасивних, гіпервідповідальних. Такі особистості завжди жертвують своїми інтересами, намагаються допомогти та співчувати всім, нав’язливі та надто активні по відношенню до довколишніх, неадекватно приймають відповідальність за інших. Разом з тим відмічається схильність до звинувачень, вимогливість, різкість в оцінці інших, роздратованість.

Зміни між першим та другим зрізом у неадаптивних відмічаються за показниками «агресивний», який значно знижується, та "товариський", який зростає у другому зрізі. Ці дані підтверджені також статистично за t-критерієм Стьюдента (р≤0,01), (р≤0,05).

За даними другого зрізу в неадаптивних менеджерів починають домінувати підлеглий та товариський типи міжособистісних відносин. Тому покірність, схильність до самоприниження, слабовілля, схильність поступатися перед усіма, ставити себе на останнє місце, самозвинувачення, пасивність у цій групі осіб доповнюється дружелюбністю та люб’язністю з усіма, орієнтацією на прийняття та соціальне ухвалення, намаганням задовольнити вимоги всіх, бути хорошим для всіх без урахування ситуації, спрямованістю на реалізацію цілей групи, емоційною лабільністю. Такий портрет інтерперсональної поведінки дозволяє розкрити механізми адаптування цієї групи осіб, які полягають здебільшого в конформності, виборі стратегії підкорення. Про це свідчить й зникнення агресивних реакцій у неадаптивних менеджерів.

Таким чином, представлені результати показали, що в кожній групі випробуваних (адаптивних та неадаптивних менеджерів) виявляються специфічні риси інтерперсональної поведінки, причому зміни, що відбуваються в характері міжособистісних відносин протягом адаптаційного періоду в кожній групі також є своєрідними.

Це підтверджують статистичні дані за t-критерієм Стьюдента, що зазначають наявність відмінності між адаптивними та неадаптивними менеджерами за показниками «агресивний» (р≤0,01), «підлеглий» (р≤0,05) (за даними першого зрізу). Представлені дані показують відмінності у стратегії входження до нових умов діяльності в менеджерів з різним рівнем адаптивності. Адаптивні демонструють закритість, обережність та одночасно конформність у міжособистісних відносинах. Для неадаптивних характерні підкореність та одночасно роздратованість, ворожість до довколишніх, які швидше за все є завуальованими.

РАНГ		ЗПА – max (перший зріз)	ЗПА – max (другий зріз)
Найбільш виражені	1	Підозрілий	Авторітарний
	2	Залежний	Підозрілий
	3	Егоїстичний	Егоїстичний
Найменш виражені	1	Агресивний	Альтруїстичний
Найменш виражені	2	Підлеглий

РАНГ		ЗПА – min (перший зріз)	ЗПА – min (другий зріз)
Найбільш виражені	1	Підлеглий	Підлеглий
	2	Агресивний	Товариський
	3	Альтруїстичний	-
Найменш виражені	1	Авторитарний	Агресивний
Найменш виражені	2	-	Авторитарний