Сучасний етап розвитку суспільства означає не тільки зміни зовнішніх умов людського існування, але значною мірою перетворення самої людини, її потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій. У світі цінностей відбувається ускладнення стимулів поведінки людини та причин соціального впливу.

Проблема детермінант поведінки особистості займає важливе місце в фундаментальних дослідженнях з психології (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, Г.С.Костюк та інш.) Серед них важливу роль грають внутрішні механізми, які регулюють відношення суб’єкту до соціально значущих об’єктів та ситуацій.

Цілісність та послідовність поведінки особистості забезпечує система ціннісних орієнтацій. А.Г. Здравомислов відзначає, що сукупність складених, стійких ціннісних орієнтацій створює свого роду вісь свідомості, яка обумовлює стійкість особистості, притаманність їй певного типу поведінки й діяльності, виражену в спрямованості потреб і інтересів.

Ціннісні стимули займають особистість, структуру самосвідомості, особистісні потреби. Без них не виникає розуміння суспільних інтересів, ані дійсного самоствердження особистості. Отже, ціннісна орієнтація, яка спрямована на зміцнювання матеріальних та соціальних основ суспільства, у свою чергу буде сприяти зростанню для суспільства цінності самої особистості. І якщо цінність являє собою об’єктивну сторону моралі, то ціннісна орієнтація – її суб’єктивне сприйняття особистістю.

Особливе місце серед психологічних досліджень ціннісних орієнтацій займають праці Д.Н.Узнадзе та А.С.Прангішвілі, які експериментально і теоретично розробили питання психологічної установки і довели її спрямовуючу і організаційну роль у поведінці суб’єкта. На їх думку установка – це певне ставлення до предметів і об’єктів, спрямоване на цінність з-поза її великої життєвої значимості. У результаті частого повторювання ряду актуальних установок вони виділяються, закріплюються, створюючи цілісну і відносно стійку систему ціннісних орієнтацій особистості. Виробляються ці орієнтації перш за все за допомогою свідомості, оскільки діяльність людини, її відношення до середовища носять свідомий характер. У той же час автори вважають, що специфіка ціннісних орієнтацій полягає ще й у тому, що вони функціонують не тільки як засоби раціоналізації поведінки, їх дія поширюється не тільки на найвищі структури свідомості, але й на ті, які відзначаються як підсвідомі. Вони зумовлюють спрямованість волі, уваги, інтелекту особистості.

Особистість у процесі онтогенезу присвоює суспільно значимі цінності через соціальні норми та установки. У процесі розвитку свого світогляду вона будує власні орієнтації, які відстоює в життєвих ситуаціях.

Для кожної людини її система особистісних смислів визначає індивідуальні варіанти ціннісних орієнтацій. Для одних джерелом енергії служить естетична потреба, для інших – моральна або інтелектуальна.

Особистість людини створює ціннісні орієнтації, які складаються з її життєвого досвіду і які вона проектує на своє майбутнє. Саме тому ціннісно-орієнтаційні позиції людей настільки індивідуальні. Отже, зовнішньо цінності виступають як предмети чи явища, однак вони притаманні їй не від природи, не просто в силу внутрішньої структури об’єкта самого по собі, а тому що вони захоплюють сферу суспільного буття людини і стають носієм певних соціальних відносин. По відношенню до суб’єкта (людини) цінності служать об’єктами його інтересів, а для її свідомості виконують роль повсякденних орієнтирів у предметній і психологічній діяльності, позначень його різноманітних практичних відношень до оточуючих предметів та явищ. Від того, що саме людина розглядає як цінність, можна говорити про її позиції, прогнозувати її поведінку в різних ситуаціях.

У складному утворюванні ціннісних орієнтацій визначаються наступні компоненти: когнітивний (переконання, погляди, вірування, цінності), емоційні (переживання індивідом його зацікавленості про дійсний об’єкт) та поведінковий (готовність практично діяти в напрямку того відношення до об’єкта, яке пов’язано з когнітивним й емоційним компонентами).

Уявлення про власне майбутнє, про своє професійне становлення як складової частини свого загального розвитку, також пов’язано з цінностями (Є.О.Клімов, С.П.Крягжде, О.П.Саннікова та ін.)

Цінності у виборі професії – це стимули, заради яких людина здатна докласти своїх зусиль, те, на що вона орієнтується: суспільна значимість даної професії, престиж, заробіток. Це є те, що учнівська молодь бажає одержати від вищої освіти, якої цілі досягти, які якості сучасного фахівця сформувати в собі та які цінності в його житті відіграють головну роль. Саме тому, щоб зрозуміти суттєвість установки на майбутню професію, важливо зафіксувати не тільки поведінковий або когнітивний елемент, але й ціннісні орієнтації, які простежуються на всіх етапах формування професійної установки.

Протягом років цінності обраної професії змінювались.

Дослідження показали, що у 20-40 роки минулого століття можна виділити потяг молоді до знань, культурних цінностей.

У 60-і роки провідним був мотив здобуття професії. Мотив особистісного індивідуального розвитку майбутнього фахівця був слабким, тому що радянська вища школа розвивалась передусім як "кузня кадрів" для народного господарства.

Домінуючим мотивом привабливості майбутньої професійної діяльності у відповідях студентів 70-х років виступає інтерес до безпосередньої участі в розвитку науково-технічного прогресу (О.І.Леонавічус, Є.М.Нежиховський, Л.Г. Титаренко та ін.).

У 80-і роки високо оцінювалась можливість займатися інтересною, змістовною роботою і повністю застосувати свої здібності, а також можливість завоювати повагу в колективі. Творчій зміст труда і високий заробіток оцінювались менш за все. Можливо, це було пов’язано з тим, що досить важко було все це одержувати та реалізовувати.

На переломному етапі історії нашої країни у 90-х роках головним мотивом стало бажання одержати диплом про закінчення будь-якого вищого навчального закладу: вища школа не давала необхідних знань для майбутньої роботи або ці знання були застарілими і на виробництві треба було вчитися наново (А.Г. Здравомислов).

Дослідження цінностей обраної професії студентів 2 курсу педагогічного університету показало, що структура мотивів суттєво змінюється. Провідними мотивами стають мотиви стати освіченою, культурною людиною, що є необхідним для педагогічної діяльності, яку вони розглядають як престижну (31,8%), добитися успіху в житті, можливість реалізувати себе в майбутньому (25%), мати певний соціальний статус (20,5%). Показники мотивів одержати диплом про будь-яку вищу освіту або взагалі здобути гуманітарну освіту існують, але дослідження вказують на їх суттєве падіння (6,8 %). У той же час з`явився новий мотив – можливість працювати за кордоном (4,5%). Останній мотив не пов'язаний ними з неможливістю реалізувати себе у своїй країні, але з тим, що загальнолюдська орієнтованість ціннісної свідомості досягла в сучасному світі якісно нового стану, стала духовною основою споріднення різних держав, народів, рухів індивідів у процесі розв’язання глобальних проблем.

Основними цінностями обраної професії студенти педагогічного університету назвали "любов до професії, престижність професії", "любов до дітей" та "можливість реалізувати свої здібності".

Вивчаючи структуру мотивів студентів 4 курсу, які є більш адекватними до тих уявлень, які характерні для осіб, які вже працюють у педагогічній сфері, нами були здобуті наступні дані: для більшості студентів (73,4%) характерна внутрішня мотивація професійної діяльності, яка пов’язана з орієнтацією на сам процес та результат труда, потребою в самовизначенні та домаганні досягти вершин у своєму професійному розвитку. Такі студенти націлені на подальший професійний розвиток, здобуття нових знань. Респонденти, які виявили іншу мотивацію, розподілились наступним чином: зовнішня позитивна мотивація пов’язана із заробітком та можливістю зробити кар’єру (21,8%); негативну мотивацію мають 4,7% студентів, які вважають, що професія є дуже відповідальною, а заробіток низьким.

Отже, ціннісні орієнтації відносяться до структуроутворюючих величин, які впливають на характер соціального та професіонального розвитку. Ціннісні орієнтації – це область індивідуальної свідомості, яка розглядається в аспекті вибіркового ставлення до дійсності.

Урахування ціннісних орієнтацій майбутніх професіоналів у початковий період практичної реалізації життєвих планів дає можливість установити суб’єктивно-особистісну значимість для різних аспектів обраної професії, так як така оцінка впливає на процес стабілізації пізнавального, а потім і професіонального інтересу.

Ступінь стабілізації ціннісних орієнтацій знаходить свій прояв як у діапазоні мотивів вибору, так і оцінки їх значущості.

Формування особистості і її ціннісних орієнтацій відбувається одночасно, але іноді ці процеси не співпадають. Процес їхнього виховання повинен включати в себе затвердження цінностей суспільства і вважати їх сформованими можна тільки тоді, коли цінності стали ціннісними орієнтаціями особистості, її внутрішніми переконаннями.